USD 27.7 27.9
  • USD 27.7 27.9
  • EUR 31.5 31.8
  • PLN 7.2 7.34

Дорога - мій дім, і для кохання там місця немає, - залізничник. ІНТЕРВ'Ю

Усі ми - більшою чи меншою мірою пасажири. Ми любимо подорожувати, щоразу змінюючи пейзаж за вікном життя. Ми намагаємося втекти від власних проблем у невідоме і прекрасне. І завжди в наших подорожах нас супроводжують ті люди, які не уявляють власної долі без стуку коліс потяга. Саме із таким хлопцем, молодим залізничником Віталієм Носовим, довелось поспілкуватися декілька днів тому, долаючи звичну відстань від Луцька до Львова.

Чому обрав таку незвичайну професію? Ти мріяв про це з дитинства?

- Почну з того, що жив я в будинку, що знаходився поряд із залізничною колією. У дитсадок та школу ходив теж через рейки. Волею обставин, кожнісінький день бачив різні потяги: вантажні, пасажирські, відбудовчі, а також електро- та дизель-поїзди. До життя біля колії теж довго звикав. а гості які до нас приїжджали, ночами не могли заснути - їм здавалось, буцімто вони їдуть у потязі))

Мій дідусь був залізничником і дуже мріяв, щоб онук «пішов його стопами» , але я казав, що підросту, тоді й вирішу.

А які ще маєш захоплення ? Чим ще займаєшся?

Як тільки я підріс, пішов займатися на радіогурток. Там мене навчили паяти, там вивчив і азбуку Морзе. Завдяки цьому проходив службу в штабі міністерства Оборони України в місті Києві. Хоча зараз трішки шкодую, що потрапив у радисти, адже хотів бути десантником. До слова, мрію стрибнути з парашутом все-таки здійснив, а ще спробував роупджампінг, і це виявилось страшніше, ніж летіти з літака. Я ж і народився на день парашутиста, 26 липня.

Я чула, ти ще й спортсмен…

Ще коли вчився в школі, я приймав участь у змаганнях зі спортивної радіопеленгації. Там і дізнався від своєї подруги, яка зайняла призове місце, що вона щоранку тренується на стадіоні. Таким чином, вирішив бігати щоранку і я. Трішки згодом я познайомився зі своїм першим тренером з легкої атлетики Бараном Володимиром Михайловичем. Саме він привив мені любов до спорту. Ця людина - чудовий психолог, таких людей в наш час мало.
Розкажи, на кого ти учився?

Серед усіх спеціальностей мені найбільше до душі були дві - «черговий по станції» та «помічник машиніста електровоза». Ще можна було вчитися на «помічника машініста тепловоза», але мої тітка та бабуся казали, що електровоз - це більш престижно, та й заробітна платня знащо вища. У слюсарі переводять з помічників при умові, якщо вони «проштрафляться», тобто зроблять якесь серйозне порушення на роботі. Утім, у мене було кілька причин, аби прийняти таке рішення. Однією із таких причин був напружений графік роботи, через який неможливо займатись бігом професійно. Я банально не висипався, і про які тоді тренування могла бути мова?

Але, через 2 роки праці на посаді слюсаря, мені запропонували працювати помічником машиніста елетропоїзда. Такі пропозиції надходять не кожен день, і, звичайно, я не відмовився.
Чи підтримала тебе сім’я у виборі такої неординарної професії?

Моя покійна мама мене підтримувала у будь-яких моїх починаннях, в тому числі і в спорті. Вона натякала, аби я йшов вчитись в університет по спортивній сфері, адже я так люблю спорт. Якщо чесно, сьогодні я шкодую, що її не послухав. А от зі своєю сестрою та батьком я познайомився через соціальній мережі. Мій батько якось процитував слова Конфуція: «Знайдіть роботу, яка Вам буде до душі, й Вам ніколи не доведеться працювати!»

