USD 41.10 41.50
  • USD 41.10 41.50
  • EUR 41.35 41.70
  • PLN 10.55 10.69

«Творчість і робота дає мені сили жити далі», - Микола Головань

20 Липня 2014 08:00
Відомий луцький скульптор, автор однієї з головних візитівок міста – «Вернісажу скульптора» Микола Головань, розповів про своє життя та історію створення будинку, про який місцеві часто кажуть «Будинок з химерами». Зустріч та екскурсія відбулась 19 липня у рамках проекту «Екскурсоводи у відпустці».

Охочих відвідати будинок, який вражає своїм зовнішнім виглядом, шукали через соцмережі та прямо на вулиці – з цією метою організатори взяли з собою інформаційну вивіску.

Як розповів за чашкою чаю відомий архітектор, першим вчителем, який дав йому «квиток у світ мистецтва», був Петро Синзюк. У нього Микола Головань навчався, ще відвідуючи тодішній Будинок піонерів (нині – Палац учнівської молоді). Потім продовжив навчання у Львові.

Микола Микитович зазначає, що чималу роль в процесі розвитку і становлення його як митця відіграв той факт, що навчався він в часи так званої «Хрущовської відлиги», яка припала на 60-ті роки минулого століття.

«Це був цікавий час. Час, коли стирались певні рамки в мистецтві», - згадує ту пору нині сивочолий майстер.


Від болота – до «Вернісажу скульптора»

З тих пір, як радянська влада знесла будинок його батька, митець весь час мріяв про власний куток. Чоловік впевнений, що у творчої людини має бути житло, яке надихатиме його. Пропрацювавши на благо міста близько 20 років (чоловік доклав руку до створення парку імені Лесі Українки, декорації Замку Любарта, тощо), митець попрохав у міської влади клаптик землі, де він міг би звести власне житло. Чиновники дослухались скульптора і виділили частину землі, де у 1980 році було болото. З тих пір і донині Микола Микитович, не покладаючи рук, трудиться над своїм дітищем. У це важко повірити, але в будинку все, крім сантехніки та електрики, зроблено руками архітектора.
Нині чоловік працює над облаштуванням подвір’я та прибудинкової території. Каже, що на все потрібен час, робочі руки та кошти. А оскільки проект всього свого життя він втілює самотужки, то зробити все заплановане вдається не так швидко.

«Ось у цій частині двору вже порядок навів – тут будуть квіти рости, можливо, ще щось додам з часом», - говорить архітектор, показуючи вхід до будинку.
Проте чоловік ризикує позбавитись всього, що має, оскільки земля, де побудований «Вернісаж скульптора», не є приватизованою. А приватизувати її Миколі Голованю поки не дозволяють: «Мені пропонують брати в оренду свій же будинок, це абсурд. Приватизувати не дають бо кажуть, що це заповідник. Але який же це заповідник, коли в той час, як мені дали цю землю, тут було лише болото».
Проте, чоловік ставиться до проблеми по-філософськи та сподівається, що все вирішиться в його користь. Адже, з його слів, старається він на благо міста та туристів, які їдуть помилуватись на його роботу зі всіх куточків світу.

«Мій син – моя любов та моя трагедія»

Миколі Голованю за життя довелось пережити чи не найстрашнішу річ для кожного батька – поховати власного сина. Хлопець, теж Микола, покинув цей світ зовсім юним. Проте за життя активно допомагав батькові – був ковалем, скульптором, художником, музикантом та навіть писав вірші.

Після трагічної загибелі сина єдину відраду Микола Микитович знаходив лише в роботі. Саме тому, з його слів, взявся працювати за двох, щоб якось оговтатись від страшної втрати. Нині чоловік намагається зібрати вдома всі роботи, до яких встиг докласти рук за життя його рідний син. Каже, відкупляв роботи і з приватних колекцій і в просто небайдужих людей.

«Мій син – то моя трагедія. Він пішов по моїх стопах, був чудовим митцем і дуже доброю людиною. Він допомагав усім, не залежно від того заслуговує цього людина чи ні. Все казав мені «папа, я по-іншому просто не можу», - згадує Миколу Миколайовича його батько.
Проте справу митця продовжила донька. Талановита художниця і скульптор нині працює по всьому світу: відновлює пам’ятки архітектури на створює нові шедеври. Микола Головань сподівається, що справу його сина продовжить і внук – Микола Головань наймолодший, який схожий на свого батька і зовні, і характером.


