USD 27.01 27.30
  • USD 27.01 27.30
  • EUR 32.20 32.50
  • PLN 7.00 7.15

У Луцьку – «Анатомія паперу» від Ярослави Галькун. Інтерв’ю

Сучасна людина має багатий досвід взаємодії з таким звичним, незамінним і важливим матеріалом як папір. Крім побутових функцій, непомітних у повсякденні, папір здійснює унікальну місію – супроводжує людину протягом усієї історії її існування, акумулюючи на своїх аркушах знання: це співучасник історичних подій, співавтор наукових праць і літературних творів, посередник у людських долях, і, безперечно, найближчий соратник мистця. Та давайте придивимося до цього матеріалу пильніше очима художниці Ярослави Галькун.



Папір може сам стати твором мистецтва, об’єктом дослідження художника, концентрувати творчу ідею і висловити її потужним естетичним меседжем – саме такі враження справляють роботи мисткині на представленій нею експозиції «Анатомія паперу» у Малій залі Галереї мистецтв Національної спілки художників України. Вивчаючи тонкощі творення самого паперового аркуша, вона пропонує власний досвід у дослідженні тих особливостей рутинного на перший погляд матеріалу, які непомітні при поверховому погляді.



Унікальну для мистця можливість – максимально заглибитися у тему творчого дослідження у діалозі з однодумцями – Ярослава одержала завдяки стипендіальній програмі «GaudePolonia» для молодих діячів культури. Вона обрала Академію мистецтв в Лодзі, Майстерню паперу, засновницею і керівником якої є професорка Єва Латковська-Жихська. Представлені наразі в експозиції кільканадцять робіт, виконаних у техніці черпаного паперу, – це підсумок роботи у Польщі, а також запрошення до розлогішої презентації, котра планується наступного року. Професорка високо оцінила результати праці української художниці: «Ми зустрілися у майстерні як носії різних культур, різних особистих історій… Піврічна стипендіальна програма – то мандрівка, кінцевий пункт якої передбачити наперед неможливо. Ми очікували на одержання певного досвіду, мали свої мрії, та, лише розпочавши цю мандрівку, усвідомили, що в ній головне – сам шлях… Та проект «Анатомія паперу» був реалізований. Манера вираження та зміст, такий важливий для українського мистецтва, у цьому проекті був збережений, набувши нової, менш декоративної, та більш контрольованої автором форми».



У залі експозиції «Анатомія паперу» Ярослава Галькун розповідає про неповторний досвід створення паперового полотна і взаємодії з ним, лаконізм засобів і експресію символів, несподівані візії власних робіт.

Ярославо, коли почався твій діалог з папером?

Роботою з папером захоплювалася з дитинства. Пам’ятаю дотики пальців до тонкого матеріалу при вирізування новорічних «сніжинок». Пізніше, працюючи з гравюрою, з аквареллю, зауважила собі, що взаємодія з папером викликає у мене різні асоціативно-образні прояви. Це моя пристрасть, про яку можу говорити довго і з захватом, і таке ж задоволення мені приносить дослідження цього матеріалу. Багато працювала у техніці витинанки, маю тут цікавий досвід. Витинанка вимагає точності рухів, включає просторове бачення, коли мусиш «домалювати» в уяві симетрію фігури перш ніж доторкнутися лезом ножиць до паперу. А ось техніка черпаного паперу – це зовсім інший підхід, і інша історія… Перший свій досвід у цій техніці я одержала у експериментальній майстерні черпаного паперу львівського художника Віктора Хаджинова, який був відкритим до спілкування, щедро ділився своїми напрацюваннями зі мною.

Ти з вдячністю говориш про свій «польський досвід» у цій техніці, а також про людей, які сприяли твоїй промоції та показали тобі власні напрацювання по створенню паперу.

Так, для мене були створені ідеальні умови, надані усі необхідні матеріали, інструменти для праці протягом усіх етапів проекту, безцінні професійні консультації пані Єви Латковської-Жихської, творчий діалог з її асистенткою Магдою Собонь.Я познайомилась з групою учасників наукового кола паперу і змогла перейняти від них деякий цінний досвід у проведенні майстер-класів та презентацій, присвячених промоції мистецтва черпаного паперу серед молоді та дорослих. Дякую за це Барбарі Мидляк і Пауліні Садрак. Особливо теплі мої слова вдячності – керівникові відділу програм «GaudePolonia» Богумілі Бердиховській та консулу Польщі у Луцьку Кшиштофу Савіцькі. За сприяння в організації експозиції у Луцьку – моя подяка Володимиру Марчуку, голові Волинської організації Національної спілки художників України.

Техніка черпаного паперу полягає саме у створенні самого паперу, чи не так?