Щодо спорту, то це захоплення моя бабуся та тітка ніколи не схвалювали, тому протягом тривалого часу відносини у сім’ї були «натягнутими». Лише стаття в місцевій газеті про мене, після мого приїзду з чемпіонату світу з бігу на 100 кілометрів, змінила їхнє ставлення до спорту.


Чи є у тебе половинка? Чи «дорога твій дім, і для кохання у ньому не місце», як у пісні?

Була в мене любов, але, на жаль, не склалось - вибрала вона не мене .

Колеги мене інколи жартують, мовляв, возиш 8 вагонів пасажирок , міг би собі знайти якусь волиняночку або львів'яночку. Можливо. Я досі не знайшов коханої, своєї половинки, через те, що постійно подорожую.
Чи важко керувати так таким «велетнем», як потяг?

Керувати не важко, найскладніше - гальмування. Це, можна сказати, ціла наука, а у залізничних навчальних закладах є навіть такий предмет - «автогальма».

Ти так позитивно оголошуєш станції! Це виходить невимушено, чи ти спеціально хочеш зарядити людей позитивом?

Ну це залежить від настрою. Якщо настрій у мене хороший, то і пасажири «заряджаються» позитивом. Уже й по голосу впізнають.

Розкажи про найкумедніші випадки, пов’язані з роботою

Якось ми їхали зі Львова. На станції Радивилів по радіозвязку нас викликала чергова по станції і сказала, що її колега забула «рябу з синіми квадратиками сумку» (як у спекулянтів на базарі - сміється). Ну я й пішов у цей вагон, побачив на полиці 2 сумки відповідного орнаменту. На запитання, чиї це сумки, пасажири вперто мовчали. Тож я схопив першу-ліпшу і потягнув її до кабіни. На наступній станції згубу віддали власниці. Але вже на наступній станції до мене підійшов один із пасажирів і сказав, що «якийсь дідусь лементує, що вкрали його сумку». Найсмішніше те, що у дідуся була така ж сумка з тими ж квадратиками! А, почувши, що його сумку я віддав ще в Рудні-Почаївській, пасажир взагалі «бився в істериці».
Загрузка...
Коментарів: 8
Інна Показати IP 4 Лютого 2014 08:22
Позитивний такий хлопець, молодець!
Дід Парафін Показати IP 4 Лютого 2014 10:37
Гарний хлопака, козак, хоч куди! Мені б такого внука- була б дідові старому підмога по хазяйству
баба Горпина до Дід Парафін Показати IP 4 Лютого 2014 13:58
На хулєру тобі, старому пердунові, молодого хлопця. Чи ти збоченець? Мені би його... Я б його скоро життю навчила, а то махається дні та ночі на туй колєї, не має часу дівку завести.
Дід Парафін до баба Горпина Показати IP 4 Лютого 2014 16:20
Тю, бабо! Шо то ти таке кажеш? Я не тойго, не Педуард! я ж його хотів сіно косити, гнуй викидати - чого того паровоза крутити, коли в селі робота є? А от дівку тра малому, бо ж геть змарніє. То для мужского здоровля полєзно
Юля Показати IP 4 Лютого 2014 14:08
Залиште бабі Горпині контакти для зв"язку з цим молодим козаком!! Дві самотніх душі повинні бути разом!
Баба Горпина до Юля Показати IP 4 Лютого 2014 16:21
скажіте, скажіте. я баба ще ого-го
Юля Показати IP 4 Лютого 2014 16:43
Бабусю Горпино, а ніхто ж не сумнівається))Коли перед Вами буде такий МАЧО мусите бути ого-го)), гаряча, як сірники..Хлопець ж бо дорослий і йому явно вже давно потрібну таку, як Ви гарячу
Віталька Показати IP 4 Лютого 2014 21:39
Ну що ж , бабульки і дідульки , до зустрічі в електричці ))

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.