Винен Волійко чи наша система?

Повідомлення про те, що колишнього начальника управління капітального будівництва, заступника начальника головного управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства облдержадміністрації Олександра Волійка (на фото) Ковельським міськрайонним судом засуджено на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна, що йому належить, було для багатьох чиновників громом серед ясного неба.

Олександр Волійко тривалий час працював заступником міського голови, керуючим справами Луцького виконкому і його вважали обережним, слухняним і ретельним держслужбовцем.

Коли Антон Кривицький посів посаду в одному з ключових управлінь облдержадміністрації, то незабаром там опинився і Волійко

Нещодавно на засіданні судової колегії апеляційного суду області суддя Микола Польовий запитав засудженого Волійка про те, чи не тиснув хто-небудь на нього, аби було прийнято незаконне рішення.

Олександр Петрович це рішуче заперечив, що казав і раніше, можливо, це теж було сприйнято судом першої інстанції як не щире зізнання.

Думається, кожному зрозуміло, що підписати документи про нібито виконані роботи та наперед перерахувати всі кошти комерційній структурі сам Волійко ніколи б не відважився. У таких випадках високе керівництво каже, що це треба зробити «в інтересах області».

Але підпис на документах був Волійка - йому і відповідати. Це досить розповсюджене явище: зверху вимагають чинити проти закону і якщо є супротив, можна позбутися посади.

Тим більше, що у ситуації, яка склалася, це було наче й справді обгрунтоване розумне рішення: перерахувати кошти, аби турійчани негайно отримали тепло згідно із затвердженою програмою реконструкції теплових мереж.

Але що в країні відбуватиметься, якщо всі так робитимуть? Як видно з матеріалів суду, Антон Кривицький, як свідок - головний розпорядник коштів - сказав, що дії Волійка не заподіяли жодної шкоди державним інтересам, не розтрачено кошти, через два з половиною місяці мережі були передані на баланс УЖКГ Турійської райдержадміністрації.

Проте Ковельський міськрайонний суд визнав О.П. Волійка винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем й службове підроблення).

Засуджений визнав свою вину лише в підробленні документів заради загальної справи, в інтересах мешканців селища та розкаявся в своєму вчинку. Як встановлено судовим слідством, Олександр Волійко, після того як ПП «Енергоресурси» виграло тендер по реконструкції теплових мереж в Турійську, підписав довідку про вартість виконаних робіт за грудень 2007 року, а також платіжне доручення про перерахунок 384 499 гривень у відповідний банк.

На будові, як кажуть, і кіт не валявся, окрім того, що вже були заготовлені труби для тепломереж. Чому так сталося? Кошти на реконструкцію теплових мереж надійшли 26 грудня 2007 року, а 27 грудня - «закривався бюджетний рік», як кажуть чиновники. Ось для того, щоб кошти «не пропали», не були повернуті в бюджет через державне казначейство, і вчинено порушення закону.

Пригадується, що в одному радянському фільмі бухгалтер стояв на смерть перед начальством у подібній ситуації, мовляв, міняйте законодавство або звільняйте мене з роботи.

Ну, до зміни законодавства у наш час, мабуть, ще далеченько, хоча йдуть розмови про це. Спеціалісти вважають, що якби тоді кошти не перерахували, то й досі смт Турійськ не мало б нормальних тепломереж.

Проте висновок слідства і суду був суворий з формулюваннями - «корисливі мотиви», «вчинення розтрати бюджетних коштів в інтересах комерційної структури «Енергоресурси». Захисник засудженого Олег Усаченко підкреслив, що Волійко навіть не був знайомий з керівником «Енергоресурсів» Ігорем Шевчуком і це було підтверджено на суді, на початку квітня 2008 року роботи були завершені і навіть з певною економією грошей.

Хоча слід сказати, що, можливо, якби керівник «Енергоресурсів» відразу розпочав роботу, а не використовував кошти в своїх інтересах, то принаймні не було б такого розголосу. До речі, роботи закінчувало згідно з договором з цією комерційною структурою ВАТ «Луцьксантехмонтаж-536».

