Бізнесмени з Волині роблять буржуйки для АТО

Виготовлення буржуйок донедавна не входило у виробничі плани Юрія Бартошука і Сергія Ткачука. Та коли один із товаришів-волонтерів розповів, як пічкам радіють українські солдати, підприємці того ж дня взялися проектувати їх для військово-польових умов. Про це повідомляє «Слово Волині».

Зразком обрали конструкцію радянських часів. Крім форми, усе інше переробили по-своєму. У їхніх залізних грубках (вага однієї 35 кг) палити стало можливим не лише трісками і невеликими полінами, а й більшими дровами. Щоб зберегти жадане тепло, буржуйка не потребує вогнетривкої цегли. Для цього годяться звичайне каміння або пісок.

Перша десятка цього гуманітарного вантажу від їхньої фірми вже зігріває наших захисників із батальйонів «Айдар» і Добровольчого Українського Корпусу Правого Сектора. Після повернення друга-волонтера з передової на службовому автомобілі керівників товариства з’явилася ось така візерунчаста червона доріжка.

– Ми забажали бачити її на своєму авто замість грошей за буржуйки. Ось Руслан і виконав наше бажання, – пояснили підприємці.

Раціоналізатори кажуть, що могли б виробляти цей затребуваний війною товар сотнями, якби заробляли більше. Як і всі українці, вони переймаються «найголовнішою політикою сьогодення – допомогти армії хто чим може». Але сьогодні їхнє товариство, як мовиться, лише стає на ноги.

Обидва бізнесмени-початківці живуть в обласному центрі. Обоє закінчили Луцький національний технічний університет, здобули професію приладобудівників і знайшли роботу за спеціальністю. Влаштуватися пощастило в міжнародному холдингу, провідному виробнику і постачальнику торгового обладнання у Центральній і Східній Європі «Модерн-Експо», де найперше задовольняв швидкий кар’єрний ріст: з посад конструкторів Юрій «доріс» до начальника конструкторсько-технологічного відділу, Сергій став провідним спеціалістом. Та якогось дня високооплачувана робота «перестала грати роль», а зароблена власним розумом і стараннями стабільність стала буденною до народження нестримного бажання «кинути себе на випробування, розпочавши власну справу». Тоді й спробували підзаробляти в післяробочий час в орендованому під майстерню гаражі на купленому за власні заощадження станкові, який самотужки переробили на багатофункціональний.

Три роки тому Юрій і Сергій змогли викупити виробниче приміщення у Володимир-Волинського експериментально-дослідного заводу у Сенкевичівці, яка є батьківщиною Юрія, і мешканці якого величають Юрієвого батька – Олександра Федоровича місцевим Кулібіним.

Нині ж сучасне обладнання товариства, теж удосконалене новаторами родом із Сенкевичівки і Рожища Юрієм Бартошуком і Сергієм Ткачуком, ефективно використовується для виробництва високоякісного торгового обладнання, деталей до сантехніки тощо. Попитом у місцевих селян і жителів навколишньої округи віднедавна стали користуватися ручні і механічні корморізки.

Сьогодні у товаристві працює сім місцевих жителів, до робіт керівники залучають чоловіків із Горохівського районного центру зайнятості. Вимоги до робітників високі, найбільш затребувані – це самодисципліна і відповідальність.

У Юрія Бартошука і Сергія Ткачука є мрія – спроектувати, сконструювати, сертифікувати і налагодити виробництво катерів, човнів і навіть катамаранів, які можна було б вмістити, скажімо, у щонайменший ящик. Однак цей задум вони почнуть реалізовувати, коли в Україні настане мир.

Як Інформаційне агентство Волинські Новини повідомляло раніше, виробництво буржуйок для АТО налагодили в Ківерцях.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---