Луцьк відвідала революціонерка

Вірші, присвячені «кіборгам», злободенну поезію про зрадників та любовну лірику дарувала лучанам автор відомого вірша «Никогда мы не будем братьями» Анастасія Дмитрук.

Благодійний вечір поетеси Анастасії Дмитрук відбувся 17 грудня у пивному клубі «Майдан» у Луцьку.

Поетеса здобула популярність завдяки віршу «Никогда мы не будем братьями», яким відгукнулася на російську анексію Криму. Цьогоріч вийшла друком її збірка «Верните нам наше небо», яку Анастасія Дмитрук і презентувала цього вечора. Захід був благодійним, адже збирали кошти для пораненого бійця-волинянина Анатолія Видринського, який потребує дороговартісної операції після поранення.



Розпочали захід із перегляду кліпу на пісню «Никогда мы не будем братьями» у виконанні литовських музикантів.

Поетеса розповіла, що цього вечора ділитиметься найважливішим – віршами, які присвячені тому, що відбувається в країні, «найкращим українцям, які пішли на схід». Вечір, присвячений патріотам, вона розпочала із вірша «Це моя і твоя війна».



Авторка зізналася, що часто зустрічається з українськими бійцями-учасниками АТО у військових частинах, на полігонах та у госпіталях. Останні два тижні відбулися зустрічі у шпиталях – Київському, Львівському, а 18 грудня Анастасія Дмитрук планує подарувати концерт для тих, хто перебуває у Луцькому гарнізонному військовому госпіталі. Вона наголосила, що нині важливо єднатися та бути разом.

«Вони пішли на війну, щоб ми ніколи не побачили того жаху і для них важлива підтримка сьогодні, коли приходиш до них та просто слухаєш їхні історії. Це - неперевершені люди, історія кожного з них вражає. Їм потрібно, щоб їх вислухали, тому хочеться, щоб ми знайшли у собі сили бути людянішими та добрішими та зустрічалися з ними частіше», - зауважила вона, говорячи про учасників АТО.



Пролунала і поезія, присвячена Небесній Сотні. Зі слів поетеси, тоді, взимку, здавалося, що це - найважчі дні та найскладніші випробовування, а нині втрати вимірюються тисячами і до них звикли. Тисячі невідомих широкому загалу хлопців віддали життя за те, щоб ми були вільними. Вірш вона присвятила усім, хто пішов з життя за нашу свободу.

Інші вірші Анастасії Дмитрук написані про тих, хто був «по інший бік барикад» і під час революційних подій і сьогодні – зрадників, які взяли до рук зброю та зрадників з Криму, які вирішили, що з Росією їм буде краще.

Один із віршів присвячений льотчиці Надії Савченко, яка не схилила голову перед ворогом, перебуваючи у полоні.

Не оминула увагою поетеса і результати виборів, що відбулися нещодавно. Вона зауважила, що багато хто нарікає, що не помічає змін, заради яких відбувся Майдан та гинули герої. Найчастіше, мовляв, доводиться чути від військових слово «зрада» стосовно політиків. Настрій сьогоднішнього дня Анастасія Дмитрук висловила у нещодавно написаній поезії.



Наступний вірш поетеса присвятила коханню на війні, жінкам, які чекають своїх коханих. Дівчина підкреслила, що у чоловіків – своє пекло на сході, а у жінок – своє, коли вони чекають, знаючи що кожної миті усе може обірватися. Як розповіла Анастасія Дмитрук, один знайомий військовий їй зізнався, як, прориваючись з оточення без боєприпасів, зателефонував дружині, сказавши лише «Привет. Люблю. Это, наверное, конец».

«Я не знаю, як можна жити після таких слів жінці. Слава Богу, хлопці прорвалися і він вижив, отримав орден Богдана Хмельницького, тепер він командир батальйону. Хочеться, щоб кожна, хто чекає, дочекалася свого здорового, живого та єдиного», - зауважила автор збірки віршів.

Після прочитання вірша продемонстрували кліп на цю пісню.



Лунала також інтимна лірика, адже поетеса починала з написання віршів про кохання, як і більшість дівчат. Революція змінила її, тож надихати поетесу почали і інші теми. Вона декламувала ліричну поезію, наголосивши, що кохання врятує світ та побажала усім присутнім справжнього, щирого кохання назавжди.

В одному з віршів йдеться про те, чого дуже хочеться зараз кожному українцю. «Молитва про мир» також знайшла музичне втілення завдяки литовським музикантам.



До слова, Анастасія Дмитрук розповіла, що литовці постійно моляться у церквах за Україну, збирають кошти. Там діє потужний волонтерський рух, що допомагає Україні.

Говорячи про свій найвідоміший вірш, поетеса зазначила, що ніколи не вважала росіян братами і її завжди дивувала ця нав’язлива ідея про братство. Так, хамство з боку росіян, з яким ще раніше доводилося стикатися у Криму, не надто надихало на дружні чи братські стосунки. Як невдовзі виявилося, вірш став близьким багатьом народам. Так, нещодавно на свій захід до річниці першої війни Чечні проти Росії у Києві авторку поезії запрошували чеченці, які запевняли, що цей вірш не лише про Росію та Україну, а й про них та росіян.



Останній вірш, що пролунав цього вечора, присвячений хлопцям, які добровільно пішли відстоювати незалежність на сході та, насамперед, «кіборгам». Анастасія Дмитрук розповіла, що нещодавно познайомилася з хлопцем, який прийшов на Майдан ще у перші дні революції, а згодом воював у Донецькому аеропорту та інших гарячих точках. Вісімнадцятирічний хлопець, незважаючи на юний вік, зрозумів, що його покликання – захищати.



Попри те, що поезія, яка лунала цього вечора – аматорська та не всі вірші витримані на високому художньому рівні, кожен зі щирих творів юної поетеси здобував оплески луцької публіки.

Насамкінець, поетеса побажала усім єдності, терплячості, доброти та співчуття до чужої біди, а також миру, спокою та гарних новин щодня. Після виступу глядачі мали змогу придбати поетичні збірки, частина коштів від продажу яких піде на потреби військовим.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---