Як волинські хірурги «латають» проблеми малечі

Завдяки сучасному лапараскопічному обладнанню, подарованому обласному дитячому територіальному медичному об’єднанню німецьким фондом «Чорнобильська допомога», лікарі опановують малоінвазивні методи хірургічних втручань при щораз складніших вадах і патологіях новонароджених, - інформує «Волинь-нова».

Колись груди немовлят розтинали навпіл

Якщо перекласти складні медичні терміни на звичайну мову, то перевага операції, яку провів завідувач хірургічного відділення Володимир Селюк хлопчику 6 днів від роду очевидна навіть не для спеціалістів. У новонародженого діагностували лівобічну діафрагмальну килу — перетинка, яка розділяє грудну та черевну порожнини, була не сформована. Через це кишківник, селезінка знаходилися не в животику, а в грудній клітці, зайнявши місце легенів і відтісняючи середостіння.

Вроджені дефекти діафрагми дитячим хірургам доводилося ліквідовувати і раніше, щороку в неонатальному центрі буває троє—четверо таких пацієнтів. Але досі це робили класичним способом, коли поперечний розтин охоплював половину грудної клітки. Тепер же втручання провели через 2 триміліметрові «дірочки»: кишківник та селезінку перемістили в черевну порожнину, а отвір у діафрагмі, який становив три чверті її площі, «залатали» вузловими швами. На час виписки на тільці немовляти уже й сліду від операції не було.

Скажете, таке давно вже не дивина, лапароскопія — звична справа у хірургічних відділеннях «дорослих» лікарень. Але уявіть собі, якою ювелірною майстерністю мусить володіти спеціаліст, щоб за допомогою мініатюрних інструментів швидко й надійно ліквідувати дуже складну ваду в крихітного пацієнта. Діаметр портів (трубочок), через які «орудував» Володимир Селюк, становив 3 міліметри.

Володимиру Семеновичу доводилося оперувати навіть 900–грамову дитину. Тоді в лікарні ще не було інструментів для малотравматичних втручань у недоношених новонароджених. На жаль, лозунг «Усе найкраще — дітям» на практиці втілюється не завжди. У лікувальних закладах для дорослих роблять євроремонти, закуповують для них за бюджетні кошти дороговартісне обладнання. А малеча хай почекає? Тому й намагаються в обласному дитячому територіальному медичному об’єднанні шукати і позабюджетні шляхи вирішення багатьох проблем.

Упродовж останніх років тісно співпрацюємо з німецьким фондом «Чорнобильська допомога». У жовтні голова фонду пані Рита Лімротт привезла нам обладнання вартістю понад 300 тисяч євро, зараз надійшов вантаж на суму 150 тисяч. До того ж німецькі благодійники попередньо з’ясовують, у чому є найбільша потреба. Завдяки їм і вдалося розширити спектр малоінвазивних хірургічних втручань. У роботі також і новітнє обладнання, яке надійшло для перинатального центру, — розповів генеральний директор ВОДТМО Григорій Ващилін.

У столиці шансу на життя не давали

Маленька Улянка вже ходить у дитсадок. А народилася вона зі схожою вадою, як і в Іванка, тільки важчою, бо діафрагма була ще більш несформованою, з великою правобічною килою. Діагноз поставили, коли дитинка була ще в маминому лоні.

— Нас скерували у столичний Інститут акушерства й гінекології, де я й мала народжувати. Але київські спеціалісти, провівши обстеження, побоялися «псувати статистику», мовляв, шансів на те, що дитя виживе, дуже мало. На дев’ятому місяці вагітності мене по суті виставили за двері клініки. І якби не високий професіоналізм луцьких лікарів, нашу донечку не вдалося б урятувати. Із родзалу маленька відразу потрапила під опіку Миколи Миколайовича Гнатіва, який уже чекав її появи на світ, щоб забрати реанімобілем у неонатальний центр. На четвертий день хірург вищої категорії Валентин Мартинюк прооперував Улянку. Операція була дуже серйозна, травматична. А після неї дитину довго виходжували в реанімації. Наші «периферійні» лікарі виявилися кращими спеціалістами, аніж столичні «світила», — з вдячністю розповідала мама Улянки — лучанка Юлія Долік.

Прооперованому менш травматичним методом Іванку Бондаруку одужати було легше. Хоча й він провів у неонатальному центрі понад місяць. Легені дітей з діафрагмальною килою внаслідок тривалої «інтервенції» іншими органами не зовсім сформовані, розвивається легенева гіпертензія, порушується діяльність серцево–судинної та дихальної систем.

— Завдяки тому, що маємо усе необхідне реанімаційне обладнання для таких пацієнтів, вдається добитися, щоб їхні легені набули нормального розміру, щоб діти навчалися самостійно дихати. До речі, в нашій лікарні вперше в Україні почали застосовувати метод осциляційної вентиляції легень новонароджених, ще у 90–х роках ми проходили відповідне стажування у будапештській клініці, — демонстрував переваги сучасного обладнання завідувач неонатального центру Микола Гнатів.Серед новинок — установка для гіпотермії (охолодження) новонароджених з асфіксією, наслідками кисневого голодування. Знижуючи температуру тіла до 33,5 градуса, вдається уникнути багатьох серйозних ускладнень, зокрема і порушень розумової діяльності у діток в майбутньому. Ну а дитячих хірургів тепер можна називати «зварювальниками у білих халатах». Установка ліга–шу, аргонове зварювання судин дають змогу уникнути крововтрати під час операцій, скоротити їх тривалість.

Дорослі проблеми малечі

— Малоінвазивні операції ми проводимо п’ятий рік, у мене їх на рахунку понад 400. Проходив стажування в університетській клініці Вроцлава у професора, віце–президента Європейської асоціації ендохірургів Даріуша Патковського. Починали із простіших втручань у старших дітей, із звичних уже всім холіцистектомій. На жаль, мені доводилося видаляти жовчний міхур навіть у чотирирічного пацієнта. «Дорослі» патології все частіше допікають малечі. Цього року, наприклад, лапароскопічним методом оперував новонароджену із великою кистою на яйнику, — розказував про біди найменших пацієнтів Володимир Селюк.

Кисту діаметром 8 сантиметрів на яйнику в десятиденної дівчинки можна прирівняти до багатокілограмової пухлини в животі дорослої пацієнтки. Новоутворення повністю зайняло черевну порожнину немовлятка, пригнітивши інші органи, які не могли нормально функціонувати. Тож операцію відкладати не було як. І вона стала черговим професійним кроком у застосуванні малоінвазивних методів дитячої хірургії. Сьогодні у ВОДТМО планують у такий спосіб оперувати новонароджених з відкритою артеріальною протокою, з атрезією (непрохідністю) стравоходу, іншими патологіями, які загрожують життю, прирікають на інвалідність, якщо в перші дні не надати дитині кваліфіковану допомогу. Загрозливою була ситуація і для маленького Іванка. Згідно зі статистикою, до 30 відсотків новонароджених із діафрагмальною килою в Україні не вдається врятувати, дається взнаки і велика травматичність класичних операцій, і важкість супутніх патологій.

— У нашого синочка зараз усе нормально, він росте, набирає вагу, дільничний педіатр каже, що добре розвивається. Операція була складна, тривала майже дві години. Я в той час знаходилася в пологовому будинку, мусила лежати, бо мене «кесарили». То ж з Іванком був тато, якому лікарі розповідали і про стан дитини, і про те, як його будуть оперувати. Ми дуже вдячні хірургам, усьому персоналу за те, що вилікували синочка, — почули від мами Іванка.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---