USD 27.4 27.7
  • USD 27.4 27.7
  • EUR 31 31.4
  • PLN 7.1 7.22

«Польський шовініст» у Луцьку - про Волинську трагедію. ФОТО

25 Листопада 2013 08:18
Історик, якого в Україні називають польським шовіністом, а в Польщі - прихильником бандерівців, Гжегож Мотика презентував свою книгу у Луцьку.

Презентація книги «Від волинської різанини до операції «Вісла» відбулася 24 листопада у Луцьку.

Модератором зустрічі був автор українського перекладу книги Андрій Павлишин, історик, викладач Українського католицького університету у Львові, один з ініціаторів створення Форуму видавців. Він розповів, що переклав декілька десятків книг з польської та англійської мов та тисячі статей. З Гжегожем Мотикою він знайомий впродовж багатьох років та поділяє його переконання. Він захотів перекласти книгу українською, щоб донести до вітчизняного читача її основні концепти. Український переклад книги вийшов навесні 2013 року у київському видавництві «Дух і літера».

Андрій Павлишин розповів, що Гжегож Мотика готовий дискутувати з будь-якої проблеми та є істориком, який ґрунтує свої переконання на загальнолюдських цінностях, християнській моралі і для нього кожне людське життя - дорогоцінне. Він переконаний, що Волинська трагедія була геноцидом і висловлює це у останньому розділі книжки, де йдеться про конфлікт пам’яті між українцями та поляками, різний історичний наратив, який існує в двох країнах.





Професор Гжегож Мотика – один з найвідоміших польських істориків, який роками вивчає архіви у Польщі, Україні та Росії і є одним з найкращих спеціалістів з періоду, що викликає найбільше емоцій. Він є заступником голови ради Інституту національної пам’яті. Ця інституція займається вивченням злочинів минулого, документів та їх популяризацією.

Як розповів перекладач, автор зазнає серйозних нападок з боку українських та польських націоналістів за структуру книжки. Розповідь він починає з передумов конфлікту – українсько-польської війни за Галичину та Волинь 1918-1919 років, українсько-польського протистояння в Другій Речі Посполитій, 1939-1941 років, коли назрівало багато конфліктів, докладно подає історію Організації українських націоналістів та її концепт інтегрального націоналізму, операцію «Вісла» - репресію, яку вчинив польський комуністичний уряд проти 150 тисяч своїх власних громадян-українців.



Історик розповів, що неодноразово приїздив до Луцька, і щоразу під час візиту в Україну його супроводжує надія дожити до моменту, коли приїжджаючи в Україну, не перетинатиме кордону Європейського Союзу.

«Від волинської різанини до операції «Вісла»: структура книжки

Він зізнався, що намагався писати книжку як історик, але одночасно зі співчуттям до жертв, незалежно від того, до якої нації вони належали. Він поділив польсько-український конфлікт 1943-1947 років на два принципово різні періоди - перший (1943-1945) та другий (1945-1947).



Під час першого періоду стороною, яка надавала динаміки подіям була ОУН-Б та УПА, під час другого періоду найважливішим актором чи навіть режисером подій була комуністична влада Польщі та СРСР. В книжці він показує, що ОУН-Б провадила антипольську акцію, спробу усунути польське населення з усіх земель, які вважала українськими. Він наводить документальні свідчення того, які рішення приймало керівництво ОУН та УПА. Так, він стверджує, що на теренах Волині керівництво ОУН винесло смертний вирок усім полякам, які мешкали тут, а в Галичині було поставлене завдання виселення під загрозою смерті. На його думку, акція тривала від лютого 1943 року до травня 1945 та коштувала життя приблизно 100 тисячам поляків. У книжці також йдеться про реакцію на дії УПА польського підпілля, спроби помсти, жертвами яких було цивільне українське населення. Окремий розділ присвячений подіям на Люблінщині, де польська помста була особливо кривавою і де загинуло багато українців. У розділі автор спростовує думку, що дії проти українців на цих теренах розпочалися до антипольської акції на Волині.



Під час другого періоду, згідно з рішенням Сталіна, всі поляки з Волині та Східної Галичини мусили виїхати у Польщу, натомість всі українці з територій сучасної Польщі змушені були виїхати в Україну. Таким чином, у 1944-1946 роках з Західної України виїхало приблизно 800 тисяч поляків, з Польщі - приблизно 500 тисяч українців. Обидві ці акції переселення мали насильницький характер – комуністи змушували українців та поляків залишати батьківщину. В цьому контексті автор говорить про сталінські етнічні чистки. Завершує процес акція «Вісла» - виселення 140 тисяч українців, які лишилися на східних теренах Польщі, та розселення їх на землях заходу та півночі країни, де вони швидко зазнали б асиміляції.

