USD 27.85 28.1
  • USD 27.85 28.1
  • EUR 32.6 32.88
  • PLN 7.5 7.65

В кого закохалися Клімчук з Грицюком, і що з того вийшло. ФОТО

Бондар зустрів свою любов у 4 класі, Грицюк – у квітнику, Журавльов мало не порізав вени, Байцим закохався у модель, а на весіллі у Клімчука гуляв весь факультет.

Чиновники, політики, митці, громадській діячі і шоумени теж закохуються, одружуються та народжують дітей. До дня святого Валентина «ВН» вирішили поцікавитись, як і в кого закохувалися відомі волиняни.


Долі відомих волинських письменників та журналістів Володимира Лиса та Надії Гуменюк поєднала студентська парта. Вони познайомились у вересні 1971 року на першому курсі факультету журналістики у Львові.

«Як успішно одружитись? Треба вміло сісти за спиною хорошої студентки. Це справді було так. На першій лекції я спочатку сів в іншому місці, але там шуміли. І на перерві я пересів за спину дуже гарної дівчини. І не прогадав», – пригадує Володимир Лис.

«Я не скажу, що в нас була любов з першого погляду. Але так з кожним днем вона наростала… В неї була дуже струнка фігура. На ту фігуру всі западали. І очі з якось такою дитячою іскринкою. Такий вже в неї був погляд…», – розповідає він.

Вже у квітні 1972 року 21-річний Лис освідчився своїй коханій, а у серпні пара взяла шлюб. До слова, через неповний місяць після одруження Лис відпустив свої вуса, які з того часу і не голив.

Нині ж подружжя має сина та доньку, а ще двійко внуків.
* * *
Керівник Центру політичного аналізу та виборчого консалтингу, політолог Михайло Наход з майбутньою дружиною Ольгою познайомився в січні 2001 року. Зустрічалися і придивлялись один до одного протягом чотирьох років, а у вересні 2006-го одружилися.

Нині Ольга, економіст за освітою, у декретній відпустці. Поки чоловік на роботі, вона займається хатніми справами та виховує двох маленьких донечок.

До слова, Ольга Наход – заступник виконавчого директора Волинського представництва Асоціації міст України.

«Найбільш хвилюючі та пам’ятні спогади – партнерські пологи при народженні обох дочок», – поділився Михайло.
* * *
Депутат Волиньради, керівник обласного осередку партії «За Україну!» Ігор Гузь вперше побачив свою майбутню обраницю у вересні 2004 року на семінарі опозиційних громадських рухів напередодні Помаранчевої революції.

У листопаді 2006 року з львів’янкою Оксаною він почав зустрічатись, невдовзі запропонував стати його дружиною. В квітні 2007 вони побрались.

Весілля у Гузів було класичне, проте звучала виключно українська музика.

За фахом Оксана Гузь – політолог, як і її чоловік. Працює координатором проекту програми розвитку ООН «Місцевий розвиток орієнтований на громаду» у Волинській області.

«Рано-вранці наступного дня після весілля ми поїхали до лісу на патріотичну теренову гру «Звитяга», що проводилась у Ківерцівському районі організацією «Національний Альянс», – розповів Ігор.

«Це були перші чотири дні нашого спільного сімейного життя. Такий собі екстремальний медовий місяць», – додала Оксана.
* * *
Директор Асоціації захисту прав молоді Волині Петро Верзун познайомився з майбутньою дружиною Іриною під час служби в костелі, сім років тому.

«Я закохався у неї з першого погляду, але вона відгукнулася на мою симпатію не відразу. Бо у нас серйозна різниця у віці – вісім років. Я виявився для неї таким собі підстаркуватим кавалером», – розповів він.

Однак Петро Верзун таки знайшов шлях до серця тодішньої студентки факультету романо-германської філології.

«Робив це методично. Потоваришував з її друзями, сім’єю, з братом. І в результаті ми почали зустрічатись», – пригадує він.

Після чотирьох років «зустрічань», у 2008-му пара створила сім’ю. Нині Верзуни виховують маленьку донечку Терезу.

«Незважаючи на різницю у віці, я відчуваю завжди мудрість своєї дружини. Якби у бізнесових та робочих питаннях я завжди слухав її, то мені було б набагато легше жити. На жаль, слухаю не завжди», – поділився Верзун.
* * *
Ректор Луцького гуманітарного університету Андрій Журавльов зустрів свою любов у жовтні 1972 року.

