Волинська спортсменка виступить на Літніх Олімпійських іграх

Тріо скороходів із Волині першими з-поміж наших легкоатлетів кваліфікувалися на Літні Олімпійські ігри. Серед них – Надія Боровська, яка виступатиме на 20-кілометровій дистанції. Надя нині у чудовій формі. Волинські Новини з’ясовували, як після Пекіна та Лондона вона спробує підкорити Ріо.

Про це йдеться в матеріалі газети Волинські новини №17 від 26 травня 2016 року.

– Надю, на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро ти будеш однією з найдосвідченіших українських спортсменів. А пам’ятаєш свій перший успіх?

– Це був 2004 рік, я вперше відібралася на кубок світу в Німеччину. То були перші міжнародні змагання високого рівня. Уперше мала стільки якісних суперників на старті, причому великою була сама кількість учасників, адже в Україні стартувало в ті роки зазвичай 20-25 атлетів. Для першого разу виступила дуже добре, була 29-ю на фініші, але показала кращий особистий час.

– Коли ти зрозуміла, що спортивна ходьба – це твоє?

– Я почала тренуватися саме на ось цьому стадіоні (ми з Надією розмовляли на трибуні «Авангарду» перед її тренуванням, – Ю.К.) вісімнадцять років тому. Я вступила на перший курс фізкультурного, у нас були пари з легкої атлетики тут. На одному із занять ми вчили спортивну ходьбу. Із двадцяти трьох студентів групи в мене найкраще виходило. А в той час діючими спортсменами були Світлана і Микола Калитки. Вони мене помітили й запропонували прийти на тренування. Я спочатку віднікувалася, мовляв, займаюся аеробікою, але тренери були наполегливими, бо помітили, що у мене є відповідна техніка, а це дуже важливо в цьому виді спорту. Треба вловити перекати зі стопи на носок, рухи таза під час ходи... Калитки попросили пройти коло і їм вочевидь сподобалося, наступного дня ноги вже самі понесли на «Авангард». Відтоді я в спортивній ходьбі.

– Заведено вважати, що ходьба – один із найбільш суб’єктивних видів легкої атлетики...

– Уся річ у техніці. Якщо йде спортсмен гарно і технічно, то до нього не буде жодних претензій. Я також мала проблеми з технікою. Мусила після п’яти років занять починати все з азів – розучували з тренерами початкові технічні елементи. А щодо вилучень з траси, то й таке було. Дуже тоді образливо. Коли відбиралася на Олімпіаду в Китай, на змаганнях у Німеччині зняли на 19-му кілометрі!.. За кілометр до фінішу. Уявляєте мій розпач?!

– Та олімпіада тобі найважче далася...

– Так, бо мусила стартувати сім разів, аби кваліфікуватися до Пекіна.

– Кажуть, що у ходьбі багато залежить від погоди. У спеку швидко не підеш?

– І від погоди, і від того, де відбуваються змагання. Якщо є різниця в часових поясах, то потрібно мати час на акліматизацію. Але більше, звісно, погода впливає на змагання. Бувають і сонячні удари в спортсменів, і свідомість втрачають. Наш вид спорту орієнтується на витривалість. У Пекіні торік на чемпіонаті світу важко було – там і спека, і вологість висока. Але найбільше запам’яталася в цьому сенсі іспанська Мурсія, Кубок Європи. Коли ми приїхали, термометр показував 50 градусів... До старту похолоднішало аж до 33 (посміхається, – Ю.К).

– Коли йти трасою 20 чи 50 кілометрів, багато дум можна передумати... На чому ти концентруєшся?

– У середньому йдемо півтори години. Ціла філософія в голові... Треба бачити суперників, контролювати час і дистанцію, звертати увагу на суддів, не забувати про техніку ходьби. На зайві думки немає сил.

– Маєш якусь улюблену стратегію під час заходу – відразу відриваєшся від суперниць або ж вичікуєш?

– В Україні можна відразу піти вперед, бо не люблю когось за собою вести. Стартувала, вирвалася вперед і перемогла. За кордоном так не спрацьовує, бо рівень суперників інший. Тоді ми орієнтуємося на час кожного кіломет­ра, наприклад, початкові кілометри треба йти не менш як за 4 хвилини 30 секунд. А згодом, якщо є сили, додавати.

– До Ріо ти їдеш після того, як народила сина. Важко було відновлюватися?

– Після двох не надто успішних виступів на олімпіадах я народила синочка. Відносно швидко відновилася, розпочала тренування торік. Перший відбір на олімпіаду до Пекіна, як я казала, був найважчим. До Лондона потрапила набагато легше, а в Ріо їду після перемоги на чемпіонаті України в Івано-Франківську та успішного виступу на чемпіонаті світу в Римі. До олімпіади планую виступ і на «Луцькій десятці» в кінці червня.

– Ти була вже на двох олімпіадах. Які найкращі враження від Пекіна та Лондона?

– Мені дуже сподобалася церемонія відкриття в Пекіні. Це щось неймовірне! Джекі Чан, феєрверки, дійства... У Лондоні все було скромніше.

– До Ріо ти їдеш вже, напевне, із більш конкретними завданнями, аніж на поперед­ні олімпіади...

– Не хотілося б наперед говорити, але хочу показати дуже хороший результат. Досвіду вже набралася, в силах своїх упевнена, тому це мені до снаги.

– Хто зараз править бал у спортивній ходьбі?

– Стосовно участі росіян у Ріо, то в червні з’ясується їхнє допінгове питання. А взагалі найсильніше нині ідуть китайці. У всіх збірних – жіночих, чоловічих, юніорських, дорослих... Їх слід найбільше остерігатися.

Юрій КОНКЕВИЧ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---