Я завжди вишиваю з добром, – майстриня з Луцька

Ганна Ткачук – знана у Луцьку вишивальниця. Нитка за ниточкою вона уміло малює візерунки на рушниках, сорочках, накидках і картинах. Любить вишивати з дитинства. Про це повідомляє прес-служба Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк».

«У школі було трудове навчання, де нас учили, як голку тримати, як вишивати, як хрестика класти. А потім я вже й сама стала цим жити. Ще коли дівчиною вишивала, то при лампі. Світила вечором лампу і вишивала на свою втіху. Прийду до хати, хочу відпочити – сіла, півгодинки повишивала і собі вже й перепочила. І отак усе життя любов до вишивання не минає, ніяк без цього не можу. Вишиваю та й співаю собі усіляких народних пісень, душею відпочиваю», - розповідає жінка.

Якби хто попросив Ганну Петрівну порахувати, скільки ж у неї робіт, то не злічила б точно. Виконувала усі прохання і доручення з вишивання, переймала візерунки у подруг, шукала ідеї в журналах.

Вишивальниця готова відгукнутися на будь-яке прохання про допомогу. Усі сусіди знають, що до неї завжди можна звернутися – ніколи не відмовить, а то й сама запропонує.

«Якось пішла нитки шукати. Зайшла в один магазинчик і познайомилася з жіночкою, яка саме шукала матеріали для вишивання дитячих сорочок. Я одразу запропонувала вишити. Я ж не хочу ні зарплати, нічого. Бо така справа мені до душі, а дарувати свої вироби діткам – надзвичайно приємно. До того ж, Фонд надав і нитки, і голки, і матеріал», – пригадує своє знайомство із Фондом «Новий Луцьк» Ганна Петрівна.

Таким чином жінка стала учасницею і партнером проекту «Подаруй дитині вишиванку» від Фонду Ігоря Палиці. Вишиванки, що їх виготовляли дбайливі руки волинських майстринь, стали гарними дарунками маленьким сиротам, дітям з особливими потребами та із малозабезпечених сімей.

«І двом хлопчикам вишила, і трьом дівчаткам. Як з душею за справу берешся, то кожному та вишиванка буде приємна. А я завжди вишиваю з добром, інакше немислимо. І ось дарувала дітям вироби, а вони плакали і навіть в руку цілували. Тішуся, що малеча так раділа. Тим паче то були такі дітки особливі – інваліди. Вони направду щиро раділи таким дарункам і увазі», - міркує Ганна Петрівна.

З роками вишивати пані Ганні все важче, довелося пережити складну операцію, та вона не жаліється. Просити допомоги деінде незручно. Каже, що доки працює, рухається. Живе з молодою сім’єю доньки. Пишається тим, що виростила своїх дітей такими ж – добрими і справжніми людьми.

«Діти – і Тетяна, і Михайло – коли до школи ходили, то я за них не червоніла. Завжди вчителі мені казали, мовляв, поділіться секретом, Ганно Петрівно, як зуміли виховати таких гарних дітей? З усіма живу дружно, що не попросять – допомагаю. То й до мене люди так – по-доброму. Бо тільки на добрі людському тримається світ», - підсумовує жінка.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---