«Вона навчалась у Києві. А я народився і мешкав у столиці. Моя мама викладала у моєї майбутньої дружини і часто розповідала про студентку-розумницю, старосту, вродливу дівчину. Але коли я її побачив на власні очі, то в серці щось задзвеніло, тьохнуло… Так я зрозумів, що це саме та, яка мені треба», – зізнався ректор.

На залицяння хлопця юна Марія відповіла не одразу. Проте закоханий Журавльов таки примусив вийти за нього заміж.

«Це був такий психологічний тиск, що я був готовий порізати собі вени, якби вона не погодилась. Це ж молодість – мені тоді 18 було. Тоді настрій був такий, що якби вона відмовила, то так би і зробив, чесне слово», – пригадує він.

Після року зустрічання, у 1973-му, пара побралася. Невдовзі у Журавльових народився «студентський син».

«Добре було, що ми навчались в різні зміни і по черзі доглядали дитину. Бо батьки не мали можливості допомогти, то ми по черзі няньчили, всі побутові питання ділились навпіл», – каже ректор.

«Дружина понад 22 роки пропрацювала директором Луцької кондитерської фабрики. І мене дуже часто запитували чи я чоловік тієї самої Журавльової. Але я люблю її не за те, що вона дуже поважна в місті людина. Люблю за ніжну душу і дуже великий розум», – зізнався чоловік.

Син Журавльова пішов у батька – одружився теж у 18 років. Нині ректор ЛГУ тішиться ще й двома внуками. До слова, у сім’ї Журавльових три Андрії Андрійовичі – сам ректор, його син та старший внук.
* * *
Начальник відділу збереження історичної спадщини Луцької міської ради Сергій Годлевський у шлюбі уже 14 років. Зі своєю Оксаною він познайомився у 1997-му.

«Познайомились ми на день Тетяни. Мені тоді було 29 років. Оксана навчалась у музичному училищі. Святкували студентську дату у кафе «Зося». Ми зайшли туди з товаришами. Почалися танці. Так і зав’язалась розмова», – пригадує він.

Побралась пара вже за кілька місяців після знайомства. Дружина у Годлевського не лише талановита співачка, а й гарна господиня і мама, каже він.

«Найбільша моя гордість сьогодні – це мої сини Остап і Ярема. Меншенькому всього півроку, тому віднедавна ночами доводиться чергувати біля дитини. Ми з дружиною робимо це по черзі: одну ніч – вона, другу – я», – зізнався він.
* * *
Перший заступник голови Волинської обласної ради, «регіонал» Юрій Лобач познайомився з майбутньою дружиною Іриною в січні 2007 року, у жовтні цього ж року вирішили одружитися. Весілля відгуляли у лютому 2008-го.

«Практично всі справи, пов’язані з домашнім побутом, лежать на плечах дружини. Я не маю ні часу, ні, подекуди, необхідних навичок, щоб їй допомогти. Винятком є лише один прилад, за який я відповідаю та з яким працюю в дружному тандемі. Це пилосос», – ділиться сімейними справами він.

В сім’ї Лобачів чоловік купує продукти, оплачує комунальні послуги та, коли є потреба, виконує роль домашнього майстра.

«Намагаюсь також допомагати доглядати за сином Андрійком, інколи вкладаю спати та купаю. Йому вже більше року. Можу й нагодувати, але тільки за умови, що дружина приготує. Читаю йому віршики та складаю іграшки», – розповів він.

До речі, дружина Лобача Ірина має юридичну та філологічну освіти. До декрету працювала у сфері туризму.
* * *
Свою майбутню дружину прес-секретар Волинської єпархії УПЦ КП, депутат Волиньради Віталій Собко зустрів у травні 1991 року. Зустрічались юні Віталій та Ярина трохи більше року, а у вересні 1992 року побрались.

Як розповів священик, весілля відгуляли «зворушливо, гарно та скромно».

За майже 19 років спільного подружнього життя родина Собків пристойно розрослась – у Віталія та Ярини нині п’ятеро дітей – троє дівчат та двоє хлопчаків.

За фахом дружина Собка – хімік-лаборант, нині вона – соціальний працівник.

«Коли дружину вперше забрали в пологовий будинок, лікар сказав, що вона народить десь під ранок наступного дня. Я, звісно, молився за успішні пологи. Завершив молитву о другій годині ночі, а пізніше дізнався, що саме в цю пору на світ з’явилася перша донька», – пригадує він.
* * *
Художній керівник камерного оркестру «Кантабіле» Волинської обласної філармонії, заслужений діяч мистецтв Товій Рівець одружився у 1971 році. Його обраницею стала творча натура.

«Я вчилась в музичному училищі у Луцьку, а Товій поступив в консерваторію у Ленінграді і паралельно з філармонією став працювати в училищі», – розповідає дружина Віра.

«Це було десь у 64-65 роках. Я вчилась на фортепіанному відділі. На курс старше вчилась його сестра Тема. Я спочатку познайомилась з сестрою, яка почала йому розхвалювати яка в неї гарна подруга. І згодом він в мене почав викладати камерну музику», – каже вона.

«Невдовзі він почав до мене залицятись, а я і собі поклала на нього око. Він був дуже неординарний. На нього неможливо було не звернути увагу. Він став мене зустрічати, проводити. Це було дуже пікантно», – поділилась приємними спогадами жінка.

У 1972 році у подружжя народилась донька. Нині Товій і Віра мають ще й двох внуків, проте бачать їх вкрай рідко – донька з сім’єю живе в Ізраїлі.
* * *
Заступник міського голови Луцька, депутат Волиньради Василь Байцим у 2003 році одружився з рівнянкою Юлією Буленко, володаркою титулу «Міс Західна Україна».

За сім років спільного життя у подружжя народилося двоє дітей – донька та син.

«Моя дружина попри те, що народилась в місті, зараз залюбки веде господарство. Вона ніколи не заплатить за квартиру, але вона не забуде погодувати наших котів, собак, курей, гусей, доглянути кози, вівці. Але на першому місці в неї коні – вона вирощує, продає їх, займається кінним спортом», – розповів він.

Нині подружжя мешкає у власному будинку в селі Котів Ківерцівського району. Про політику в сім’ї Байцима майже не говорять. Та й телевізор вмикають рідко. Увесь вільний час пара присвячує дітям та господарству.
* * *
Волинський бізнесмен і благодійник Василь Токарський вперше побачив свою майбутню дружину Юлю у 1994 році, коли вона разом з подругами зайшла в бар «Підкова», директором якого він був.

«Відразу виділив її з усієї компанії. Юля вразила мене тим, що поводилася не так, як інші дівчата. Скромна, ввічлива, привітна, до того ж, дуже гарна, завжди доглянута. Десь через півроку у нас зав’язалися стосунки. А в липні 1995-ого я запропонував одружитися. 14 липня о 10-тій вечора зателефонував і кажу: «Завтра вранці йдемо в загс». Так і сталося, і наступного дня ми офіційно стали подружжям», – розповів бізнесмен.

Виховання дітей Юлія взяла на себе: ніколи не наймала для дітей няньок, бо не хотіла позбавляти материнської уваги. Тішить Токарського і те, що його дружина – справжня господиня.

«Юля чудово готує. Немає такої страви, яку б вона не вміла зготувати. Не лінується навіть пекти хліб, пироги, раз в тиждень обов’язково балує нас тортом чи іншою випічкою. А влітку власноруч вирощує зелень, іншу городину, доглядає за газонами, квітниками. Порядок у будинку – теж на ній. Я вдома роблю лише те, що передбачає важку фізичну працю. І знаєте, я не цураюся деколи порубати дрова чи прибити цвяха», – пишається чоловік.

«А ще Юля встигає завжди розкішно виглядати. Та найбільше я ціную свою дружину навіть не за це. Вона надзвичайно мудра жінка, і завдяки цьому наша сім’я живе в атмосфері комфорту, затишку та любові», – каже він.

Своїм обов’язком перед дружиною Токарський вважає необхідність огородити її від найменших турбот і негативу.

«Я стараюся побудувати для неї такий собі маленький світ крізь рожеві окуляри. Щоб вона мала можливість насолоджуватися життям і не турбуватися, що весь світ говорить про економічну кризу чи ще якісь негаразди. І коли бачу її спокійну усмішку, для мене це – справжнє щастя. Бо сьогодні точно можу сказати, що з кожним днем все більше і більше закохуюсь у цю жінку», – запевнив Василь Токарський.
* * *
Колишній військовослужбовець, а нині депутат Луцької міської ради від «Фронту Змін» Микола Дендіберін з дружиною Валентиною познайомився у 1979 році.

«Ініціатором знайомства був Микола. Ми зустрілись поглядами у центральному універмазі на виході з якогось відділу. Микола був зі своїм братом-близнюком, якого я візуально знала. Ми привітались і розійшлись. Але на виході з ЦУМу, на східцях Коля наздогнав мене і попросив дозволу познайомитись. Після цього ми почали бачитись – гуляли, ходили в кіно, їздили на екскурсії. Напевно, це було кохання з першого погляду», – ділиться Валентина.

Офіційно одружились закохані вже після п’яти років спільного життя. На той момент у пари вже був дворічний син. Нині ж у Дендіберіних двоє синів та двоє внуків: старший син мешкає у Іспанії, менший – в Києві.

