Лучан закликали руйнувати стереотипи про ромів

Представники ромської національності страждають через упереджене ставлення українців, - вважають ромські громадські активісти з Волині.

Про це йшлося після перегляду фільму «Ромська мрія», що відбувся у рамках X Міжнародного мандрівного кінофестивалю «Docudays UA» 5 грудня у Луцьку.

Представник громадської організації «Терне рома» Федір Стоянович розповів, що народився за часів, коли роми саме розпочали вести осіле життя.

«Колись був указ, відповідно до якого роми не могли жити у місті. Життя у ті часи та сучасне – це дві великі різниці. За Радянського Союзу громада турбувалася навіть про ромів, була велика відповідальність вчителів за успішних ромських дітей. Як в українських, так і в ромських дітей, у когось є бажання ходити у школу, а у когось його немає.

Коли я пішов у перший клас у школу, я з дитинства мав заохочення пізнавати науку. Я ріс в багатодітній сім’ї, нас було десятеро – шість братів та чотири сестри. Старші завжди дивилися за меншими, так було побудоване життя. Багато проблем у школі я мав і тоді, тому що був ромською дитиною. У 8 класі мене образили мої однокласники і я мав намір припинити навчання. Мій учитель фізики переконав мене завершити десять класів і я продовжив вчитися далі», - розповів громадський діяч.



З його слів, після служби в армії, він довго не міг працевлаштуватися, тому що в багатьох організаціях просто не бажали брати на роботу рома. Проте нарешті знайшовся керівник, який взяв його на роботу та був задоволений тим, як працює Федір Стоянович.

«Я боявся, щоб на мене не впала пляма за те, що я ром. Українці пили та витворяли різне і їх не помічали, а якби ром спіткнувся, його одразу всі побачили б. Так само в нашому суспільстві. Я люблю український народ, я народився та виріс на цій землі, я відчуваю себе українцем. Життя мене пов’язало з українкою, а якщо ром любить, то до смерті. Ми є, були і будемо в Україні? і будемо жити поруч з вами», - розповів Федір Стоянович.

«Не потрібно цуратися, що ми заразні чи нерозумні. Якщо глибше копнути, погляньте, скільки по Луцьку ходить бомжів, серед яких українців більше, ніж ромів. Роми мають якесь пристанище і живуть, бо їм соромно ходити по смітниках. Такого роми одразу засудили б і щось би з цим робили, а українець ходить. Це провина суспільства, в якому ми живемо. Давайте бути один до одного милосерднішими, треба ставитися один до одного по-божому», - вважає Федір Стоянович.



«Ми всі живемо в українському суспільстві, зараз українські та ромські діти мають спільні риси виховання, змішалися культури та погляди на життя. Відійшли ті часи, коли вважали, що якщо ром, то повинен бути замазаним, неохайним, брудним, цього вже немає. У нас є свої плюси та мінуси, від цього нікуди не подінемося. Наша організація хоче, щоб наші дітки та онуки мали освітe, пішли в світ, тому що ромські діти усе на ходу ловлять. Але кожну квітку потрібно поливати водою, щоб вона розцвіла, і тоді вона дасть запах», - зазначив громадський активіст.



З його слів, оскільки нині ромська молодь «губить» ромську мову, видали ромський буквар. Його дочка закінчила у Луцьку педагогічне училище і університет, але вільно спілкується ромською, тому що батько навчав її цієї мови з дитинства.

Голова громадської організації «Терне рома» Тетяна Логвинюк розповіла, що перше працевлаштування дочки Федора Стояновича відбулося лише за сприяння організації та обласної влади. Вона мала вищу освіту, проте не могла влаштуватися на роботу в дитячий садочок у селі Голоби, незважаючи на те, що там працювали люди без вищої освіти. З її слів, причиною була національність дівчини.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---