Так. Деяким глядачам може здатися, що представлені роботи – то є колажі, аплікації... Насправді, я сама створюю всі ці полотна, і мені довелося зробити більше тисячі експериментів перш, ніж обрати серед них найбільш виразні. Сама техніка виготовлення паперу сягає своєю історією часів Стародавнього Китаю. Сучасна промисловість активно використовує целюлозу. Суть техніки виготовлення ручного паперу полягає в тому, щоб вивчити взаємодію целюлози з різними барвниками, можливості поєднання у паперовій масі натурального та штучного волокон, методів створення різноманітних рельєфів завдяки використанню природних об’єктів та експериментальних форм рециклінгу.



Дуже інтригуюче! Як же це все відбувається?

Процес підготовки одного полотна дуже трудомісткий, та всі труднощі компенсуються у самому процесі творення, бо це неймовірно цікаво! Виглядає це, як хімічна лабораторія. Спеціально підготовлена целюлоза подрібнюється у голендерах і вимішується з водою. Гарної якості целюлоза виходить не тільки з деревної маси хвойних дерев, а й із соломи різних злаків, близької по будові до льону і коноплям. Іноді вона відбілюється або фарбується. У глибокі контейнери заливається у певній пропорції вода та ідеально вимішана паперова маса. Потім спеціальними ситами зачерпується тонкий шар цієї маси і викладається на міцну тканину чи інший матеріал, віджимається зайва вода під пресом, сушиться. Можна іноді зачерпнути на одне сито одночасно декілька різних мас, таким чином зробити кілька шарів, які можуть досить цікаво взаємодіяти між собою. Несподіваними іноді бувають реакції того чи іншого барвника. Але зазвичай, висихаючи, колір стає менш інтенсивним, світлішає.



Після такої розповіді виникає питання: а як же досягається рельєф?

Під час процесу створення роботи волога паперова маса накладається на певні об’єкти… Я експериментувала досить часто з самими різними матеріалами: квіти, стебла та плоди різних рослин, метал, пластик, тканини різної фактури, каміння… Іноді щось з цього залишається у папері назавжди, або спеціально виймається, заради неповторного відбитку.



Рельєфи у вигляді концентричних кіл на одній з твоїх робіт створюють асоціацію з Всесвітом, інші – з енергією творення, потоком життя… Рельєфи складаються у глибокі символи, створюють образи.

Так, у деяких творах використані універсальні символи, які і викликають традиційні асоціації, наприклад, космічний колообіг небесних тіл, джерела творчого начала та вічної енергії… До речі, мені цікаво, як сприйматиме глядач мої роботи, чи співпадуть наші уявлення. Тому я свідомо не вказую назви творів – аби не було підказок чи обмежень у сприйнятті. Глядач має можливість сам аналізувати побачене, мати свої власні знакові інтерпретації. У експозиції є полотно, котре я теж розмістила на світлому тлі – це змушує глядача підійти ближче, уважно вдивитися у гру рельєфів, бо контрасти тут були б зайвими.





На деяких твоїх роботах я бачу силуети з німбами. Чи є це натяком на сакральний мотив?

Я транслювала свої уявлення про універсальні поняття буття, космічної енергії, не прив’язуючись до тієї чи іншої релігії. Йдеться про чисту свідомість, енергетичні центри, мудрість і силу.



Одна з твоїх робіт змусила мене особливо замислитися, бо асоціація з іконописним образом аж надто виразна. Композиційно вона виглядає як ікона, і викликає у мене як глядача відповідний емоційний відгук, і, мушу визнати, дуже сильний.

Це дійсно дивна історія, бо я сама не очікувала на таку несподівану візію власної роботи. Для мене це є абстрактна робота, в яку я намагалася вкласти відчуття про силу, котра оберігає та захищає. Схожі враження справила вона на мою колегу-польку, якій нагадалася ікона Матері Божої Катинської.

У цієї ікони дуже трагічна історія створення. Тематично і композиційно ці два твори настільки наклалися один на один, що таке їх співзвуччя мене теж дуже вражає.



Такий потужний вплив цих робіт на глядача у твоїх роботах досягається лаконізмом виражальної мови.

Так, мені останнім часом близький мінімалізм самовираження, він вимагає сконцентрованості, чіткості і лаконізму, необхідно відфільтрувати все зайве. Тут важлива кожна деталь, кожен дотик. Це стосується і кольорової гами. Я дуже люблю чорний колір, вважаю його надзвичайно виразним, багатим у своїй глибині. Особливе ставлення до сірого – здається, я можу написати свій роман про його 50 неповторних відтінків (сміється).



Після такої докладної розповіді про надзвичайні експерименти починаєш усвідомлювати, наскільки цікава вона – «Анатомія паперу».