Керівник приватної структури Ігор Шевчук виявився шахраєм, котрий облудно вчинив ряд злочинних оборудок з директорами інших підприємств - ДП «Ковельський ветсанзавод», ДП «Калинівський ветсанзавод», що у Вінницькій області. Ще в 2008 році були засуджені ковельський директор Всеволод Мохнюк, калинівський - Володимир Захарчук, керівник «Енергоресурсів» Ігор Шевчук.

Верховний суд України звернув увагу на м'якість вироків, то ж 26 жовтня 2010 року ці керівники отримали нове, більш суворе покарання суду. Зокрема, Мохнюка було засуджено до семи років позбавлення волі, Захарчука - до восьми, Шевчука - теж до восьми років ув'язнення. І це при тому, що враховано часткове відшкодування збитків засудженими.

Ось у цю «компанію» і потрапив Олександр Волійко, якого засудили до семи років ув'язнення з конфіскацією власного майна, він був взятий під варту.

Усі засуджені подали апеляції на вироки Ковельського міськрайонного суду. Зокрема, Олександр Волійко просив скасувати вирок, справу закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Але було також і оскарження вироків Волійка та Захарчука помічником міськрайонного прокурора Ковеля, який вважав, що ступінь вини не відповідає по каранню - занадто м'яке. Державний обвинувач Вадим Старчук на засіданні апеляційного суду підтримав апеляцію стосовно Волійка та Захарчука і попросив направити їхні справи на новий судовий розгляд.

Прокурор також вказав на злочинну схему з участю багатьох людей: на рахунки надходили бюджетні кошти за нібито поставлене обладнання, виконані роботи, але нічого не робилося, в подальшому через посередників гроші знімалися і ділилися між ініціаторами.

Якими сумами розкидалися керівники, видно з ось цих обвинувачень, підтверджених судом: Мохнюк вчинив розтрату бюджетних коштів майже на суму 250 тисяч гривень, Захарчук протягом 2006-2007 років - більш як на півтора мільйона, Шевчук шляхом обману керівників привласнив майже півтора мільйона гривень.

В апеляційному суді області, як було повідомлено головуючим, судове слідство не призначалося, лише колегією суддів була дана оцінка апеляціям сторін. Після засідання в нарадчій кімнаті було винесено ухвалу. Зокрема, апеляція ковельського прокурора щодо Захарчука залишена без задоволення.

Апеляцію Мохнюка, Шевчука, Волійка задоволено частково, їхні вироки скасовано.

Шістдесятип'ятирічного Всеволода Мохнюка засуджено на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією власного майна, Ігоря Шевчука - до шести років із конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, та власного майна.

Вирок Олександра Волійка скасовано в частині засудження за ст. 191, ч. 5 та ст. 366 ч. 2 КК України і повернуто на новий розгляд Ковельського міськрайонного суду в іншому складі. Тобто, як зазначив адвокат Олег Усаченко, судова колегія дійшла висновку, що пред'явлені звинувачення в корисливості і привласненні - незаконні і безпідставні.

Його підзахисний визнав вину щодо підроблення службових документів, а трудовий колектив управління капітального будівництва звернувся з проханням передати Волійка на поруки. Відразу в суді Олександра Волійка було звільнено з-під варти.

Щодо засудженого Володимира Захарчука, вирок якого залишено без змін, то варто навести слова його захисника, які стосуються, очевидно, багатьох керівників і системи в країні в цілому: «Неправильна загальна практика фінансування підприємств.

Так, в кінці 2007 року асоціація працівників ветсанзаводів зобов'язала Захарчука освоїти за п'ять днів півтора мільйона гривень, інакше вони повернуться в держбюджет. Недосвідчений керівник повірив, що його захистять відповідальні особи, бо йому сказали, що коли виявлять порушення, то він хіба що отримає штраф».

Хоча й не варто лицемірити: в таких оборудках деякі керівники бачать свою вигоду і почуваються до пори до часу, як риба у воді.

Олександр НАГОРНИЙ, «Волинь нова»

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---