«На сьогодні головне – вийти до Прем’єр-ліги», – півзахисник «Волині»

Атакувальний півзахисник «Волині» Андрій Яковлєв розповів про матч проти «Колоса», свій футбольний шлях та участь у Лізі Чемпіонів за «БАТЕ».

Інтерв’ю з футболістом записала клубна прес-служба.

Гольове повернення Андрія Яковлєва відбулося ще у матчі з «Балканами», а зараз – другий гол на рахунку. Наскільки важливо було для тебе знову відчути подібні емоції після травми?

Мабуть, для кожного футболіста забиті голи багато що означають. Радий, що тоді перемогли, а цього разу була нічия, однак забивати, звичайно, дуже приємно.

Останній матч проти «Колоса» був дуже важким. Результат більше позитивний чи негативний для нас?

Таких чітких емоцій у нас не було – звичайно ж, усі хотіли перемогти… Дві останні гостьові гри ми грали з лідерами – та й взагалі з усіма найсильнішими колективами, окрім «Металіста», ми грали у гостях. І, звичайно ж, усім хотілося шість очок у тих матчах. Але ви ж бачили, що з такими командами зіграти внічию на виїздах також, в принципі, непогано. Наступного разу вони приїдуть до нас, і я думаю, що ми їх обіграємо.

Трошки заглибимося у історію – як взагалі розпочинався футбольний шлях Андрія Яковлєва?

Абсолютно, мабуть, така ж історія, як і в усіх. Грали футбол, почало виходити трохи краще, аніж у інших, і потім опинився у «Шахтарі». Загалом, нічого нового тут не можна розповісти.

За свою кар’єру ти мав можливість, крім України, пограти ще у восьми країнах світу. Яка з них запам’яталась найбільше і чому?

Латвія. Туди я поїхав одразу після «Шахтаря». Мені там сподобалося, тому що там, по суті, Європа без мовного бар’єру. Жити і працювати там було круто, і також сподобалася Рига. А ще Білорусь – ніби недалеко від нас, але Мінськ – супермісто.

Звичайно ж, не можна обійти стороною участь у Лізі Чемпіонів за «БАТЕ». Які були емоції тоді, коли виходив на поле у міжнародних змаганнях?

Це навіть не можна описати словами. Напевне, це мета будь-якого футболіста – грати у такому великому турнірі. Тобто тоді маленька мрія збулася.

Врешті-решт, повернемося до початку цього року. Як з’явився варіант з нашою командою?

По-перше, «Волинь» - це великий клуб, який завжди на слуху. Разом із тим, агент тоді мені розповів, що керівництво клубу ставитиме перед командою максимальні завдання. Поки що це лише підтверджується – ми ведемо боротьбу за вихід до Прем’єр-ліги.

Весна минулого сезону виявилася важчою, аніж футболісти планували?

Дійсно, думали, що буде набагато легше, адже у нас був дуже сильний склад, нові футболісти. Але потім зрозуміли, що буде важче. Все-таки Перша ліга – непростий турнір. Хоча я до кінця був упевнений, що ми залишимося.

Як тобі Луцьк? Уже встиг звикнути до нашого міста?

Після Харкова та інших великих міст трохи було незвично, однак тепер місто дуже подобається.

Протягом весни та осені тобі довелося пограти як на флангах, так і на вістрі наших атак. Яку позицію вважаєш для себе оптимальною?

Найкраще грати крайнім лівим півзахисником, або ж правим. У центрі нападу мені не дуже комфортно.

Постійні зміни флангами з Денисом Кожановим є частиною вашої постійної роботи в останніх матчах?

Це залежить від ситуації. Іноді ти опиняєшся на іншій позиції і так само на іншому фланзі. Наприклад, коли Денис подає кутовий з мого флангу, то, звісно, я не можу потім за секунду повернутися на свій фланг, тому залишаємося. І так граємо, і немає ніяких проблем.

Чи вважаєш амбіційним проектом нинішню «Волинь»? Яких досягнень хочеться у футболці нашої команди?

Сто відсотків! Щодо досягнень – на сьогодні головне вийти до Прем’єр-ліги. До всього треба відноситися поетапно, тому зараз першочергова мета – це вихід до Прем’єр-ліги з першого місця.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---