USD 39.00 39.40
  • USD 39.00 39.40
  • EUR 39.25 39.50
  • PLN 9.76 9.94

У 20 років волинянка змінила плаття та підбори на військову форму

17 Жовтня 2016 07:00
Захищати Україну – це, здебільшого, чоловіча професія. Не даремно ж кажуть, що «у війни не жіноче обличчя». Але в час, коли вирішується доля нації, коли війна набула народного характеру, жінки стають поряд з чоловіками.

Головне покликання жінки – давати життя –у військових умовах полягає швидше в його збереженні. Бо саме жінки-медики, відважно рятуючи життя наших вояків, часто піддають небезпеці своє власне.

Уродженка села Квітневе Рожищенського району Надія Гнатюк з дитинства мріяла бути медиком як мама, Інна Олександрівна, яка багато років працює фельдшером в рідному селі. Бо що є в житті краще, ніж допомагати людям? Тож після закінчення школи Надія вступила на навчання до Луцького медичного базового коледжу. Вчилася дівчина наполегливо, з великим бажанням. А після отримання диплома влаштувалась медичною сестрою у Луцьку районну лікарню.

Щира патріотка, Надія дуже переймалася подіями на сході України. Вона неодноразово долучалася до збору волонтерської допомоги для вояків, а згодом вирішила підписати контракт зі Збройними Силами України для несення медичної служби. Про своє рішення нікому не розповідала, лише коли оформила всі документи, зізналася батькам. Звичайно, були сльози і вмовляння, але з часом рідні підтримали життєвий вибір Надії. Так у свої двадцять красуня змінила підбори і сукню на військовий однострій та відправилась для проходження підготовки до навчального центру «Десна».

Там зустрілася з такими ж небайдужими до долі рідної країни молодими людьми, відчула неабияке піднесення патріотичного духу, впевненість у тому, що зробила правильний вибір.

Для тих, хто мав медичну освіту, навчання тривали лише місяць. Згодом санінструктором Надію Гнатюк відправили для населення служби в зону проведення антитерористичної операції.

- Перше, що вразило на Сході, - розруха та просто знищені з лиця землі населені пункти. Людині мирній до такого звикати важко. Нелегко було психологічно оговтатись і після перших обстрілів. Але з часом звикаєш, пристосовуєшся, бо знаєш, що змушена перетерпіти все, - згадує своє перебування в зоні АТО Надія Гнатюк.

Військовий шпиталь, у якому працювала наша землячка, розташовувався у місті Сєвєродонецьку Луганської області. Жити ж доводилось у покинутих помешканнях в одному з сіл прифронтової зони.

- Коли знаходишся в постійній небезпеці, про побут особливо не думаєш. Аби було тепло та дах над головою, - говорить санінструктор Надія Гнатюк. – Більше думаєш про те, навіщо сюди прийшов. І життя військових для медичних працівників в цих умовах – найголовніше.

Обробка ран, перев’язки, крапельниці та ін’єкції… Так збігав день за днем. Надія зізнається, що їй пощастило, бо військові з надто важкими пораненнями траплялись не часто, та й «двохсотих» не було. До всього ж іншого їй не звикати.

А у рідному Квітневому за неї молилися і чекали бодай маленької вісточки.

- Надія дзвонила не часто, кидала короткі повідомлення в соціальні мережі: «У мене все добре». А якщо мала можливість передзвонити, то частіше набирала номер бабусі. « Її підводить здоров’я, тож хай почує мій голос, заспокоїться і передасть привіт всім рідним». Так говорила Надя, - розповідає мама Інна Олександрівна. – А бабуся вже заспокоювала всіх нас.

Гордиться Надією її молодший брат-першокласник Дмитро, захоплюється мужністю сестри і середня дочка Гнатюків Іванна: «Вона ж наша захисниця».

Перебування в зоні АТО не просто відкоригувало життєві пріоритети двадцятирічної дівчини, загартувало її морально, а й подарувало зустріч з тим, без кого нині Надія не уявляє свого життя.

Її коханий Андрій – військовий, родом з Тернопільщини. І не тільки захоплення вродою один одного звели молодих людей, а й щирі патріотичні почуття, спільне бажання боротись за незалежну європейську Україну, в якій повинні щасливо жити їх діти.

Нині санінструктор Надія Гнатюк несе службу в складі 24 механізованої бригади в місті Яворові Львівської області. І саме тут, уже на мирній території, Надія «отримала» першого «трьохсотого». Солдат-контрактник загинув під час нічних навчань.

- Військова професія – це велика відповідальність, дисципліна. Прикро, що не всі, хто підписує сьогодні контракт, це розуміють, - резюмує наша землячка, котра не зневірилась в обраному шляху і гідно служить неньці-Україні.

Тетяна Боярин
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Редакція сайту прийняла рішення тимчасово закрити коментування під новинами, які стосуються військових подій на сході.
В Україні триває війна, зокрема інформаційна. Таким чином, ми не можемо допустити, щоб ресурс Інформаційного агентства Волинські Новини використовували як майданчик для дестабілізації ситуації.


Утім нам важлива думка нашого читача, тож запрошуємо до обговорення публікацій на сторінках агентства в соціальних мережах.




Система Orphus