Сімейство Дендіберніих не уявляє себе без двох речей – без гумору та футболу. Жарти завжди допомагали Миколі та Валентині згладжувати «гострі кути» у стосунках, а футбол – це пристрасть усіх чоловіків у родині.

«Валентина дуже швидко і смачно готує. А я виконують роль поглинача їжі та мийника посуду. Прибираємо вдома спільно, бо так швидше і надійніше. І на ринок ходимо теж в парі», – каже Микола Дендібернін.
* * *
Екс-губернатор Волині та очільник Єдиного Центру в області Володимир Бондар зі своєю майбутньою дружиною Світланою познайомився ще в 4 класі луцької школи №14. З 4 по 10 клас вони були однокласниками, хоча за однією партою ніколи не сиділи.

«Вона була відмінницею, старостою класу. Я ж не був таким зразковим, як вона. В школі тільки товаришували, але зустрічатися почали вже після її закінчення», – ділиться спогадами Бондар.

Одружилася пара у 1990 році, а в 1991-му молода сім’я поповнилась донькою Олею. Тоді Володимир та Світлана ще були студентами.

Зараз дочка Оля у Бондарів – студентка. Дружина ж працює в обласній лікарні, за фахом вона – акушер-гінеколог.

«Наша родина витримали перевірку відстанями, обставинами і часом. Було таке, що дружина навчалася у Києві, а я жив у Луцьку. Коли я був народним депутатом, то з сім’єю бачився рідко – вранці в понеділок виїздив до Києва, а в п’ятницю ввечері повертався з Києва. І так впродовж чотирьох років. Якщо пригадати події помаранчевої революції, то було таке, що більше двох місяців ми не жили вдома, не жили в одному місці, переховувалися. Було й таке, що нам підпалювали приміщення, були й погрози, але нічого – все гаразд», – розповів політик.
* * *
Відомий луцький шоумен Андрій Котищук до серця своєї майбутньої обраниці Ольги певний час не міг достукатись – дівчина вперто відмовляла.

«Я знав її давно, років сім, але взаємності все не було. І тільки завдяки своїй наполегливості, я добився свого. Коли вона нарешті вирішила, що хоче бути зі мною, то вже наступного дня ми стали жити разом», – зізнається він.

Навіть дату для весілля закохані обрали символічну – побрались вони 14 лютого 2010 року.

«У нас було досить нетипове весілля – не було родичів, тільки батьки і лише найближчі друзі. А коли у загсі розписувалися, то поряд з нами було тільки двоє наших друзів. Вони були за свідків», – каже шоумен.

Дружина Котищука, економіст-міжнародник за освітою, підтримує його в бізнесі, більше того – працює разом з ним головним бухгалтером.
* * *
Депутат Волиньради та бізнесмен Євген Мельник одружувався у зрілому віці – у 34 роки.

Прозустрічавшись з майбутньою дружиною Євгенією впродовж чотирьох років, у 1991-му пара відгуляла весілля.

«Мені ніколи не подобались весілля на 300 людей. Тому в нас була така собі молодіжна вечірка, де зібрались найближчі», – каже чоловік.

Про свою дружину Мельник каже тільки хороше – «дуже приємна, скромна, симпатична, ніжна, привітна».

«Я їй завдячую, що вона стільки часу віддає дітям та дому. Бо все це лежить на її плечах. У нас троє дітей – двоє синів та донька. Хоча ми мріяли мати ще більше діток. Бо я з багатодітної родини», – розповідає він.

Дружина Мельника свого часу працювала керівником швейного цеху, нині ж вона – приватний підприємець, допомагає чоловіку в бізнесі.
* * *
Екс-голова Волинської обласної ради та керівник обласної організації ВО «Батьківщина» Анатолій Грицюк розповів, що вже під час першої зустрічі зі своєю майбутньою дружиною він зрозумів, що неабияк сподобався їй.

Молодий Грицюк познайомився зі своєю Ларисою у 1976 році після повернення з армії. Управління сільського господарства направило його працювати бригадиром рільничої бригади в село Жорнище Ківерцівського району, звідки родом його дружина.

«Я одружився дуже молодим – у 1977 році. Мені було всього 22. Дружина в мене на три роки молодша. То вона взагалі була юною», – каже він.

Сім’я Грицюків виростила три доньки. Нині мають четверо внуків. Дружина працює помічником-консультатном народного депутата Євгена Кирильчука.