«Все що роблю – це для людей»

Чоловік розповідає, що свого часу лікарі заборонили йому піднімати щось важче чашки чаю, оскільки він мав і до цього часу має серйозні проблеми зі здоров’ям. Проте, чоловік вперто «гне свою лінію» - майже щодня працює над своїм палацом, добудовуючи та оздоблюючи його.

«Я не можу довго відпочивати. Одного-двох днів для мене цілком достатньо, а далі я знову берусь за діло. Знаєте, як кажуть: прокинувся, подякуй Богу, що живий та ставай до праці», - каже митець.

Зі слів архітектора Миколи Голованя, який у свій час став найпопулярнішим героєм проекту «Обличчя Луцька», все що він робить, це для людей. Чоловік отримує задоволення від того, що іншим милує око.

«Мені приємно, коли до мене приходять люди, щось запитують, дивляться, цікавляться. Подобається коли, приїжджають фотографуватись на весілля чи просто на пам’ять. Приємно просто знати те, що Луцьк прикрашає таке місце. Тоді я усвідомлюю, що роблю все правильно. І це дає мені сили йти вперед», - стверджує Микола Микитович.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 6
Олесь Показати IP 20 Липня 2014 08:39
Микола - ЦЕ_СКУЛЬПТОР Напевно єдиний дійсно майстер-скульптор у Луцьку. Решта - взагалі -пихата дрібнота.... Дуже своєрідний, самобутній. . Реально- Він та його будоинок сьогодні-- це одна з вагомих туристичних принад міста. Туди водять туаистів. Приїздять молодята..... Це споруда Яка залишеться назавжди. Разом з замком, кірхою костелом. за життя оцінений лиш Луччанами, лиш Людьми. НЕ владою. Мерами. губернаторами, депутатами - дегенератами... - Головань - обличчя Луцька - досі НЕ ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА!. Пропонували люди, творчі спілки...- Не пийняли депутати! Політично нейтральна, невигідна фігура. На їхню думку. Не попіаришся... Про"Увагу"- влади- про землю - все написано...(правда маса будинків поряд, крутяків,все приватизоване)!!!!! А на 70 років масто в особі мера-банкіра подарувало у коперті сто п"ятьдесят (150!!!!) гривень. Правда на туристичних маршрутах вказівник до будинку Голованя -є. (без виплати роялті). Оце і все. Живі таланти - кістка в горлі у влади... Живи 100 років у здоров"ї, пане МИКОЛА!!!!!
Ксюша Показати IP 20 Липня 2014 12:51
Дійсно Головань це сама визначна фігура нашого міста. Людина з великої літери. чиновники схаменіться і допоможіть людині оформити всю документацію, вона це заслужила. Щоб внукам спадок залишився і доньці. І будь-ласка депутати коли ви будете голосувати за нового почесного громадянина Луцька, то я дуже прошу подумайте кому ви це звання даєте!!!!!!!!!! І подивіться навколо можливо зрозумієте хто дійсно його заслуговує. Хвала таким людям як пан Микола, і хоча особисто його не знаю, але не одноразово бувала з дітьми. Молодці, продовжуйте і дальше прославляти наше місто.
Лучанка Показати IP 20 Липня 2014 18:04
І не зважаючи на таку трагдію, яку він пережив, Микола - на диво дуже позитивна, оптимістична, життєрадісна людина! З ним завжди приємно спілкуватись, він дуже гостинний господар!
Джулія Показати IP 20 Липня 2014 18:54
Людина і Громадянин. Довгих років життя!
Djuli Показати IP 3 Липня 2015 16:17
В прошлом году и мне со своим другом из Бельгии г.Антверпена посчастливилось побывать в "гостях" возле "Дома Химер" в Луцке. Очень интересный,колоритный хозяин оказался не гостеприимным. Когда мы вошли на территорию он грубо и не тактично нас выгнал,не объяснив причины. Я понимаю,что это его личная собственность,но можно было тактичнее обойтись с "не прошенными гостями",очень стыдно мне было от такого поведения перед моим другом из Европы.Я извинилась за это и мы вышли из территории.Благо,что была возможность обойти вокруг обнесённого забора из камня и созерцать скульптуры,скамеечки,вид дома из-за забора. Было очень интересно,но осадок неприятный всё-таки остался. Дай,Бог,здоровья и сил привести это интересное место в порядок и помочь Николаю Голованю в осуществлении его мечты.
Лучанин Показати IP 10 Серпня 2015 17:24
Скільки кривицькі і романюки не набивали пазухи майном, ГОЛОВАНЬ лишиться в історії Луцька великою людиною а не вошою.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus