USD 27.8 28.05
  • USD 27.8 28.05
  • EUR 31.5 31.85
  • PLN 7.2 7.36

Кортеліська трагедія подарувала волинянці «друге» життя. СПОГАДИ

23 вересня минув 71 рік з часу, як фашисти спалили Кортеліси Ратнівського району і навколишні хутори, знищили, розстріляли, закатували, живцем закопали 2875 їхніх жителів, з яких 1620 дітей.
Ользі Дордюк судилося вижити. Вона бачила страту села, страшну смерть родини, мліла від жаху, коли гачками витягували з води закостенілі трупи кортелісців… Їх клали рядочком і похоронили по-людськи – на цьому місці тепер височить пам’ятник жертвам війни, інформує Вісник+К.
– Мені п’ятнадцять років було, як німці займали Кортеліси, – розповідає баба Ольга. – У той день я корів пасла. І нас, пастухів, зайняли. Вже доходили до нашого подвір’я, як побачила, що один поліцай до хати йде. Я попросилася відійти по нужді, і тоді почула, що діялося там. Моя мама хотіла йти сама на схід села, а поліцай каже: «У тебе що, сім’ї немає? Ідіть усі!» І сам вийшов. Ми стали проситися, щоби відпустили нас, бо ж худоба піде по городах. Відпустив, ще й рукою махнув. Так ми й зосталися. Коли загнала корів на обід, хотіла й собі піти на схід селян. Аж бачу, дядько один з вільшинки виходить. Він каже: «Хіба то схід, поб’ють усіх».
Коли страчували село, навіть пострілів не було чути. Тільки машини гули: видно, спеціально мотори завели. З Ягідкова тоді всіх стратили, а на Запоків’ї трохи людей залишилось. У моєї хрещеної дванадцять душ було, і нікого не осталось, у мене п’ять душ загинуло: три сестри, брат і мама. На День Чесного Хреста ми сиділи у лісі, і якийсь дядько сказав, що немає вже села – спалили. Вже потім я дізналася, що священика у Ратне забрали. Добре, що він усі церковні документи із собою взяв, так і моє свідоцтво про народження збереглося.
Перший раз ми вийшли з лісу десь 12 жовтня. Ойо-йой, скільки там крові було! Особливо біля тої могили, що біля церкви. Аж ноги грузли. А там, де пам’ятник стоїть, був великий водопій – худобу люди поїли, то Кухта Степан, взувши рибальські чоботи, звідти витягував тіла «гусаком»: за штани, за фартухи зачіпляв, крайкою обперізували ноги та руки. Викопали велику яму, звезли дошки, перестеляли, клали ті трупи, накривали і хоронили. До п’ятдесяти душ було у тій воді. На тому місці поставили хрест, а вже пізніше – пам’ятник. А цю могилу, що біля церкви, мій батько і дядько вирішили трохи відкопати, аби дізнатися, хто там лежить. У ній я маму хрещену бачила, по одягу впізнала, по довгій косі. Я її хусткою накрила. Плакала тоді, аж вичитала. А вночі приснився сон – вона мені подякувала за те, що очі накрила, й наказала, щоб не плакала більше за нею, а за матір’ю своєю плакала.
Батько, коли йшов у ліс, вкинув у мішок якусь їжу. А дядько насварив і сказав, аби запрягав коня і брав усе, що можна, бо в лісі довго доведеться валятися. Батько вернувся до хати і багато чого взяв. Хліб, напечений ще мамою, забрав увесь. З’їли усе, а потім стали виходити з лісу. Важко було. Німці ж ще ходили по лісі, вишукували людей. Одного разу ми почули, що гуло щось, і повтікали від вогню, біля якого грілися. Те місце з літака розстріляли. Після того великий вогонь розкладати уже боялися: клали його прямо під гіллям ялини, невеличкий, щоб не було видно. Одного разу лісник сказав, що є наші свині. Пригнали їх. Ох, і розумні свині! Ми спали, і вони біля нас. А скотину, яка зосталася, у болоті тримали. Ходили картоплю копати. Тож з голоду не повмирали. Дві зими у лісі жили. Ялини за домівки нам були.
А коли німців нагнали, то хто хатину, хто якусь будочку збудував на згарищах своїх. А вже на третю зиму я вийшла у Запоків’я заміж. Коли ми їхали у Ратне до Божого храму вінчатися, партизани у Гірниках були, а у Проході бульбаші. Тож ми мусили вернутися, аби не загинути. А повінчалися уже на Трійцю тут, під дубами, бо церкви не було.
– Чи знаєте, за що так страшно покарали село?
– За партизанщину. До нас прибилися солдати та офіцери Червоної армії, серед яких чимало захисників Брестської фортеці було, і створили вони з часом загін. І наші люди приєднувалися до них. Окупанти безсилі були знищити партизанів, бо вони добре знали ліси і мали підтримку у місцевих. То німці задумали жорстоко розправитися з мирними людьми, аби їх залякати. Спершу вони побили сім’ї, чиї сини в партизанах були. Але тоді хат не палили. Сказали людям покаятися, інакше спалять село. Та якогось головного поліцая забили, і тоді уже стали нищити і Кортеліси, і хутори. Після того, як стратили людей, село одразу не палили, а лише тоді, коли повивозили з наших хат, хлівів, клунь усе майно та худобу. Попалили одного дня і Годинь, і Бірки, і Кортеліси.
– Як після війни склалося Ваше життя?
– Шестеро дітей у мене було. Четверо Богу віддала – повмирали від тифу, двоє мені зосталися. Богу дякувати, вивчені вони у мене. Один син лікар, інший – слідчий, тепер уже на пенсії. Трьох внуків маю, шістьох правнуків. У Бресті та на Житомирщині живуть. А я ні писати, ні читати не вмію. Навіть розписатися не можу. Але гроші порахую. Я всі весільні пісні знаю, петрівські, обжинкові, зажинкові, ягідні, різдвяні та пасхальні, усі колишні. Ще з війни одяг шила усім. Навіть весільні плаття дівчатам. Тепер жити добре. Ні страху, ні голоду, ні холоду. Щороку у День перемоги, у день знищення села йду до Пам’ятника жертв фашизму, вклоняюся мамі, братові, сестрам, односельчанам. Не дай, Боже, такої біди зазнати ні дітям, ні внукам – нікому і ніколи…
Загрузка...
Коментарів: 2
Лучанка Показати IP 26 Вересня 2013 16:02
Дякую кореспондентам, які записали цю розмову з Ольгою Дордюк.Нашому поколінню треба більше знати про жахливі події під час війни, бо люди, які пережили біду або чули про неї, стають набагато добріші.
марко Показати IP 26 Вересня 2013 17:38
Якби кореспонденти передали сказане її словами, було б ще краще. А то розписатись баба не вміє, тільки гроші порахує, а говорить, як парторг,

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.