Переселенці зі Cходу знайомились з волинськими «бандерівцями»

Волинян знайомили із переселенцями зі Cходу України, яких кулі та постріли на рідній землі змусили шукати кращої долі на «бандерівщині».

Так, вечір знайомств із «біженцями», яких не зовсім приємні обставини у країні змусили покинути власні домівки, відбувся 23 червня, у Лютеранській кірсі. На заході були присутні гості із Донеччини й Луганщини, які ступили на Волинську землю відносно нещодавно, та кримчани, які перебувають на «синьоокій» Волині уже з березня.

Також на благодійний захід завітали й гості із Америки. Серед них і корінні американці, й представники української діаспори.Організаторами дійства виступили активісти із фонду «Ефективне суспільство» , а також ініціатори та волонтери з допомоги переселенцям.

Вечір знайомств відвідало понад півсотні людей різних вікових категорій – від малого й до старого - та різних віросповідань.До слова, коли пастор Веніамін Рубаха запитав у переселенців, якої мовою їм зручніше спілкуватися, української чи російською, усі в один голос відповіли - українською.Американців не хотіли відпускати в «небезпечну Україну»

Зі слів американки Джимі, покійний чоловік якої був військовим, уряд Америки попереджав волонтерів, мовляв, в Україну їхати дуже небезпечно, однак благодійники настільки хотіли навідати українців, що не побоялися приїхати.

«Мій чоловік уперше приїхав до України у далекому 1989 році. Він був офіцером в армії, тож часто нас розділяли кілометри. І коли він їхав на війну, я ніколи не знала, повернеться мій чоловік додому, чи ні. В нашому подружньому житті було так: декілька років роки живемо в одному місті, потім переїжджаємо. Тому я розумію, що означає покидати землю, де ви живете. В Америці багато людей, які моляться за вас. Ми сподіваємось, що ви знайдете свій дім тут», - звернулась жінка до присутніх у залі.Це ж треба, «бандерівці» не убивають. А допомагають! - кримчанин

Варто зазначити, що не усі переселенці очікували теплого прийому на Заході. А багатьох кримчан на малій Батьківщині друзі та знайомі лякали, мовляв «бандерівці будуть вас убивати». Однак, вислухавши слова підтримки та любові, у декого із біженців на очах забриніли щирі сльози.«Моє серце болить за Україну. Я почав приїздити в цю чудову країну з 1999 року. Я люблю вашу культуру та ваших людей. Я знаю, що таке війна, я був на війні в Іраку, у В’єтнамі, в Сараєво, Хорватії та Боснії. Я пілот і воїн. Але знаєте, що я вам скажу? Я ненавиджу війну! Ті люди, яких скривдили найбільше, це саме ви. Я щодня молюсь за мир в Україні. Коли все навколо рушиться на шматки, та світ ховають чорні хмари, нехай Ісус Христос буде у вашому серці. Повірте, я був оточений цими чорними хмарами. Й віра – це єдина річ, що допомогла мені через це пройти», - додав іще один із американських гостей Біл.Дипломати бояться втручатися у справи України, аби не спровокувати Третю Світову війну

До України завітала й перекладач Тетяна, яка народилась у Білій Церкві, але наразі мешкає в Америці. Представниця української діаспори з неабиякою теплотою звернулась до присутніх у залі переселенців. При цьому вона настільки перейнялась подіями в країні, що не могла стримати сліз.

«Коли в мене є нагода, я відвідую могилу своєї мами. Я також стояла під Білим домом у Вашингтоні, вболіваючи за те, щоб Україна була вільною. Ми просили під Посольством, щоб Америка вам допомогла. Але ви бачите, що реальної допомоги немає. Справа у тому, що світова економіка світу в 2000-х роках пішла на спад. А війна з Іраком забрала багато життів. Дипломати світу розуміють ваш біль. Розуміють і те, що Росія вчинила несправедливо, але починати військові дії бояться усі, бо це призведе до третьої світової війни. Тим часом, уся діаспора по всьому світу бажає Україну бачити вільною», - підкреслила вона.

Після закінчення заходу усім біженцям активісти презентували продуктові набори та релігійні книги.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---