Останній призов: на одне місце претендували 10 юнаків

«Чекатиму його з армії, ми вже п'ять років зустрічаємося. Познайомилися на дні народження в сестри й закохалися. Вирішили, що коли вернеться додому, то одружимося. Я до того часу університет закінчу, вивчаю фінанси та кредит. Сергій сам пішов служити після юрфаку, це йому потім у роботі знадобиться», - розповідає 21-річна лучанка. Так, восени до Збройних сил України призвали близько 5 тисяч юнаків і ще 4,8 тисячі — до внутрішніх військ міліції. У деяких областях на одне місце претендували 10 хлопців, - інформує Gazeta.ua.

«На проводах так виплакалася, що тепер сліз немає. Сьогодні цілу ніч не спала, переживала чогось — і пишаюся ним, і страшно мені. Це ж останній призов, більше не буде. А як тут заснеш, коли твій син іде служити? Ми прийшли з його молодшим братом і дядьком, бо тато помер — не дожив до цього дня. Дівчини в нього немає», — 41-річна Ольга Труш тремтить від холодного вітру у дворі 55-го окремого лінійно-вузлового полку зв'язку оперативного ­командування «Північ» у Рівному.

30 листопада її син Дмитро, 19 років, з іншими новобранцями готується до присяги. Цього дня до армії пішли останні призовники. З наступного року буде лише контрактна військова служба.

О 9.45 на плацу збираються батьки та друзі призовників. Стають біля трибуни, а навпроти вишикувалися військові. Сьогодні мають присягнути 19 новобранців строкової служби і троє контрактників.

«Мама, он він де стоїть, — показує на юнака з автоматом Олег Труш, молодший брат Дмитра. — Точно кажу: це — Діма. Він не може нам помахати».

«Де ти його бачиш? — придивляється Ольга Володимирівна. — Так спокійно тримається, а мене всю трусить. Спекла його улюблений празький торт. Прийде сьогодні у звільнення, із друзями посидить — буде тільки чай, без спиртного. До алкоголю він строгий, ніколи п'яним не був. Цілий рік із ним не побачимося, буде хіба дзвонити з полігона. Служити Діма сам захотів. Каже, його братові треба приклад справжнього мужчини, якщо батька немає серед живих».

11 призовників служитимуть у батальйоні охорони, решту відправлять до 233-ого Рівненського полігона неподалік села Тучин Гощанського району.

«Це дуже важливий день у житті кожного чоловіка. А сьогодні навіть історичний, бо це останній призов», — каже із трибуни генерал-майор Віктор Бокій.

Солдати виносять на плац столи для присяги. Призовники по черзі підходять і голосно зачитують текст із синьої папки.

23-річного Сергія Батицького фотографує 21-річна наречена Катерина Дулепова із Луцька.

«Чекатиму його з армії, ми вже п'ять років зустрічаємося. Познайомилися на дні народження в сестри й закохалися. Вирішили, що коли вернеться додому, то одружимося. Я до того часу університет закінчу, вивчаю фінанси та кредит. Сергій сам пішов служити після юрфаку, це йому потім у роботі знадобиться», - розповідає дівчина.

Після закінчення церемонії батькам дають 5 хвилин, щоб обійнятися із синами, поговорити та сфотографуватися.

«Дідовщини не боюся, за себе постою. Може, її тут і немає, — заспокоює матір один із призовників. — Головне, аби ти була здорова. Вдома нічого особливого не готуйте. Випив би за свій призов, але сил нема — спав погано».

Восени до Збройних сил України призвали близько 5 тисяч юнаків і ще 4,8 тисяч — до внутрішніх військ міліції. У деяких областях на одне місце претендували 10 хлопців.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---