«Рибна справа»: волинянин розповів про своє водне господарство

Він не вважає себе затятим рибалкою, але напередодні Дня рибалки хочемо розповісти саме про цю людину, для якої риборозведення стало справою життя.

Сергій Яценюк народився і виріс в селі Уляники Рожищенського району. Як мовиться, з дитинства знає в селі кожен кущик і кожне деревце. І хоч сімнадцятирічним покинув його - навчався, служив в армії, а згодом одружився і осів в Луцьку, його душа завжди линула у місця свого дитинства.

Різними шляхами водила доля нашого співрозмовника, попробував заробітчанського хліба, а в кінці нелегких 90-их, коли взуттєва фабрика, де працював, ледь животіла, взявся торгувати на базарі живою рибою. Перша приватна живорибна машина ГАЗ-53 в Луцьку належала саме Сергію Яценюку.

Десять років виїздив Сергій Йосипович у рибні господарства сусідніх Хмельницької та Вінницької областей, аби наситити живою рибою волинський ринок. Спілкувався зі спеціалістами з вирощування товарної риби, спостерігав за їх роботою і загорівся бажанням власноруч зайнятися цією нелегкою, але цікавою справою у себе на малій батьківщині.

Звернувшись за порадою до фахівців-проектувальників, дізнався, що ще при СРСР розглядалася можливість створення каскаду ставків від Іванчиць до Рокинь. Так, у вересні 2001 року Сергій Йосипович уклав угоду з сільською радою, виготовив дозвільні документи і взявся копати ставок на місці занедбаного рівчака, де селяни косили сіно, у рідних Уляниках.

«Спочатку люди дивились на мене, як на дивака, дехто й дорікав, мало хто вірив у результативність моєї затії, - згадує Сергій Яценюк. – Бо викопати ставок – справа не з легких, та й фінансово затратна. Але в мене повірив мій тесть Степан Самосик, підтримала дружина, то й самому додалося впевненості».

Аби не витрачати шалені гроші на орендовану для робіт техніку, яку залучав для роботи на початках, Сергій Яценюк придбав старенького екскаватора, разом з досвідченим екскаваторником Віктором Данилюком з села Промінь Луцького району відремонтували його і взялися за роботу.

«Віктор Данилюк – професіонал своєї справи, - говорить Сергій Яценюк. – Його досвід, знання та наполегливість допомогли нам разом втілити задумане в реальність».

Нині Сергій Яценюк орендує в Уляниківській та Іванчицівській сільських радах п’ятдесят чотири гектари водно-болотного фонду і веде повносистемне ставкове господарство. Тобто вирощує рибу від стадії ікринки до товарної, а цей цикл триває три роки.

«В 2004 році почали зарибнювати викопані ставки. Я багато консультувався з заслуженим рибоводом України Віталієм Коцюбою, черпав інформацію з інтернету, перечитав чимало спеціальної літератури і крок за кроком набував досвіду як досягти оптимальних умов розведення риби не тільки для її зростання та розмноження, а й для запобігання розвитку серйозних захворювань, що можуть спричинити загибель риби.

Нині маємо три ставки і зимувальну яму, де утримуємо рибу взимку. Та в планах розробка ще одного ставка на двадцять гектарів, ведемо підготовчі роботи до його облаштування, - розповідає Сергій Яценюк.

У своєму рибному господарстві Сергій Йосипович вирощує коропа, товстолобика, білого амура, щуку.

«Найзручнішими для розведення, - говорить підприємець, вважаються коропи. Адже при створенні оптимальних умов для розведення, швидкість росту риби тішить. Загалом, короп і товстолобик – це основа прибутку риборозвідників. Найдорожче, напевно, вирощувати щуку, адже вона не так швидко росте. Проте це хижа риба, вона є хорошим санітаром. Цьогоріч взялися ще й за вирощування сома».

Важливу роль у розведенні риби, за словами рибника, відіграють корми. Адже вони відрізняються як для кожної породи, так і за складом корисних речовин для дорослих особин, личинок і молоді в межах однієї породи.

Про це нам цікаво та детально розповів син господаря ставків Михайло, який, аби підтримати батьківський бізнес, навіть у виші закінчив відділення рибництва та аквакультури і нині є правою рукою Сергія Йосиповича.

«За сезон зкормлюємо від 25 до 40 тонн корму, основними складниками якого є зерно, кукурудза, соя, інші поживні елементи. Закуповувати все стараємося в жнива, коли нижчі ціни, адже корми – це основна стаття наших витрат. Для повноцінного існування риби необхідно також підтримувати кількість мінеральних солей і поживних речовин у воді, стежити за кислотністю середовища, - розповідає Яценюк-молодший і його очі горять, видно, що започаткована батьком справа прийшлась Михайлові до душі.

А згодом від Сергія Йосиповича дізнаємося, що Михайло з сім’єю будується і планує оселитися в Уляниках. Це дуже його тішить.

«Найбільш напружений період для нас – це травень-червень. В цей час ми проживаємо тут в будиночку, щодня чимало часу витрачаємо на відгодівлю риби, також намагаємось облаштувати довколишню територію», - каже Михайло Яценюк.

Ось ці берези, сосни та ялини привозив сюди в багажнику автомобіля і садили на березі разом з Михайлом ще тоді школярем, - долучається до розмови Сергій Йосипович. – А жили на початках у цьому будівельному вагончику».

Нині на березі уляниківського ставка справжня невеличка відпочинкова зона. Є тут дерев’яні альтанки, біля яких красиво квітують чорнобривці та троянди, гойдалка, невеликий будиночок, зведений на панелях, в якому люблять відпочивати Яценюки сім’єю. Бо справа риборозведення стала для них справді сімейною. Дружина господаря Оксана, наприклад, колись покинула роботу в банку, аби підтримати справу, започатковану коханим чоловіком, і пішла на базар торгувати рибою. З цікавістю допомагає роздавати корм рибі і молодший син Яценюків – восьмирічний Ярослав.

«Розведення риби – це важка, але цікава справа. Багато хто вважає, що якщо ти розводиш рибу – то ти заможна людина, бо маєш великі прибутки. Та насправді це далеко не так, бо аби мати результат, то й необхідно чимало коштів й праці у це вкласти. Рибний бізнес – це прибуток, який має багато ризиків і приходить з часом», - підсумовує нашу розмову Сергій Яценюк. А згодом додає: «Сьогоднішній результат нашого господарювання – це тонна риби з гектара водного плеса. Це поки що середній показник, тому є до чого прагнути».

А ще ж Яценюки реалізують і малька, вирощування якого – це неабиякий клопіт, бо ж особливо ретельно треба дивитися, щоб не хворів, давати вчасно їсти, особливо слідкувати за якістю кормів, лише тоді можна сподіватися на результат. Тож, як на мене, риборозведення – хоч і прибуткова, але надзвичайно копітка справа. Щоб займатися розведенням риби, треба, насамперед, любити її.

Насамкінець зізнаюсь, риба, якою пригостив нас Сергій Йосипович, виявилася досить смачною. Тож ми впевнені, Яценюки наповнюють волинський ринок якісною продукцією.

Тетяна БОЯРИН

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---