Волинь на колінах попрощалась із загиблим Героєм Олександром Кінахом

12 Березня 2016 17:59

У селі Годомичі Маневицького району сьогодні поховали військовослужбовця Олександра Кінаха. Близько 2 години ночі його тіло доставили в рідне село. Зустрічали полеглого Героя на колінах ледь не всім селом. Про це повідомляє Волинське агентство розслідувань.

Нагадаємо, Олександр Кінах більше року вважався зниклим безвісти. Його тіло розпізнали за аналізом ДНК. У Олександра лишилась дружина Тетяна та маленька донечка Ліза, яку він тримав на руках лишень два рази.

Тіло Олександра Кінаха з Дніпропетровська забирали двоє священнослужителів та представник військкомату. 12 березня зранку біля будинку його батьків почали збиратись люди, які прийшли віддати останню шану Герою. Приїхали і його бойові побратими, аби розповісти дружині та батькам про останні дні життя Олександра на війні. Останній раз, він зв’язувався з дружиною 18 лютого минулого року.

«Останній раз дзвонив і казав: «Таня, вже напевно я не вернуся звідси…» Казав так стріляють… так б’ють… не могли прорватись… було багато поранених», – пригадує останню розмову з Олександром його дружина Тетяна Кінах.

Молода жінка по сьогодні достеменно не знає про обставини смерті свого чоловіка. Останній раз він обмовився, що перебуває в селі Ольховатка. Однак його побратими розповідають, що востаннє вони з Олександром бачились поблизу селища Луганське при прориві в напрямку Артемівська.

«Ми потрапили в засаду, міни під ногами лежали, нас лупили. Бачимо – за кілометра півтора танки їдуть і САУшки пруть. Ми просто попали в засаду. Нас накривали, але ми проскочили. А вони напевно ні. Це два варіанти – або вони там же ж в засаді позаду нас і підірвались, або ж не пішли за нами і спробували обійти все і там і полягли», – пригадує Василь, бойовий товариш Олександра Кінаха. Фактично, це останні і чи не єдині свідчення про Олександра Кінаха.

Що саме стало причиною смерті незрозуміло – останки тіла дуже пошкоджені та обгорілі. Встановити особу вдалося лише за ДНК-експертизою, результат якої становив 96%. Не менш незрозумілим є і той факт, що в документа експертів щодо смерті, вказано, що Олександр загинув 23 квітня. Тим не менше, поки тривали пошуки, ще в травні минулого року його встигли поховати у Дніпропетровську, як невідомого солдата. Рідні Олександра ще кілька місяців тому отримали результати ДНК-експертизи, однак лише зараз їм дозволили перепоховати тіло.

Більше того – якщо у липні минулого року, через 6 місяців після зникнення він рахувався у військовій частині, як такий, що «самовільно полишив частину», то вже коли рідні збирались забирати тіло, Тетяна почула від командира, що Олександр у них досі в списках безвісти зниклих. І це при тому, що командування мало б вже знати про ідентифікацію тіла їхнього військовослужбовця, якого вони самі послали на війну. Сьогодні ж, провести Олександра Кінаха в останню путь прийшли понад півтисячі людей.

Місцеві зауважили, що такого похорону, їхнє маленьке село Годомичі ніколи ще не бачило. Окрім друзів та односельців, на похорони приїхало багато людей з району та області. Відспівували Олександра одразу кілька священнослужителів, в тому числі і отець Валентин Марчук.

Також прибули і керівники району, які відзначили, що це вже 16 військовослужбовець з Маневиччини, який загинув в зоні так званої АТО. Олександра Кінаха поховали одразу ж при вході на сільське кладовище. Дома, окрім батьків та сестри з братом, в Сашка лишилась дружина Тетяна та донечка Ліза, яку він лише двічі тримав на руках.