Дідусь придумав, як у Луцьку зекономити 360 мільйонів

Волинянин Володимир Карпюк винайшов торфозбиральну машину. Але його винахід, на жаль, нікого наразі не зацікавив.

Про це пише Волинь-нова.

Як справжній винахідник Володимир Карпюк підійшов до справи ґрунтовно. Перш за все вирішив проаналізувати, як спалюють торф. Отож, він рушив до шкільної котельні.

«Пішов у другу зміну, щоб не заважати, і подивився, як там спалюють отой брикет. Бачу, кочегар завіз тачку, розкидав брикет у топці по всій поверхні. Полум'я починає лизати брикет, він розсипається і лише тоді горить. Брикет має 20 відсотків вологості. Посидів ще одну зміну, а тоді пішов від протилежного. Навіщо торф стискати, щоб він розвалився в топці? Давайте спалювати у вигляді крихти», - розповів чоловік.

Затим він дізнався, що теплоелектростанції використовують для спалювання вугілля у стані пилу. Проте вугілля має кристалічну структуру, тож його можна легко задути через форсунку. А торф з його волокнистою структурою форсунку забиватиме.

Винахідник вирішив, що торф можна не вдувати, а закидати. Бо як би його не мололи, крупинки будуть. Треба, щоб 10% становили крупинки, тоді торф загорятиметься без дров. В самій топці формуватиметься повітряно-торф'яна суміш.

Доволі цікава схема передбачає підсушування палива перед подачею у топку, максимальне використання всього отриманого тепла. За словами винахідника, він «спеціально все так продумував, щоб не робити революцію у котлах». Розраховано, що будь-який котел можна переробити під спалювання торфового пилу. Для цього треба близько 50 тисяч гривень. Порахував Володимир Карпюк і можливу економічну вигоду: економія тільки в Луцьку може становити 360 мільйонів гривень.


Відтак Володимир Карпюк пильніше приглянувся до процесу заготівлі торфу. Нині вирівнюють торфовище, підсушують і спеціальною фрезою починають добувати торфову крихту. Формують валки, а потім збирають їх. Він вирішив, що можна заготовляти на полі не крихтою, а пилюкою. Торфозбиральна машина Карпюка змодельована за тим самим принципом, як машини підмітають щітками асфальт.

Коли відкритий торф підсох до потрібної кондиції, то металева щітка залежно від швидкості руху трактора та швидкості обертання шнеків перемеле торф на порох. Відтак торфовий пил спеціальним рукавом засмоктуватимуть у бункери. Можна фасувати і в мішки. На причепі поставити двох працівників і одразу набирати торф у поліетиленові мішки з рукава. Або ж просто в бункері доставляти у котельню, а тоді під'єднати шланга і подавати у топку.

«Нинішня фреза на коліщатах, але навіть вісім коліщат не дають можливості рівномірно збирати торф. Десь в ямку вскочить — гребоне сирого. Я запропонував поставити машину на полози. Тоді вона гребтиме рівно: навіть якщо буде горбик, то підскочить, але сирого не гребоне. Вже тільки задля цього варто впроваджувати», - каже винахідник.

Проте новий спосіб видобутку торфу має й інші переваги. Торф запропоновано збирати одразу в контейнери, оминаючи валкування. А значить знижуються витрати. Не заважатимуть зайвий раз атмосферні опади. А спалювання у вигляді пилу усуне витрати на брикетування.

Зробивши усі підрахунки, Володимир Карпюк оформив документально свої ідеї і отримав патент. Після отримання патенту винахідник почав штурмувати чиновницькі кабінети. Але попри позитивні відгуки нічого не добився.

Надумав тоді сам шукати інвестора та взяти в оренду торфовище. Звернувся до Рожищенської міської ради, але знову отримав відписки. За словами чоловіка, його ідеї схвально оцінили керівники ДП «Волиньторф». Проте досі ідея не реалізована. Щоправда, знайшлися охочі купити у винахідника патент, але той відмовився.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---