USD 27.15 27.25
  • USD 27.15 27.25
  • EUR 30.55 30.68
  • PLN 6.55 6.66

Боєць з Луцька: найважче було сказати дітям, що тато - на війні

Нині так багато мовиться про патріотизм. Символічно на будинках українців вітер колише рідні два кольори – блакитний і жовтий. У однієї з луцьких сімей теж на балконі - прапор. Для них він означає дуже багато: і щемне, і патріотичне, і… не дуже приємне. Про це інформують у прес-службі Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк».

Лучанин Тарас Сироватка разом із дружиною Ольгою та дітьми Максимком та Надійкою знають ціну почуттів…

Родина жила, як усі – тихо, спокійно, звісно, не без труднощів. Не нарікали, але було до чого прагнути. На жаль, усі накреслення «підкорегувала», так би мовити неоголошена війна. Тарас потрапив в АТО під час другої хвилі мобілізації.



«Спочатку були в Сумській області. Як нас набирали, то казали, що далі Волинської області ми не поїдемо. Але потім подумали, якщо росіяни підуть в Білорусь, то тоді буде проблема. Сказали, що наш штаб в Ратно буде і там по кордону нас розкидають. Тут не думалося, не гадалося. Вийшло, що ми поїздом в Сумську область спочатку, півтора місяця постояли там, а потім уже - у Дебальцеве…», - пригадує військовий.

Зі слів Тараса, найважче було пояснити дітям, куди подівся тато.



«Старшому вже можна розповісти, він розуміє – хлопець, а дочці важко пояснити. Навіть на вихідні, коли я приїжджав додому, якщо нас відпускали, то було важко пояснити їй, що я їду в армію служити. Одного разу, коли сказав, то кричала біля дверей: «Тату!» і півночі не спала. А дзвонила, то не міг сказати, що на війні. Казав – на роботі», - додає чоловік.

Про ті страшні дні війни згадує дружина Тараса Ольга: «Одяг згорів… У нього був цивільний одяг, дуже холодно було. Він приїхав, то діти його не впізнали, почали плакати».

Війна за право

Коли снаряд влучив у барак, де був Тарас, йому пощастило – втратив речі, але сам залишився живий. Контузія – то «квіточки», порівняно із тим, що могло б бути. І вже тут, вдома, зрозумів, що його чекає ще одна війна - за право отримати допомогу.

Тарас є у списках, але вважається добровольцем. «Написали в документах, що доброволець. Я навіть пільги на комунальні не можу отримати», - додає боєць.

Після контузії Тараса мали б комісувати, та неочікувано 17 серпня 2015 йому прийшла ще одна повістка.

«Вірите? Хочеться назад туди. Може, подумаєте, що ідіот якийсь, але… тягне…є потяг, сумління якесь», - зізнається Тарас.

Слід у душі

Війна залишила слів не лише в пам’яті військового, але й в душі. По поверненню додому, каже військовий, став боятися салютів, боявся їздити в ліфтах. Тому допомога психолога, зізнається дружина Тараса, була вкрай необхідною.

Відтак, сім’я Сироваток стала учасником проекту психологічного сімейного відпочинку від Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк». Упродовж трьох днів вони активно відпочивали на базі теремнівського маєтку.

Усупереч пережитому, сім’я вірить у те, що все буде добре. Незважаючи ні на людську підлість, ні на байдужість, вони знають, що недарма вивісили прапор України на своєму балконі.

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Реклама
Loading...

Редакція сайту прийняла рішення тимчасово закрити коментування під новинами, які стосуються військових подій на сході.
В Україні триває війна, зокрема інформаційна. Таким чином, ми не можемо допустити, щоб ресурс Інформаційного агентства Волинські Новини використовували як майданчик для дестабілізації ситуації.


Утім нам важлива думка нашого читача, тож запрошуємо до обговорення публікацій на сторінках агентства в соціальних мережах.




Loading...
Система Orphus