«Тоді в колгоспі я відповідав за підбір людей на різні види робіт – одного мусив направити орати, іншого сіяти. Йду одного дня понад її хатою, а вона там в квітнику якраз ніжить квіти. І я давай з нею жартувати. Так і познайомились», – розповів він.
* * *
Голова Волинської ОДА Борис Клімчук в шлюбі вже 38 років. З дружиною Світланою має двох доньок, а нині вже й п’ятеро внуків.

Одружився Клімчук ще будучи студентом Харківського державного університету.

«На моє весілля зі мною з Харкова приїхало 42 студентів і студенток. В одне село невеличке. Багато старших людей в селі до цього часу згадують: «От як у Бориса на весіллі…». А було весело», – пригадує посадовець.

«Коли ми вернулись у Харків, з дарами, закусками, самогоном, тоді мене викликав декан. Ступінь його гніву була така: я догану від ректора отримав за те, що факультет 10 днів не вчиться. Але все закінчилось добре. Мирова угода була», – розповів голова ОДА.
Загрузка...
Коментарів: 16
Читач Показати IP 14 Лютого 2011 12:47
Величезний респект автору ідеї. Надоїло читати про Бандеру, комунальні підприємства і ДТП. Ковток свіжого повітря прям :-) А ви не зупиняйтеся! Можна же наш бомонд фоткати, як вони навесні картоплю садять )))
Андрій Лучик Показати IP 14 Лютого 2011 12:48
Відмінний матеріал!
Scouce Показати IP 14 Лютого 2011 13:11
ВН гарний матеріал, дякую
Читач Показати IP 14 Лютого 2011 13:14
І про Лучика є відмінний матеріал в "Волинській правді".
))) до Читач Показати IP 14 Лютого 2011 22:48
и к чему это здесь?
Тетянка Показати IP 14 Лютого 2011 13:28
мммм, які всі гарні... В Байцима є вівці????)))))))))))))
Кум Показати IP 14 Лютого 2011 14:01
Про Грицюка: Демобілізувавшись, пан Анатолій повертається на рідну Ківерцівщину, аби далі займатися улюбленою справою. Він навіть не здогадувався, що в селі Жорнищі, куди його направили очолити рільничу бригаду, йому доведеться застосувати не тільки свої професійні знання, але й навички, отримані в армії. Воювати довелося... за серце дівчини! Якось під час прогулянки селом парубку впала в око дев’ятнадцятирічна красуня Леся, що саме поливала квіти на клумбі. Проте місцеві хлопці вирішили провчити чужака, мовляв, нема чого задивлятися на наших дівчат. Та Анатолій виявився не з лякливого десятка. І хтозна, скільки тривало б це протистояння, якби в ситуацію не втрутилася сама Леся, якій теж припав до вподоби молодий бригадир. Парубки помирилися, а за якийсь час у Жорнищах гуляли весілля. http://www.simya.com.ua/articles/59/36364/
:) Показати IP 14 Лютого 2011 14:12
У Верзуна дружина справжня красуня:) +5 за інфу.
Із хутора Показати IP 14 Лютого 2011 14:13
І кози також...
людина Показати IP 14 Лютого 2011 15:49
які гарні фото!!!! прекрасний матеріал! дякую! молодці! кохайтеся!
FuckdaPolice Показати IP 14 Лютого 2011 16:40
Супер!!!
CJ Показати IP 14 Лютого 2011 17:57
Дякуємо автору за надзвичайно кропітку роботу! Прекрасні світлини і чудовий матеріал!
))) Показати IP 14 Лютого 2011 22:47
Прекрасно и очень трогательно. с праздником!
Поціновувач прекрасного Показати IP 15 Лютого 2011 14:45
так дійсно багатьом із вище згаданих чоловіків вдалося завоювати серця справжніх красунь: і Верзуну, і Лобачу, і Товію, і Байциму і всім решті також. Такі статті набагато цікавіші, ніж політичні та економічні негаразди в державних стінах. Пропоную ВН на свята саме так тішити своїх читачів:)
Max Freeman Показати IP 16 Лютого 2011 03:03
Спасибо за материал. Снимаю шляпу перед парами, которым удается не разбивать корабль о скалы быта и рутины на протяжении десятилетий...
Олекса Показати IP 22 Лютого 2011 12:27
Дякую журналістам за нагадування про те, що всі наші політики - це ті ж люди. Кожного з них в свій час хвилювали почуття, які, певно, залишилися й зараз. Колись, в якомусь творі була фраза: " Як нудно ми живемо. Ми перестали лазити у вікна до коханих жінок. Дякую, що нагадали про це. Чекаємо матеріал про те, як виходили заміж відомі жінки Волині

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.