З вилами і любов'ю - на Волині зустрічають переселенців

Не розібравшися, що за "ворог" приїхав, волинянин зустрів бус із журналістами та переселенцями спочатку із вилами... Щоправда, потім з'ясувалося, що чоловік - зовсім не агресивний, просто не зрозумів, хто перед ним.

Так, унаслідок збройного конфлікту на Донбасі Україна стала першою в Європі за кількістю тимчасово переселених. Лише згідно з офіційними даними, маємо 450 тисяч людей, які покинули рідні домівки і намагаються налагодити життя в інших куточках України. Про це йдеться в сюжеті ТСН.

Навіть донецький клуб "Шахтар" може перебратися у Львів. Його тимчасовою базою може стати тамтешній стадіон "Арена Львів". Принамні, львівські ЗМІ стверджують, що футболісти команди активно шукають собі житло в місті - і навряд чи у них виникнуть з цим проблеми.

Утім, для менш заможних донецьких біженців ситуація вкрай непроста. Два місяці тому журналісти ТСН розпочали унікальний соціальний експеримент. Кореспондент Юлія Дячук разом із чотирма "східняками" поїхала на Волинь - у колиску УПА - шукати у тамтешніх селах порожній будинок. Це була справжня пригода, але хату вони таки знайшли - у волинському селі Радовичі. І от минулого тижня знімальна група поїхала їх провідати.

Родина переселенців уже обжилася в новій-старій хаті. Майже кожен день дві-три людини приходить у гості - приносить то банку сала, то кусок м'яса. А картоплі нанесли стільки, що її вистачить родині аж до весни.

Біженці також уже знайшли для себе нові місця роботи. Уже майже місяць Ярослав Романенко працює у Луцьку на заводі, де роблять проводку для машин. Робота непогана, зарплата також, але їздити треба аж за 70 кілометрів. Сестра Ярослава Яна влаштувалася офіціанткою в найкращий ресторан у сусідському Турійську. Добу вона працює – три відпочиває. Отримує за це 1,3 тисячі гривень і все ніяк не звикне до Волині.

"У неділю всі йдуть у церкву. На всі свята вони там. Ми такого і не чули ніколи. Сподіваюсь, що я тут звикну, що це почне ставати моїм домом. Поки що важко: готують інакше, святкують інакше, ходять інакше, розмовляють інакше. Іноді запитують: "А ти сепаратистів бачила?", - говорить Яна.

Ще один переселенець Віталій влаштувався найкраще - працює завідувачем виробництва на місцевій пекарні. "За два місяці, які я тут перебуваю, на свою адресу не почув жодного поганого слова і не побачив жодного "бандерівця", який би полював за "східняками". Цього немає – це просто міф", - каже Віталій.

Переселенці вже трохи побілили своє нове житло, підрихтували, а на весну планують капітальний ремонт.

Перед тим, як їхати на Волинь, ми поїхали в Харків. Подивитись на тамтешнє будівництво містечка для переселенців. Спочатку знімальну групу зустріли дуже непривітно, намагалися затулити камеру. А потім показали те містечко. Щоправда, там поки лише один зведений будинок. Усі інші – ще тільки збираються встановлювати. Тут зможуть розмістити до півтисячі переселенців. Коли – ще поки неясно, але саме містечко потім тут буде постійно.

Поки що переселенцям важко, але здаватись ніхто не збирається. Ми домовились зустрітись рівно через рік. І щиро віримо, що їм усе вдасться.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---