USD 24.2 24.4
  • USD 24.2 24.4
  • EUR 26.7 26.95
  • PLN 6.2 6.28

Танкіст з Волині – про бій «лоб-в-лоб» і трофеї з болота

Командир екіпажу молодший сержант Микола Тишик пішов воювати недавно, з третьою хвилею мобілізації. Після того, що сталося, командування нагородило героїв двадцятиденною відпусткою. Про це повідомляють «Факти».

Як повідомляло Інформаційне агентство Волинські Новини, екіпаж українського танка в нерівному бою зумів вивести з ладу дві бойові машини противника, а на третій ... повернувся в розташування частини. Подробиці – у матеріалі «Боєць 51 бригади заманив ворожі танки в болото».

Отож, командир екіпажу – вже вдома.

- Батьки дуже зраділи, хоча не розуміли, чому я повернувся, - розповідає 24-річний житель села Седлище Старовижівського району Волинської області Микола Тишик. - Тільки коли по селу пішли чутки, довелося розповісти про битву.

«МЕНІ ЗДАЛОСЯ, НАПАДНИКИ ЗНАЛИ ПРО ОСНАЩЕННЯ НАШОГО БЛОКПОСТА»

- Своє перше бойове хрещення я отримав біля підніжжя Савур-Могили, що в Донецькій області, - згадує Микола Тишик. - Однак там ми супротивника не бачили, на величезній відстані нас буквально розстрілювали з мінометів і «Градів». А от справжній бій, так би мовити, лоб в лоб, стався наприкінці серпня. Ми охороняли блокпост в декількох кілометрах від Донецька. До слова, тільки що змінили на ньому наших побратимів. Для охорони тут був один старий танк Т-64 і кілька десятків автоматників. Місце вважалося більш-менш спокійне, тільки зрідка було чути звук від падаючих вдалечині снарядів.

Той день я надовго запам'ятаю. Приблизно близько семи годин ранку пролунав наростаючий гул. На вулиці стояв туман, тому чутність була пристойна. Я вийшов з бліндажа і ніяк не міг зрозуміти, що відбувається. Раптом бачу: йде колона ворожих танків, нарахував чотири. За ними слідувала вантажівка з боєприпасами. Не роздумуючи крикнув своїм хлопцям: «По місцях! До бою! »

- Не злякалися? Адже перевага була значною.

- Якщо чесно, то все відбувалося настільки швидко, що просто не встиг злякатися, - зізнається Микола. - Тремтіння в руках і шок з'явилися значно пізніше, коли все закінчилося. А в той момент, ледь екіпаж зайняв свої місця, скомандував наводчику взяти ціль. Потрібно сказати, що у нас чудова команда, ми розуміємо один одного з півслова. Навідник-оператор Андрій Мудрик з Луцька та водій-механік Олександр Пугач з Локачинського району - хоробрі хлопці, з ними можна гори звернути.

До ворожих танків залишалося метрів п'ятсот. Спочатку вони йшли по дорозі один за іншим, потім з'їхали в поле і вишикувалися по горизонталі. Ще секунда, і один з них спалахнув, як свічка. Наш старенький Т-64 з першого пострілу (!) Підбив новітній Т-72! Колона в подиві зупинилася. Видно було, що противник ошелешений. Мені здалося, вони знали про чисельність і оснащенні нашого блокпоста і були впевнені, що ми не наважимося їм протистояти. Однак помилилися. Наступним залпом наш Т-64 підбив вантажівку з боєприпасами. Снаряди вибухали один за іншим, розлітаючись навколо феєрверками.

Задкуючи назад, танки відкрили вогонь у відповідь, наш Т-64 загорівся. Ми вистрибнули назовні і заходилися його гасити. Супротивник це помітив і став обливати нас кулеметним вогнем. Під градом куль екіпаж робив усе можливе, щоб зберегти свою бойову машину. На щастя, обійшлося. Ми й самі вціліли, і танк нам вдалося врятувати. Правда, в машині був пошкоджений триплекс (дзеркальний перископ. - Авт.), Є й інші невеликі неполадки.

Тим часом відступаючі Т-72, не знаючи місцевості, потрапили в болото. Один з них потонув повністю, а другий загруз тільки наполовину. Екіпажі встигли покинути свої машини. Третій танк палав серед поля, а четвертому вдалося піти неушкодженим.

- По рації ми передали, що втрат немає, потім відправилися роздивитися це чудо техніки зблизька, - продовжує Микола Тишик. - Підійшли спочатку до танка, який все ще палахкотів. Я крикнув: «Есть кто живой?» Усередині рвалися від вогню патрони. У машині, крім огбгорілого тіла механіка, нікого більше не виявилося. Потім оглянули застряглу в болоті техніку. Один танк нам вдалося витягнути з трясовини за допомогою троса. На це пішло приблизно півгодини. Усередині виявили документи, форму і шеврони військовослужбовця Російської Федерації, а також ... комуністичний прапор.

Пізніше я пригнав танк в розташування нашої частини. Коли ми йшли колоною, на всякий випадок я поставив Т-72 останнім, щоб, не дай Бог, не прийняли за ворога. Після прибуття бійці його оглядали, багато фотографувалися, хтось просив покататися ...

"Цю емблему російських десантників ми знайшли в трофейному танку", - каже старший сержант Микола Тишик.

На фото Микола (праворуч) і його хоробрий екіпаж

Варто зауважити, що російські танки Т-72 за багатьма параметрам перевершують наші Т-64. На Т-72 встановлені новітня система управління вогнем, потужний двигун, багатоканальний приціл, датчик вітру, новітні засоби зв'язку, вдосконалена ходова частина. Тому не дивно, що Микола Тишик запропонував витягти трофей з болота і доставити його в розташування українських військ. Побратими були настільки вражені передбачливістю бійця, що тут же прозвали його «хазяйська дитина!».

