Без надії на мир. Дебальцеве

Чи не найгарячішою точкою на сході, особливо від початку "перемир'я", є Дебальцеве. Ситуація там вкрай важка і змінюється щогодини, кажуть у прес-центрі АТО. Детальніше про ситуацію в Дебальцевому розповідають наші столичні колеги з Української правди.

За подіями навколо Дебальцеве останній тиждень уважно стежать не тільки в Україні. Лідери Франції та Німеччини Ангела Меркель і Франсуа Олланд 16 лютого в телефонному режимі обговорили ситуацію в місті з Петром Порошенко.

Дебальцеве - стратегічно важливий населений пункт для "ДНР" та "ЛНР" - саме через нього проходить залізнична лінія, яка могла б полегшити поставки і комунікацію двох "республік".

З цієї причини бойовики не залишають спроб отримати контроль над містом. Українські військові, своєю чергою, робили все можливе, щоб утримати цю територію під своїм контролем.

Протягом останніх трьох днів кореспонденти "Української правди" знаходилися в районі Дебальцевського плацдарму, де спілкувалися як з українськими військовими, так і мирними мешканцями прилеглих сіл.

Ми продовжуємо стежити за розвитком ситуації.

Жителі села Клинове, яке знаходиться в 15 кілометрах від Дебальцевим, вже звикли до постійних обстрілів, і навчилися вести звичне життя при бойових діях.

Вранці 14 лютого, за 12 годин до обіцяного перемир'я, в поле недалеко від будинку фермера Миколи якраз встановлюють гаубиці.



- Ви тільки не лякайтеся, зараз буде залп, - говорить фермер, коли ми підходимо ближче до його будинку. - О, чуєте?! Зараз у відповідь прилетить.

Чується гуркіт і на горизонті видно, як снаряди летять кудись у бік Дебальцевого.

Це невелике містечко, в якому, згідно з даними місцевої ради, до війни проживало близько 45 тисяч чоловік - сьогодні одна з найгарячіших точок на лінії фронту. І тут ніщо не вказує на "припинення режиму вогню".

Люди, які не встигли або не захотіли виїхати з міста і його околиць, ось уже більше двох тижнів живуть без води, газу, опалення та їжі.

Українські військові продовжують утримувати свої позиції під постійними обстрілами бойовиків.

ВІЙНА ЧИ МИР?

- Нас поки тільки вибуховою хвилею накриває, а так ми продовжуємо працювати, господарство вести. Ось домовилися вони про припинення вогню. І що? Сьогодні б'ють з подвійною силою. Всю ніч, - скаржиться фермер Микола.

Коли намагаєшся переконати чоловіка, що все може змінитися після півночі, Микола спалахує в секунду, червоніє і починає голосно лаятися:

- Які угоди ?! Про що ви говорите? Це - вічна війна, ніякої надії немає!



Незважаючи на його песимізм, після півночі 15 лютого обстріли дійсно припиняються.

І навіть якось незвично було чути тишу в цих місцях в перший раз за довгий час.

В 10 ранку ми висуваємося на трасу Артемівськ-Дебальцеве. Українські блокпости і раніше на місці - від своїх позицій ніхто не відступає.

Ще восени ці місця були "глибоким тилом". Зараз вздовж дороги на в'їзді в селище Луганське, що в 18 км від Дебальцевого, стоять будинки з розбитим вибуховою хвилею склом.

Траса майже порожня. На ній тільки зрідка можна зустріти виключно військові машини. Бійці попереджають нас, що дорога може прострілюватися, і рекомендують на високій швидкості проїжджати підірваний ще влітку бойовиками міст і переїзд через водосховище в районі Світлодарська.



Ближче до Дебальцевого ми чуємо звук, який нагадує гул літака при зльоті. На наших очах ракета "Граду" пролітає в бік міста.

"КОТЛА НЕМАЄ? ТАК Є Ж!"

Позиція українських бійців, на яку ми з волонтерами привезли речі та їжу, знаходиться в декількох кілометрах від міста, назва якого кілька днів не сходить з інформаційних зведень із зони АТО.

Українські військові розповідають, що в перший же день перемир'я, після відносно спокійної ночі, їх обстріляли з важкого озброєння.

На підтвердження своїх слів показують свіжі воронки завглибшки півметра-метр, а також повністю розкиданий бліндаж.



- Добре, що наших в цей час тут не було. Інакше всі загинули б, - зітхає один з бійців.

Військові намагаються не показувати свої емоції - вони жартують, не скаржаться на умови, в яких живуть останні кілька місяців.

- Тут, на війні, всі почуття притупилися, - говорить один з них, на вигляд років 35-ти.

Після чергового бою йому довелося розбирати речі загиблого товариша, з яким плечем до плеча воював останні кілька тижнів. У цей момент якраз задзвонив телефон загиблого, і на екрані висвітилося ім'я абонента "Доця".

- Ось тоді вже не стримався, - сухо ділиться він. - Важко було.

Питання номер один, яке нас цікавить - чи правда, що українські військові в Дебальцевому знаходяться у фактичному котлі ще з середини минулого тижня.

У простих бійців, які знаходяться в декількох кілометрах від міста, як і у Генштаба, немає точної відповіді на це питання.

- Ні, котла немає, - впевнено відповідає один з них.

- Та є він, фактично, - перебиває його інший.

