На Волині скоро не буде кому носити пошту

Скільки пам’ятаю, до поштової скриньки, що складалася із багатьох секцій і стояла якраз навпроти нашої хати в селі Дубечному, завжди приносила періодику одна й та сама листоноша, яку ми, діти, називали тіткою Марією.

Не раз спостерігали за нею і дивувалися: як така маленька на зріст жінка здужає тягнути поношений велосипед з двома величезними торбами, напханими газетами та журналами так, що здавалося, сумки от-от не витримають і тріснуть? Найважче їй було взимку, бо тоді тітка Марія змінювала велосипед на санчата, залишаючи позаду себе дві тоненькі смужки та сліди від валянок.

У ті часи кожна родина передплачувала по кілька екземплярів різної періодики: від партійної «Правди», що була обов’язковою для багатьох категорій населення, до дитячого журналу «Малятко» та гумористичного «Перця». Ще б пак, адже наша країна була однією з таких, де люди багато читають і прагнуть знати всі новини, що відбуваються вдома та за кордоном!

Відтоді минуло півстоліття, а основним підручним транспортом листоноші в селі так і залишився велосипед. І в Старій Вижівці також. П’ять років тому п’ять таких сталевих коней подарував поштовикам один із народних депутатів.

- І що, не ламаються? – запитую, хоч наперед знаю відповідь. Ламаються, от тільки лагодити та купувати запчастини до сталевих коней доводиться тим, хто доправляє періодику до передплатника. Тобто листоношам. А обслуговують вони не лише райцентр, а й ще чотири ближніх села.

От тільки в Києві, на мою думку, не побоюсь її висловити вголос, чомусь не дуже цінують працю своїх підлеглих. Звідкіля такі висновки? Бо, виявляється, голослівні заяви про те, що кожен працюючий у нас має отримувати не менше мінімальної заробітної плати – фікція. Листоноші, які обслуговують Борзову, Черемшанку та Брідки, працюють лише на півставки. Ті, що розносять пошту в райцентрі – на 0,75 відсотка. Про інші села мовчу, картина там, напевне, не веселіша. Однак все згідно із законом, з нормативами. Але ж ці самі нормативи хтось та придумав! Отже, і змінити їх можна!

Саме через низьку зарплату в Старій Вижівці незабаром і газети буде нікому доправляти до передплатників. Бо напередодні Всесвітнього дня пошти, що відзначається 9 жовтня, у Старовижівському поштовому відділенні залишаються незаповненими три вакансії, на які ніхто не претендує. Тому його начальниці Ользі Хомич, яка сорок перший рік працює в системі поштового зв’язку, самій, окрім основної роботи, доводиться пошту розносити по хатах.

Одну із дільниць обслуговує й сортувальниця Марія Ворожчук. Нічого не вдієш: передплатник воліє вчасно отримати газету, а пенсіонер - пенсію. Всього ж у старовижівських поштарів 3220 передплатників і до 800 одержувачів пенсії. А ще відділення поштового зв’язку реалізовує товари народного споживання; товари для пошти - конверти, листівки; крам продовольчої групи (крупи, борошно, макарони, олія – не листоноша, а якась пересувна автолавка!); здійснює каталожну торгівлю, в т.ч. побутової техніки, відправляє посилки тощо. Все це лягає на плечі десяти працівників, з яких половина – листоноші. Тому, напевне, не кожен і витримує таке навантаження при згадуваній оплаті праці.

- Лише впродовж останнього місяця з десяток бажаючих оволодіти професією листоноші до нас приходили, - говорить Ольга Хомич, - вивчали специфіку, придивлялися, думали, зрештою розверталися і йшли геть. Чи не парадокс при нинішньому сільському безробітті? Не зважали й на те, що у відділенні поштового зв’язку працювати приємно та затишно, бо за останні п’ять років тут зроблено сучасний ремонт в операційному залі та сортувальній.

Та все одно хороша заробітна плата – чи не найкраща мотивація для листоноші? Але її немає. Старовижівські поштовики сподівалися, що напередодні їхнього професійного свято щось зміниться в цьому плані на краще, втім не дочекались.

«Сучасна пошта активно працює в секторі логістики, поштово-банківських послуг, каталожної торгівлі і прямої поштової розсилки, активно розвиває інформаційні технології, гібридну пошту і електронну комерцію», - читаю на одному із сайтів. Так гарно і змістовно звучить! Але так хочеться прочитати в закінченні щось на кшталт «Забезпечуючи гідну заробітну плату листоношам…».

Наталія ЛЕГКА, Старовижівський район

На фото автора:

Начальник віділення зв’язку зі Старої Вижівки Ольга Хомич понад сорок років віддала улюбленій роботіОсь такі вони листоноші, у яких за плечима важка сумкаПриміщення відділення зв’язку у Старій Вижівці

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---