- Що тепер чекає ваш трофей?

Його однозначно будуть використовувати в бою, - відповідає Микола. - Начальник штабу спочатку запропонував цей танк нашому екіпажу. Однак для того, щоб досить добре їм опанувати, потрібен час, а його у нас якраз немає. Так що будемо продовжувати воювати на рідному Т-64, для нас він більш надійний. Сподіваємося, що, поки закінчиться відпустка, його відремонтують.
На фото: Старий Т-64 гідно витримав сутичку з переважаючими вчетверо силами супротивника

«СЕРЕД ОФІЦЕРІВ – ДУЖЕ БАГАТО ЗРАДНИКІВ»

Побратими дуже вдячні хороброму екіпажу і пишаються його мужністю. Кажуть, що, якби танкісти злякалися, відступили, супротивник знищив би блокпост, а може, і сусідній теж.

- Коли побачили колону танків, то подумали, що всім нам хана, - зізнаються бійці. - Адже протитанкових засобів у наших автоматників не було. Поки колона наближалася, ми по рації просили допомоги від артилерії або авіації, давали координати цілі. У відповідь нам казали ... почекати. Але скільки? Уже через кілька хвилин від усіх нас не залишилося б мокрого місця!

ОДИН ДРЕВНІЙ ТАНК – ПРОТИ ЧОТИРЬОХ НОВІТНІХ МАШИН

Раптом з «зеленки» буквально вилетів екіпаж Колі Тишика. Один древній танк вийшов воювати проти чотирьох новітніх машин супротивника! Поки ми зміркували, що відбувається, Коля зумів підбити Т-72. Той загорівся моментально, екіпаж став вистрибувати з нього в різні боки. Від радості захотілося обняти наших хоробрих і, головне, влучних хлопців, разом з їх танком. Ледве стримали себе, щоб не стрибнути до них на броню. З такими відчайдушними хлопцями нічого не страшно!

Мама Миколи Тишика Зінаїда Степанівна розповіла, що спеціальність танкіста син отримав під час строкової служби. Демобілізувавшись, хлопець працював торговим агентом в Ковелі, а коли почалася неоголошена війна, йому довелося згадати військове ремесло.

- Нам подзвонив сільський голова й повідомив, що син у списку на мобілізацію, - згадує жінка. - Миколка не став чекати, поки принесуть повістку додому, і на наступний день сам поїхав до військкомату. Сина зарахували в танкову бригаду. Коли йому дзвонила, він завжди говорив, що все спокійно, нічого особливого не сталося. Просив не хвилюватися. Ми з чоловіком до останнього не знали про те нерівному бою. Односельці при зустрічі дякували нам за сина, чоловікові руку тислли, а ми з ним тільки плечима знизували. Питали у людей, що сталося, а нам замість відповіді говорили, мовляв, свого героя скоро додому чекайте.

Коли Коля приїхав, ми його ледве вмовили розповісти про те, що трапилося. Син переконував, що нічого незвичайного не зробив, просто, як і багато інших, захищав свою Батьківщину.

ДЯКУВАТИ ПОТРІБНО ВОЛОНТЕРАМ

Сам же командир героїчного екіпажу вважає, що поряд з бійцями не менш важливий внесок у загальну перемогу над ворогом роблять волонтери і саме їх треба шанувати.

- Крім зброї, боєприпасів і пального, все інше поставляють волонтери, - пояснює Микола Тишик. - Привозять найнеобхідніше - теплі речі, шкарпетки, їжу, воду. Їхня допомога і підтримка вкрай важливі. Ці люди не менші герої, ніж ті, хто воює зі зброєю в руках проти спільного ворога. Я не називаю імена всіх волонтерів, тому що їх, на щастя, багато, і в цьому наше спасіння. А от з офіцерами, хорошими командирами, навпаки, дуже туго, серед них багато зрадників. Раніше навіть не припускав, що таке може бути. Часто бійці спеціально відправляються на завдання на кілька годин раніше, ніж наказали зі штабу. Зазвичай такий непослух ... рятує від ворожої засідки.

Я розумію тих, хто після відпустки не прагне повернутися на поле бою. Наші побратими, озброєні лише автоматами, не бажають бути гарматним м'ясом. Дуже вірю в те, що все зміниться нарешті в кращу сторону. Мій екіпаж у будь-якому випадку повернеться в зону АТО.

- Що ви думаєте щодо триваючого перемир'я? - Запитую у Миколи.

- Воно однозначно необхідно! - Вигукує боєць. - Якщо раніше ми воювали з мало навченими терористами, то зараз - з добре озброєними російськими військовослужбовцями. Якщо так і далі піде, то наші справи кепські. Я думаю, що ми не зможемо дати гідну відсіч російській армії, яка відмінно оснащена. На голому патріотизмі далеко не втечеш. Може бути, все врегулюється мирним шляхом, в іншому випадку нам потрібна підтримка.

Фото з ​​особистого архіву Миколи Тишика
Реклама
Загрузка...

Редакція сайту прийняла рішення тимчасово закрити коментування під новинами, які стосуються військових подій на сході.
В Україні триває війна, зокрема інформаційна. Таким чином, ми не можемо допустити, щоб ресурс Інформаційного агентства Волинські Новини використовували як майданчик для дестабілізації ситуації.


Утім нам важлива думка нашого читача, тож запрошуємо до обговорення публікацій на сторінках агентства в соціальних мережах.



Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.