Русінова з піснею дійшла до Берліна
Ветеран поштової служби лучанка Любов Русінова зовсім юною стала фронтовичкою, у складі агітбригади вона дійшла з бійцями аж до Берліна.
Про це пише Волинь-нова .
Лучанка Любов Олександрівна Русінова ще й сьогодні пам'ятає, як розпочалася війна. Вона, юна дівчина, жителька міста Тамбова, лише закінчила восьмирічку, влаштувалась на роботу в місцеве фотоательє,приймала замовлення на виготовлення фотографій. Дуже вже хотілось на зароблені гроші купити собі нові туфлі,аби мати в чому бігати на танці
"Часи були тоді нелегкі, - згадує Любов Олександрівна. - Я жила з мамою та вітчимом,тато мій помер рано. У старшої сестри я завжди просила то нове плаття, то туфлі на танці, а хотілось мати свої. Але цим ми не переймались,адже вірили, що все буде добре. А тут - війна, горе, смерть, наші юнаки добровольцями пішли на фронт.
Ми - дівчата - важко працювали на трудовому фронті. Вночі готували подарунки фронтовикам - вишивали носові хустинки. Від нашого Тамбовського театру було створено агітбригаду артистів,які виступали з концертами перед бійцями. Через знайомих я попросила, щоб і мене туди записали".
Бойове хрещення учасники агітбригади приймали біля міста Єлець,потім була Курська дуга, поневолена Україна, а далі - Європа. У короткі хвилини відпочинку влаштовували воїнам концерти.
Як бійці чекали цих виступів, адже, слухаючи улюблену «Землянку» чи «Синий платочек», вони забували про жорстокі бої, важкі втрати фронтових побратимів, поверталися думками в мирне життя,згадували рідних, коханих.
Важко було. З подругою, москвичкою Раєю, спали на одній шинелі, а іншою - вкривались. Але разом з бійцями визволяли такі великі міста, як Прага, Берлін, Дрезден, Краків.
Тут, на війні, дівчина знайшла своє кохання. Її обранець - майор Русінов - був високий, вродливий. Як чекали вони Перемоги, щоб поєднати свої долі.
"Після війни жили в Рівному. Чоловік був військовим. Потім служив у Ковелі, Любомлі, у Луцьку, де я почала працювати на пошті. Мирне життя склалось добре, син і донька мають свої сім'ї, у мене п'ятеро правнуків. От тільки чоловік рано пішов із життя - 20 років його вже немає. А ще дуже важко переживаю втрату однополчан - бойових побратимів і подруг. 9 Травня на меморіалі Слави я згадую їх поіменно і кладу квіти до обеліска Слави", - каже Любов Русінова.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це пише Волинь-нова .
Лучанка Любов Олександрівна Русінова ще й сьогодні пам'ятає, як розпочалася війна. Вона, юна дівчина, жителька міста Тамбова, лише закінчила восьмирічку, влаштувалась на роботу в місцеве фотоательє,приймала замовлення на виготовлення фотографій. Дуже вже хотілось на зароблені гроші купити собі нові туфлі,аби мати в чому бігати на танці
"Часи були тоді нелегкі, - згадує Любов Олександрівна. - Я жила з мамою та вітчимом,тато мій помер рано. У старшої сестри я завжди просила то нове плаття, то туфлі на танці, а хотілось мати свої. Але цим ми не переймались,адже вірили, що все буде добре. А тут - війна, горе, смерть, наші юнаки добровольцями пішли на фронт.
Ми - дівчата - важко працювали на трудовому фронті. Вночі готували подарунки фронтовикам - вишивали носові хустинки. Від нашого Тамбовського театру було створено агітбригаду артистів,які виступали з концертами перед бійцями. Через знайомих я попросила, щоб і мене туди записали".
Бойове хрещення учасники агітбригади приймали біля міста Єлець,потім була Курська дуга, поневолена Україна, а далі - Європа. У короткі хвилини відпочинку влаштовували воїнам концерти.
Як бійці чекали цих виступів, адже, слухаючи улюблену «Землянку» чи «Синий платочек», вони забували про жорстокі бої, важкі втрати фронтових побратимів, поверталися думками в мирне життя,згадували рідних, коханих.
Важко було. З подругою, москвичкою Раєю, спали на одній шинелі, а іншою - вкривались. Але разом з бійцями визволяли такі великі міста, як Прага, Берлін, Дрезден, Краків.
Тут, на війні, дівчина знайшла своє кохання. Її обранець - майор Русінов - був високий, вродливий. Як чекали вони Перемоги, щоб поєднати свої долі.
"Після війни жили в Рівному. Чоловік був військовим. Потім служив у Ковелі, Любомлі, у Луцьку, де я почала працювати на пошті. Мирне життя склалось добре, син і донька мають свої сім'ї, у мене п'ятеро правнуків. От тільки чоловік рано пішов із життя - 20 років його вже немає. А ще дуже важко переживаю втрату однополчан - бойових побратимів і подруг. 9 Травня на меморіалі Слави я згадую їх поіменно і кладу квіти до обеліска Слави", - каже Любов Русінова.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 1
память
Показати IP
9 Травня 2011 20:05
Сьогодні цих легендарних людей з біля Меморіалу Слави чекали непрохані гості. Ну хіба ця жінка воювала за поневолення України? Ні. До чого ті витівки умовно "свідомих"? До вас на свята ветерани з плакатами не ходять і як вам жити - не вчать.
Трирічний хлопчик потонув, а його старшого брата шукають: рятувальна операція на річці Горинь на Рівненщині
Сьогодні 10:41
Сьогодні 10:41
На Дніпропетровщині російський дрон убив 11-річного хлопчика, унаслідок атаки на автобус загинули пасажири
Сьогодні 09:51
Сьогодні 09:51
У МЗС Росії пригрозили «відповіддю» країнам Балтії
Сьогодні 09:02
Сьогодні 09:02
Україна вперше числом атак дронів обійшла РФ, – ЗМІ
Сьогодні 08:29
Сьогодні 08:29
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.