- Це не зовсім котел. Так, основна траса перекрита, але ось тут недалеко ми забезпечуємо дорогу життя, - пояснює третій. - Цими нашими шляхами постійно на Дебальцеве йдуть машини.

Чи доїжджають вони?

Військові скаржаться, що бойовики постійно обстрілюють дороги. Під їх обстріли потрапляють і цивільні автомобілі.

- На моїх очах вони з гранатомета обстріляли машину. Не військову, а цивільну. Чоловікові за кермом ногу дуже сильно поранило. Слава Богу, дружина з дитиною вціліли. Ми потім їх витягали, рани перев'язували, - розповідає військовий.

Поки ми спілкуємося з бійцями, артилерія десь в стороні Дебальцевого не замовкає ні на хвилину. Військові кваплять нас.

- Вам треба їхати швидше звідси, поки не прийшла "відповідь", - просить один з бійців.

Наостанок ми записуємо коротке відео з одним із військових, який розповідає про ситуацію в районі Дебальцевого.



ЗА ЩО ГИНУТЬ ЛЮДИ?

Ми звертаємо з порожньої траси в сусідній з Дебальцевим населений пункт - село Миронівка. Проїзд в місто, як і раніше, закритий. Не пропускають в нього не тільки волонтерів і журналістів, а й представників місії ОБСЄ.

Вулиці в Миронівці абсолютно порожні, тільки іноді нам зустрічаються голодні, худі собаки в пошуках їжі.

В кінці головної дороги стоїть п'ятиповерховий будинок, в якому від постійних обстрілів повністю вибите скло і зруйновані стіни.



Здалеку доносяться голоси. Так ми зустрічаємо в цьому порожньому селищі кількох чоловіків, які вийшли з укриття за питною водою.

Ось вже більше тижня вони разом зі своїми сім'ями живуть у погано освітленому і тісному підвальному приміщенні сусіднього будинку і практично не залишають його через постійні обстріли.

Люди дуже втомилися і занадто розлючені, тому розмова з ними нам дається не просто.

- Навіщо прийшли ці військові? Ми їх не чекали! Вони принесли війну в наш дім! Ми не вибирали цих правителів! Ми хотіли б, щоб тут була ДНР, ми не хочемо нічого спільного мати з Києвом. Нехай забираються геть! - Обурюється 35-річна Олеся, яка живе в підвалі зі своїм чоловіком і сином.

Поки батьки сперечаються з нами про свої політичні вподобання, діти малюють в кутку. На малювання батьки виділяють лише три години на день - економлять енергію генератора, тому більшу частину часу в підвалі темно.

На ґанку сусіднього будинку ми зустрічаємо кількох пенсіонерів, які розвели вогонь прямо на порозі, і намагаються приготувати собі обід.

- Ви з преси? - Цікавиться у нас один з місцевих мешканців. - Ідіть за мною, я щось вам покажу.

Ми слідуємо за чоловіком, і по дорозі він розповідає, що кілька днів тому Миронівку сильно обстрілювали з "Градів". Один зі снарядів впав в декількох метрах від житлового будинку.

- Бачите сміттєві баки? Он там червоне покривало, а під ним труп людини. Він лежить тут уже кілька днів. І ніхто не може його пізнати і поховати. Днями хтось із місцевих зняв з нього теплі чоботи.



Чоловік скаржиться, що оскільки в селищі не працюють влади, з трупом невпізнаного ніхто нічого зробити не може.

- За що? За що гинуть люди, поясніть мені?, - запитує у нас місцевий мешканець Василь. - Кажуть, 600 чоловік в Дебальцевому залишилося, але я не вірю. Скільки там у підвалах сидить, яких ніхто знайти не може! Я був там 2 тижні тому. Допомагав вивозити людей, продукти привозив...

В голосі Василя чутно відчай. Він, як і інші жителі цього невеликого села, що залишилися наодинці зі своїми проблемами і "градами", якими раз у раз обстрілюють село, не вірить, що військові дії найближчим часом можуть припинитися.

Дебальцевому: є оточення чи ні?

У вівторок, 17 лютого, після двох днів офіційного припинення режиму вогню, бої за Дебальцеве тривають, обстрілюють позиції українських військових і в околицях міста.

За станом на 21:00, у прес-службі АТО повідомляють, що ситуація в районі Дебальцевого є надзвичайно складною і змінюється практично щогодини. В даний час в місті йдуть запеклі бої, - інформує УНІАН.

"Декілька диверсійно-розвідувальних груп ворога увірвалися у місто та вели бої з підрозділами сил АТО. Ближче до вечора частину населеного пункту захопили незаконні збройні формування. Підрозділи сил АТО, після маневрування, вогнем стримують противника. На цю годину точаться запеклі бої", - підкреслюється в повідомленні.

В ході таких протистоянь група військовослужбовців 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних сил та 8-го окремого полку спецпризначення, під час супроводу колони української техніки, що доставляла вантаж оборонцям Дебальцевого потрапила у засідку та полон.

В повідомленні прес-центру наголошується, що вперше після початку режиму припинення вогню бойовики самі визнали, що порушили його. Зокрема представник "ДНР" Басурін особисто заявляв про те, що бойовики не припиняють обстріли Дебальцевого і мають право його обстрілювати оскільки це, на його думку, "їхня" територія.

Згідно з даними прес-центру, протягом дня місто Дебальцеве 19 разів обстрілювали з реактивних систем залпового вогню та артилерії. Одночасно, бойовики декілька разів штурмували позиції українських військ та штаб напрямку.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---