Волинський кіборг боровся, поки з кулею не винесли, але вижив і переміг
Учасник Майдану, волинський кіборг Ростислав бився, поки з кулею не винесли, але вижив і переміг. Життєві історії волонтера публікує видання "Главред".
Про це пише волонтер Анна Теряник з Дніпропетровська, яка практично з самого початку війни на Донбасі розвозила поранених бійців по госпіталях.
За цей час попутниками Ані та її друзів стали понад тисячу осіб, які побачили війну в обличчя, а вона записувала їхні розмови в дорозі.
- У Португалії було приголомшливо добре, я вже й посвідку на проживання мав. Добра така країна з чудовим кліматом, приємними людьми, багатою історією. В Італію до молодшої сестрички часто їздив, в Ірландію до старшої літав. Вона давно з чоловіком-литовцем туди поїхала. А в 2004-му побачив, що вдома, напевно, все зміниться на краще, приїхав, Майдан перший пройшов, але... Час, мабуть, ще не прийшов, а може люди не виросли. Побув удома з рік, подивився і назад на океан. Жити треба було за щось, дітей вчити, відпочивати, зрештою. На другий Майдан їхав усвідомлено, боротися до кінця збирався, власне так і вийшло. Боровся, поки з кулею не винесли, але вижив і переміг!
П'ятирічний хлопчисько, який цього разу віз поранених разом з батьком, мовчки слухав і не ворушився.
- А потім війна. Я відразу ж добровольцем до армії, потім в аеропорт потрапив і буду захищати його до кінця. Взагалі не розумію навіщо мене в госпіталь забрали, оскільки потім можна витягнути, тим більше в руці, а рани самі вже майже затягнулися, аж соромно перед хлопцями. Знаєте, я зазвичай в один і той же час вранці прокидаюся, а в той день на 15 хвилин раніше очі відкрив, встав, відступив на кілька кроків, а тут граната! Уявляєте, впала на мій спальник, прямо де я лежав. Бог зберіг. Нумо зупиніть, зупиніть, будь ласка, знайомий з частини, і знову п'яний! Знаєте, от якщо худобиною на громадянці був, то там, на фронті, ще більшої виявляється, нічого, розберуся з ним по-чоловічому.
- Дядя, я теж військовий, ти знаєш? - Все-таки зважився хлопчисько на питання.
- Знаю, синку. Візьми подарунок.
- Куля! Справжня! Дякуємо! Ось це так!
- Молодець, знаєш толк, хоча як не знати, ти ж військовий!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЗГАДАТИ УСІХ: РІК ПО ТРАГЕДІЇ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це пише волонтер Анна Теряник з Дніпропетровська, яка практично з самого початку війни на Донбасі розвозила поранених бійців по госпіталях.
За цей час попутниками Ані та її друзів стали понад тисячу осіб, які побачили війну в обличчя, а вона записувала їхні розмови в дорозі.
- У Португалії було приголомшливо добре, я вже й посвідку на проживання мав. Добра така країна з чудовим кліматом, приємними людьми, багатою історією. В Італію до молодшої сестрички часто їздив, в Ірландію до старшої літав. Вона давно з чоловіком-литовцем туди поїхала. А в 2004-му побачив, що вдома, напевно, все зміниться на краще, приїхав, Майдан перший пройшов, але... Час, мабуть, ще не прийшов, а може люди не виросли. Побув удома з рік, подивився і назад на океан. Жити треба було за щось, дітей вчити, відпочивати, зрештою. На другий Майдан їхав усвідомлено, боротися до кінця збирався, власне так і вийшло. Боровся, поки з кулею не винесли, але вижив і переміг!
П'ятирічний хлопчисько, який цього разу віз поранених разом з батьком, мовчки слухав і не ворушився.
- А потім війна. Я відразу ж добровольцем до армії, потім в аеропорт потрапив і буду захищати його до кінця. Взагалі не розумію навіщо мене в госпіталь забрали, оскільки потім можна витягнути, тим більше в руці, а рани самі вже майже затягнулися, аж соромно перед хлопцями. Знаєте, я зазвичай в один і той же час вранці прокидаюся, а в той день на 15 хвилин раніше очі відкрив, встав, відступив на кілька кроків, а тут граната! Уявляєте, впала на мій спальник, прямо де я лежав. Бог зберіг. Нумо зупиніть, зупиніть, будь ласка, знайомий з частини, і знову п'яний! Знаєте, от якщо худобиною на громадянці був, то там, на фронті, ще більшої виявляється, нічого, розберуся з ним по-чоловічому.
- Дядя, я теж військовий, ти знаєш? - Все-таки зважився хлопчисько на питання.
- Знаю, синку. Візьми подарунок.
- Куля! Справжня! Дякуємо! Ось це так!
- Молодець, знаєш толк, хоча як не знати, ти ж військовий!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЗГАДАТИ УСІХ: РІК ПО ТРАГЕДІЇ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
У Польщі вбили російського опозиційного художника
Сьогодні 08:45
Сьогодні 08:45
Військові, які не підпишуть нові контракти, служитимуть до демобілізації, – Міноборони
Сьогодні 08:28
Сьогодні 08:28
У Володимирі та Нововолинську запрацювали онлайн-пункти Офісу податкових консультантів
Сьогодні 07:14
Сьогодні 07:14
Головна героїня – вулиця Львівська: лучан запрошують на зустріч-розмову із циклу «З якого ти району Луцька?»
Сьогодні 06:20
Сьогодні 06:20
Чому коти живуть довше за собак: відповідь вчених здивує
Сьогодні 00:27
Сьогодні 00:27
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.