Луцький депутат на війні: про зброю, місцевих та умови життя

Про те, що місцеві на Сході дійсно здають сепаратистам українських військових, та про умови перебування в зоні війни, розповів депутат Луцької міської ради, член депутатської групи «Новий Луцьк» Тарас Бас. «Ми ж там для них вороги, нас не чекають. Їм потрібен час розібратися, хто є хто», - каже депутат.

Нагадаємо, він добровільно вирішив поміняти сесійну залу на військовий полігон у непрості для України часи. Кореспондент Інформаційного агентства Волинські Новини свого часу під час одноденного візиту до Луцька поцікавитися, чому людина, яка має три вищих освіти – інженерну, фінансову та військову і є керівником КП «Автопарксервіс», вирішила записатися в добровольці.

Сьогодні ж він став командиром саперів.

«Я би, звісно, з вами зустрівся і відповів на всі запитання, але от уже майже два місяці, як в армії», – його перша фраза у телефонній розмові із кореспондентом, - пише Волинська газета. Тут, у Луцьку, у старшого лейтенанта Баса лишилася сім’я: дружина і троє дітей. Старшому уже 18, є ще 10-річний син та 4-річна донечка.

Під час розмови Тарас Михайлович розбирає речі: вони із хлопцями, каже, щойно дісталися Миколаєва і тепер дислокуються на полігоні Широкий Лан. До того жили у наметовому містечку на рівненському полігоні.

«Спали у наметах, було організовано польову кухню, триразове харчування, – розповідає уривками. – Загалом усе нормально».

Тепер їхню групу – а це відома сумними подіями 51-ша Володимир-Волинська механізована бригада, передислокували до Миколаєва. Тарас Бас зауважив, що вони чекають розподілу і ще не знають, у яку точку їх направлять.

Депутат має звання старшого лейтенанта і донедавна був офіцером у запасі. А зараз він – командир інженерно-саперного взводу. Під його відповідальністю – 11 бійців.

На питання, чи мають військовий досвід та щось уміють його підлеглі, Тарас Бас зазначив: «Уже вміють. За цей час у Рівному навчилися. А до того, звісно, служили в армії, але в різних військах».

Щодо зброї та засобів захисту депутат розповідає: «Бронежилета не маю, а от зброю – так. У мене – автомат Калашникова та пістолет Макарова».

Згадав Тарас Бас і про хлопців, загиблих під Волновахою: «Та нічого й ми толком не знаємо, що там сталося. Так, знав їх: ми жили у сусідніх палатках, спілкувалися, разом ходили на тренування. Просто так вийшло, що їх раніше направили у зону військового конфлікту. От і все…»

На запитання, чи правда, що місцеві жителі здають сепаратистам українських військових, Тарас Михайлович відповів ствердно. Але про Миколаїв, де він тепер, такого, ствердив, не скажеш. Це, з його слів, швидше стосується Луганщини і Донеччини – там такі випадки і справді непоодинокі.

«Мабуть, треба час, аби люди розібралися, хто є хто, – міркує з цього приводу військовий депутат. – Вони ж нас там не чекають, ми для них поки вороги…»

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---