Дякую. Були такі зауваження, що назва аж надто натуралістична і перегукується з медичним терміном. Я відштовхувалася від визначення анатомії як науки, яка вивчає не лише зовнішню будову організму в цілому, а й внутрішню форму і структуру органів. Та я хотіла донести що папір насправді – живий матеріал, він має свій характер, пам'ять і тонку реакцію на дотик. Попередня енергія дерев і рослин, трансформована, отримує нові реінкарнації. Папір може пережити декілька власних перевтілень, і в кожному з них нести нову енергетику. Більш того, він здатен вступати у цікаві взаємодії з іншими матеріалами, приймаючи їх чи створюючи спротив їхньому проникненню.



Експозиція «Анатомія паперу» Ярослави Галькун триватиме у Галереї мистецтв ще протягом наступного тижня. Запрошуємо переглянути ці роботи, і придивитися до них уважніше, особливо після такої розповіді авторки про цікавий процес їхнього народження. Приготуйтеся побачити нове у звичному матеріалі. Галерея мистецтві ВО НСХУ за адресою вул. Лесі Українки 24а пропонує вільне спілкування з мистецтвом.

Творче резюме мисткині: Ярослава Галькун народилася 1981 року у Луцьку. У 1999 році закінчила факультет живопису Республіканської художньої школи імені Т.Г.Шевченка, в 2005 – стала магістром факультету «вільна графіка» Київської академії образотворчого мистецтва та архітектури (майстерня проф. А.Чебикіна). Активну виставкову діяльність розпочала у 1996 році. Авторка близько 10 персональних виставок, учасниця 50 регіональних, всеукраїнських, міжнародних виставок, трієналє, пленерів, симпозіумів в Україні, Польщі, Литві, Іспанії, Росії, Китаї. З 2002 року – член Молодіжного обєднання Національної спілки художників України. У 2003-2004 рр. – стипендіат Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип». Працює у різних техніках і жанрах: витинанка, графіка (офорт, літографія, лінорит), акварельний та олійний живопис. Наразі головна тема мистецьких пошуків – поглиблене вивчення можливостей техніки черпаного паперу. Персональна сторінка художниці на сайті Галереї мистецтв ВО НСХУ

Фото Віктора Чухрая, а також з особистого архіву Ярослави Галькун

Записала: Марія Пилипчук
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Реклама
Loading...
Коментарів: 15
лучанка Показати IP 18 Вересня 2016 21:55
дуже цікаво! неочікувала такого у нашому місті. обов"язково прийду подивитися. Художниці - натхнення і визнання!
КРЗ Показати IP 18 Вересня 2016 23:16
Скільки у нас талановитих людей. Їх більше знають і розуміють за кордоном, поки тут старі п@рдуни займаються мишачою суєтою, плитку чи каміння класти, Street art це чи сатанізм...
Станіслав Показати IP 19 Вересня 2016 01:19
Доволі цікаво, можна навіть зробити ці твори елементом будівель)
Цинік Показати IP 19 Вересня 2016 11:33
На дадаїзм схоже. Але до Галькун-старшої не дорости, бо як немає таланту, то його й не купиш!
перехожий до Цинік Показати IP 19 Вересня 2016 12:56
О, почулося зміїне сичання заздрісника-недоброзичливця Як це часто буває у середовищі волинських, і не тільки, митців. Як це банально!
6 до Цинік Показати IP 19 Вересня 2016 15:28
Аби п*рнути?
Сергій Показати IP 19 Вересня 2016 11:55
оригінально
То до Сергій Показати IP 19 Вересня 2016 14:13
купи і вдома собі таке повісь на стінку.
Сергій до То Показати IP 19 Вересня 2016 15:14
Такі мистецькі штуки можуть класно вписатися у якийсь відповідний інтер'єр сучасної домівки. Для курника, навіть з "євроремонтом" навряд
О до Сергій Показати IP 19 Вересня 2016 17:37
то ти живеш в курнику, та ще й з євроремонтом?) Феєрично!
Сергій до О Показати IP 19 Вересня 2016 22:15
Те, чого тут не написано, дехто придумає сам.
Ага Показати IP 19 Вересня 2016 12:46
одні ваяють якусь х...ню, інші її споглядають і всі з розумним виглядом називають оте творчістю, талантом, креативом, оригінальністю і прочая - всі при ділі і всі задоволені собою.
етнограф до Ага Показати IP 19 Вересня 2016 15:30
А полішуки з ВДУ собі кажуть що вони усе знають і учоні, а насправді вони мавпи з лісу
Це до етнограф Показати IP 19 Вересня 2016 17:40
ви мавпи з лісу, бо як вам скажуть "Оце гарно і талановито" то ви й собі хором "Гарно, гарно, гарно" бо ж сказати, що то хрін зна що у вас не вистачає сміливості, а то ж ще чого доброго "общєство" подумає, що ви нерозумні і несучасні і взагалі валянки.
Зіна до Ага Показати IP 19 Вересня 2016 19:51
Полішуки завтра о 10, 00 у вишиванках з хоругвами збираємося біля памятника Л.Українки і рушаймо....

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Loading...
Система Orphus