З життя пішов волинський поет та історик

Сьогодні, на 76-ому році життя з життя пішов відомий в Україні уродженець Волині, поет, історик, краєзнавець, бібліотечний і музейний працівник Петро Гоць.

Хоча проживав у Львові, шляхи-дороги уродженця Турійського району часто пролягали на рідну Волинь – це творчі вечори та різні поетичні імпрези.

Петро Гоць - автор поетичних збірок «Євшан – пробудження», «Дорога до Лесі», «Молюсь на Тебе», «Кара Божа», віршована фотокнига «Обабіч Турії».

Пісні на слова Петра Гоця звучали у виконанні музикантів.

«Волинські новини» висловлюють глибокі співчуття рідним та близьким поета.

Хліб
Давно з лиця землі зітерті
Міста і Червень, і Волинь...
І через грубі жорна смерті
Пройшло чимало поколінь.
Та і дуліби, і древляни,
Напевно, менше знали бід,
Ніж їх нащадки волиняни
В двадцятивічний родовід...
Бо, крім вогню й меча фашиста,
Тоді й такого не було,
Щоб за шкоринкою до міста
Йшло хлібороб'яче село.
А ми, неначе з диких нетрів,
З Осерб, Торговищ і Дуліб –
Ішли за тридцять кілометрів
Пішки до Ковеля по хліб.
І там, знесилені й голодні,
На приступ брали магазин:
І селюки, й міщани – «модні»
Від торб, мішечків і корзин...
...Ще ніч дивилась в очі кожні,
А вже над натовпом повзли
Слова, до знемочі тривожні,
Що хліба знов не привезли...
І враз, як бомба, вибухала
Страшна, розлючена юрба!
Якась безсила жінка впала
Назавжди з приступки-горба...
Але тоді, коли щастило,
І хліб, темніший за карук,
Як найосяйніше світило,
З віконця потрапляв до рук –
Як ми хапали ту хлібину!
Як притискали до грудей!
Так пригортають лиш людину,
Що найдорожча з всіх людей!
І знову йшли туди, до «нетрів» –
Осерб, Торговищ і Дуліб...
Пішки за тридцять кілометрів,
Щоб на столі з'явився хліб.