Закрили резонансну справу викрадачів авто на Волині. ДЕТАЛІ

Резонансна кримінальна справа, яка ще два роки тому сколихнула не тільки всю Волинь, а й більшу частину Західної України, нарешті завершилась у залі засідань Апеляційного суду Волинської області. Цілий день коллегія суддів у складі головуючого В.П.Денісова розглядали у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора В.В.Заплотинського та постраждалих на вирок Луцького міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року.

Про його результати на редакційну скриньку Інформаційного агентства Волинські Новини написав один з постраждалих, отаман МГО «Школи козацького гарту» Олександр Середюк.

Пропонуємо його лист без змін:

Відоме всім гасло «Моя міліція мене стереже» нарешті втілено у життя. І не де небудь, а в нас, на Волині. В березні 2012 року доблесні працівники ОБОЗу Волинського управління внутрішніх справ пов’язали банду, яка спеціалізувалася на крадіжці легкових автомашин. За два роки (2010-2012) їм вдалося викрасти 29 машин! Тільки в одному селищі Рокині Луцького району було викрадено три легковика. Банда у складі семи чоловік діяла зухвала і нахабно. Бувало, за одну ніч їм вдавалося красти по дві машини. Загалом, вони завдали збитків, як повідомили правоохоронці, обсягом понад півтора мільйона гривень. В основному, це прості мешканці сіл і містечок Волині, які своїм потом і здоров’ям заробили гроші на довгоочікуване авто. Постраждали не тільки власники тих автівок, а й довірливі покупці, які придбали крадені машини. Всього їх тепер нараховується 39 чоловік. Всі вони чекали справедливого вироку суду. Однак, довший час, були розчаровані після ліберального рішення міськрайонного суду.

Згідно з вироком суду від 28 грудня 2012 року, учасникам банди крадіїв авто не призначили покарання. Суддя В.І.Остапук, який головував у судді, з обвинувачення засуджених, дивним чином виключив кваліфікаційну ознаку – вчинення злочину в складі організованої групи. Крім того, їх так було оббілено і відмазано авторитетними адвокатами, що прямо в залі суду шістьох із семи випущено на волю і лише одного залишили у клітці.

Складалося враження, що у хлопців - це було просто хобі, цікава забава…

А вона полягала в тому, що одні – шукали биті і непридатні автомашини, скуповуючи зламки і документи. Другі – під ті документи крали легковики, треті - переварювали панелі і номера, а четверті – продавали. Бізнес процвітав майже два роки. І успішно керував ним, такий собі «мужичок-боровичок» 1964 року народження, уродженець міста Маріуполя Донецької області, житель с.Воля Ковельська Ковельського району, з середньою освітою, працюючий директором СГВ «Володар», голова благодійного дитячого фонду «Щире серце» Валерій Руденок. Досудовим слідством повністю було доведено, що саме Рудинок В.М. створив організовану групу, залучив до неї Дуня А.П., Дзюбана А.М., Михальчука О.П., а ті залучили Кореня А.С. та Лук’янчука С.М., розробив єдиний план з розподілом ролей кожного співучасника, які увідомлювали мету та план їхнього об’єднання і діяли для досягнення єдиної мети цієї групи – вчинення злочинів – викрадання легкових автомобілів у приватних осіб.

Таке рішення глибоко обурило не тільки обвинувачувальну сторону, а й потерпілих. Вирок міськрайонного суду вони оскаржили до Волинського Апеляційного суду. Розглянувши справу 18 квітня 2013 року, Апеляційний суд ухвалив: скерувати цю кримінальну справу на новий судовий розгляд, з новим суддею.

Справу повернудо в суд Першої інстанції і призначено нового суддю О.С.Ющука. Майже рік знову розглядалася справа, яка набрала уже чималого розголосу. Два відеосюжета було показано по місцевому телебаченні. Було заслухано всіх потерпілих, що не було зроблено за першого разу, свідків, оперативні відеозйомки та звукозапис телефоних розмов. За переконливими доказами обвинувачення, адвокатам не було, про що й говорити у захисті своїх «кормильців».

А ті, мов вужі на пательні, виверталися, хто як міг, плутаючи попередні свідчення, відмовляючись від досудових показів, вдаючись до старечої забудькуватості тощо. І жоден з них, жоден із семи підсудних, не покаявся, не визнав свою вину у вчинені злочинів, не попросив вибачення у потерпілих. Вони, написавши розписку про невиїзд, і далі роз’їзджали на лакованих «Мерседесах» і «Шевраллє», ховаючи їх перед судовим засіданням подалі від приміщення суду. А потерпілі їздили маршрутками, доїжджали автобусами і все надіялись, що нарешті суд цього разу винесе справедливе покарання, як організованій групі злочинців, а не одиночкам-ганстерів з міста Ковеля.

І напередодні Різдва Христового, 20 грудня 2013 року суддя оголосив вирок. Потерпілі щиро сподівалися, що цього разу він буде справедливим. «Злодюзі – по заслузі», так говорить народна приказка, так сподівались і надіялись, що так буде.

Однак, суд першої інстанції, знову проігнорував незаперечні докази досудового та судового слідства. Його не переконали ні аудіовізуальні записи правоохоронців УБОЗу, які «пасли» крадіїв протягом декількох місяців, ні свідчення потерпілих, ні докази прокурора. Він майже повністю повторив рішення судді Остапука В.І., виключаючи з обвинувачення підсудних кваліфікуючу ознаку – вчинення злочину у складі організованої групи, суд жодних доказів обвинувачення з цього приводу не відхилив. Також суд порушив і вимоги кримінального закону при призначенні покарання засудженим Руденку В.М., Дуню А.П., та Дзюбану А.М. Не вповній мірі врахувавши, що вчинені ними злочини відносяться до категорії особливо тяжких, характеризуються прямим умислом з корисливим мотивом, що ним вчинено 22 епізоди назаконного заволодіння транспортними засобами під час яких вони заволоділи 29 автомобілями. Їх злочинність була припинена лише за втручання правоохоронних органів. Не враховано і суб’єктивного ставлення засуджених до вчиненого, які своєї вини не визнали та не розкаялись, думку потерпілих, які настоювли на суворому покаранні злочинців.

Враховуючи вищевикладенні обставини, на підставі наведеного, керуючись п.11 Перехідних положень КПК України, ст.ст. 365, 366, 378 КПКУкраїни апеляційний суд у Волинській області ЗАСУДИВ:

Руденка Валерія Миколайовича на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна;
Дуня Андрія Павловича на 7 років і 2 місяці позбавлення волі з конфіскацією майна;
Дзюбана Андрія Миколайовича на 7 років і 2 місяці позбавлення волі з конфіскацією майна;
Михальчука Олександра Петровича на 7 років і 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією майна;
Кореня Анатолія Сергійовича на 7 років і 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією майна;
Лук’янчука Сергія Миколайовича на 7 років і 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна;
Єрмоленка Олександра Володимировича обмеження волі на 2 роки, звільнивши його від відбуття покарання, якщо він протягом 2-х років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Запобіжний захід Руденку В.М., Дуню А.П., Дзюбану А.М., Кореню А.С.,Лук’янчуку С.М. змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту негайно в залі суду.

Такий вирок потерпілі зустріли оплесками, а засуджених вивели під конвоєм в наручниках.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---