У останньому розділі автор вказує, що вважає події геноцидом, військовим злочином та комуністичними злочинами. Пише також про сучасний польсько-український конфлікт пам’яті про ті часи. Поляки та українці, мовляв, сьогодні зовсім по-різному дивляться на ті події і такий дисонанс автор вважає лихом для стосунків двох націй. Він переконаний, що єдиним способом подолати такий конфлікт пам’яті, який нині ділить поляків та українців, є щира розмова, що базується на фактах і документах, а не взаємне обкидання звинуваченнями. Гжегож Мотика запропонував публіці ставити питання та дискутувати стосовно книжки.




Суперечності та конфлікт пам'яті

Варто зазначити, що точка зору польського історика викликала жваву дискусію серед присутніх. Більшість гостей презентації не схвалювала думку професора. Так, багато хто не погоджувався з достовірністю кількості польських жертв упівців. Історик Сергій Годлевський запитав, чи вважає автор Галичину, Холмщину та Волинь етнічними українськими землями. Він зазначив, що не назвав би історичним дослідження Єви та Станіслава Сємашків, як і мешканців польських колоній, які нині не існують, вважають знищеними. З його слів, український дослідник Ярослав Царук спростовує цифри жертв з Володимирського повіту.



Відповідаючи на питання, Гжегож Мотика наголосив, на теренах Волині загинуло приблизно 60 тисяч поляків, ще приблизно 40 тисяч – в Східній Галичині та на теренах сучасної Польщі, більші цифри є науково необґрунтованими. На Волині ексгумації тіл жертв дозволили ідентифікувати приблизно 30 тисяч осіб. Він повідомив, що науково обґрунтовані 10-15 тисяч загиблих від рук польських партизанів цивільних українців. Він вважає, що жодним чином не можна виправдовувати дії польського підпілля, якщо жертвами були жінки та діти. На теренах сучасної Польщі до 1947 року в сумі українців загинуло більше, ніж поляків. Ці твердження історика дуже важко сприймають поляки. До цієї кількості не належать ті українці, які загинули від рук польської допоміжної поліції, яка підпорядковувалася німцям.

Гжегож Мотика визнав, що належить до істориків, які прямо говорять про те, що УПА воювала за незалежність України, однак він підкреслює, що методи цієї боротьби стосовно польського населення недопустимі, тому що це були криваві етнічні чистки. На його думку, ніколи і ніде не може бути виправданим вбивство мирного населення. Він визнав, що тішиться, що з’являються такі книжки, як книжка Ярослава Царука. Проте, на його думку, в працях Царука про поляків йдеться так, що вони зливаються з німцями. Говорячи про межу між польськими та українськими землями, він повідомив, що вважає, що сучасний кордон між Польщею та Україною повинен лишитися незмінним назавжди. Історик рішуче проти тих осіб у Польщі та в Україні, які прагнуть змінити цей кордон. Також Гжегож Мотика вважає, що поляки, які мешкали на Волині та в Східній Галичині не були колоністами, насадженими після 1918 року, а населенням, яке мешкало на цих теренах впродовж століть.



Причини Волинської трагедії

Серед причин Волинської трагедії історик назвав помилкову національну політику Другої Речі Посполитої та ідеологію інтегрального націоналізму ОУН, яка передбачала, що майбутня Українська держава не матиме національних меншин, зокрема польської. На його думку, проблема сучасного польсько-українського діалогу полягає в тому, що поляки з усіх причин вибирають лише інтегральний націоналізм, а українці – помилкову національну політику Польщі. Обидва підходи він вважає ненауковими.

Гжегож Мотика розповів, що після виступу у 1995 році під час наукової конференції у Луцьку, газета «Шлях перемоги» написала, що його промова була типовим виступом недовченого польського шовініста. У Польщі ж багато хто з поляків думає, що він прихований українець, якому платять бандерівці. Однак він говорить так, тому що співчуває жертвам, і це його принципова позиція. Якби під час акції «Вісла» виселили б не українців, а ромів, євреїв, чи будь-яку іншу націю, він так само їй співчував би.



Насамкінець дослідник наголосив, що говорить про те, що дії УПА стосовно поляків були етнічною чисткою не тому, що були вбиті поляки, але тому що жертвами були люди.

«Якої б нації не були жертви, у кожному випадку я сказав би, що це злочин і так діяти не можна. Якщо ми хочемо вести нормальний щирий історичний діалог, ми повинні прямо сказати, що таких злочинів чинити не можна», - підсумував Гжегож Мотика.

Загрузка...
Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.