Відкриття виставки Тетяни Галькун у Луцьку: про свій куточок, соцреалізм та сюрприз для Параджанова

Незабутній подарунок до Великодня зробила поціновувачам свого таланту й прихильникам образотворчого мистецтва відома волинська художниця, яка родом із Черкащини, Тетяна Галькун. Адже у Галереї мистецтв відкрилася її довгоочікувана повномасштабна виставка – «Моя Волинь».

Гостинний господар закладу Володимир Марчук, голова правління Волинського осередку Національної спілки художників України, звернувся з вітальним словом до винуватиці заходу й до всіх присутніх.

Згодом, у своїй прихильності до таланту художниці зізналися представники влади – Роман Карпюк, заступник голови Волинської обласної ради, та Андрій Ломага, заступник директора Департаменту культури Луцької міської ради.

До слова, обидва пообіцяли всебічне сприяння у її подальшій творчості та, зокрема, у виданні каталогу робіт Тетяни Галькун, сигнальний примірник якого підготував її чоловік – письменник, журналіст і видавець Анатолій Якубюк.

До вітань також приєдналися колеги по пензлю, представники закладів культури міста, друзі, знайомі та родичі художниці, її студенти з кафедри образотворчого мистецтва Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки разом із доцентом Іваном Тарасюком.Враженнями про побачене зі мною поділився, зокрема, суддя у відставці Євген Сівчук: «Я, взагалі, вперше на такому заході. Мені сподобалися натюрморти з квітами й дарами волинської природи.

Дійсно, багато треба майстерності, вміння підібрати певну гамму кольорів, щоб передати зображення на полотно. Тут багато весняних робіт, коли природа розквітає. Символічно, що ці картини презентовано саме весною».

Сама ж авторка зізналася, що були такі часи, коли пейзажі та натюрморти не приймали на виставки. Потрібно було подавати тематичні картини, зокрема, у дусі соцреалізму. Але й у таких умовах майстриня по-своєму та переважно з натури зображувала простих трудівників.

«Кожна робота проходить через моє серце. Я ніколи не малюю просто так. Але, водночас, відповідний творчий настрій не прийде, якщо будеш тільки тарілки мити.

Хочу побажати всім художникам мати свій куточок, де можна інколи залишитися сам-на-сам зі своїми думками, бажаннями. Ці слова мені колись сказав Георгій Якутович, до якого я була дотична, бо його дружина – Олександра Павловська – навчала мене в Києві живопису», – зізналася мисткиня, якій 2004 року їй присвоєно звання народного художника України.

Пані Тетяна розповіла, що, разом із чоловіком, особисто привітала тогоріч Олександру Георгіївну з 90-літтям. Адже досі зберігає теплі спогади про те, як ця обдарована сім’я українських художників колись дала їй не тільки професійні знання, а й прихисток і хліб.І ще – подарувала юній Тетяні знайомство з легендарним режисером Сергієм Параджановим, бо саме тоді він працював із Георгієм Якутовичем над шедевром українського поетичного кіно – фільмом «Тіні забутих предків».

Анатолій Якубюк розповів, як його дружина вирішила зробити своєрідний сюрприз цьому кіногенію і потайки... випрала його штани з мішковини, з бахромою, які він ефектно прикрашав золотим ланцюжком. Він спершу знервувався, мовляв, ціла епоха в цих штанях, але згодом подякував дівчині за турботу і написав на згадку такі слова:

«Ти тяжкий шлях обрала в своєму житті, але, крім великої муки, ти на тому шляху збагнеш тайни Господа, і це твоя буде найбільша насолода».

Дивлячись сьогодні на пані Тетяну та її роботи, розумієш, що вона й справді отримує задоволення від життя й творчості, даруючи це відчуття своїм сучасникам.

Роботи мисткині наживо можна переглянути до 14 травня. А тут персональна сторінка Тетяни Галькун на сайті Галереї мистецтв ВОНСХУ.

Світлана ЗОЗУЛЯ.

Фото Віктора ЧУХРАЯ.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---