«Збирали гнилу, мерзлу картоплю і пекли її на вогні»: лучанка розповіла, як виживала в часи Голодомору

Порятунок від повоєнного голоду на Рівненщині та Волині знайшла сім’я Раїси Мозолевської. 1946-го року люди із Запорізької області масово їхали на Західну Україну, бо вдома нічого було їсти.

Після Другої Світової війни, розповідає Раїса Мозолевська, її сім’я проживала у селі Мала Білозерка Запорізької області. Тато загинув на фронті, мама Марія Гриненко, лишилася з двома малолітніми дочками. Через їхнє село потоком йшов народ, всі йшли на станцію з вузлами, з дітьми на руках, на милицях, усі хотіли дістатися Західної України, бо там не було голоду, – розповідає жінка. Її мама теж вирішила рятувати доньок від голодної смерті. Сім’я вирушила до Рівного, пише Суспільне Волинь.«Дорога була важкою, добиралися товарняками, з яких людей постійно проганяли. По дорозі обкидували камінням, стягували з вагонів. Мама прикривала нас тілом як могла», – пригадує Раїса Мозолевська. Частину шляху долали пішки, їжі не було. Збирали гнилу, мерзлу, не викопану картоплю на полях, пекли її на вогні та їли.

Як дістались до Рівного, нічліг та харчі родині давали небайдужі люди. Згодом, мамі Марії, запропонували оселитися в землянці.

У Луцьк Раїса Мозолевська разом з мамою і сестрою переїхали 1951-го року. Тут жила рідна сестра батька – Івана. Тут родина Мозолевських пустила коріння. У Луцьку Раїса Мозолевська створила сім’ю, виховала двох дітей, має п’ятеро онуків і правнука. Понад 60 років пропрацювала у медичній сфері. Жінка, яка пережила повоєнний голод, каже: «За все, що є у житті треба дякувати Богові».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---