Москва VS Гаага: чому Путін хоче уникнути вироку за військові злочини

Росія вирішила не брати участі в Римському статуті Міжнародного кримінального суду в Гаазі - вийти з-під юрисдикції Гаазького трибуналу.

Як пише ТСН, Росія розкритикувала міжнародну установу, яку визнає більшість світу, та вирішила наслідувати приклад африканських країн.

Щойно прокурор Міжнародного кримінального суду (МКС) визнав окупацію Криму військовим конфліктом між Україною та Росією, як російський президент відмовився від ратифікації Римського статуту Суду.

Римський статут - міжнародний договір, яким у 1998 році було створено Міжнародний кримінальний суд. Його поява була продиктована необхідністю мати судовий орган, який постійно діє, для розгляду справ, пов'язаних із геноцидом, військовими злочинами та злочинами проти людяності.

Раніше такі справи розглядалися ситуативно утвореними військовими трибуналами. Найбільш відомий з них - Нюрнберзький процес над керівниками гітлерівської Німеччини. Для визнання юрисдикції МКС країна має підписати і ратифікувати договір, після чого може вважатися членом Римського статуту. Наразі документ підписали 139 країн, ратифікували - 123.

Росія підписала Римський статут у 2000 році, але не ратифікувала. Тепер же, 16 листопада 2016 року Володимир Путін підписав розпорядження про відмову Росії брати участь у Римському статуті МКС.

Пізніше російський МЗС опублікував заяву, у якій пояснив таке рішення начебто недостатньою ефективністю Суду. Також російські дипломати розкритикували роботу Суду щодо розслідування російсько-грузинської війни у 2008 році та звинуватили інституцію в "однобокості". "На жаль, Суд не виправдав покладених на нього надій і не став справді незалежним, авторитетним органом міжнародного правосуддя", - йдеться у повідомленні відомства.

Експерти та політики скептично ставляться до такого рішення Російської Федерації. Невизнання юрисдикції Суду не врятує Путіна від вироку інстанції, визнаної більшістю країн світу.

Щоправда, навряд чи російського лідера вдасться притягнути до реальної відповідальності, наприклад, у вигляді тюремного строку. Проте навіть і нереалізований такий вирок може стати черговим репутаційним ударом для Путіна, тож він намагається наперед нейтралізувати цей чинник. "Відповідальність російської сторони за розв'язану агресію проти України обов'язково настане. Рано чи пізно", - написала речниця українського МЗС Мар'яна Беца у Twitter.

З іншої точки зору, вихід з юрисдикції МКС є непрямим свідченням визнання порушення міжнародного права, військових злочинів, а також анексії території України, наголосила нардеп Ірина Фріз у дописі на сторінці у Facebook.

Примітно також, що згідно з заявою російського МЗС, Росія наслідує приклад авторитарних африканських країн, таких як Бурунді і Гамбія, які раніше розпочали процес виходу з Римського статуту.

Про це йдеться в резолюції комітету з прав людини Генеральної Асамблеї ООН. За ухвалення документу проголосували 73 країни, проти - 23, разом з Росією. У резолюції засуджують тимчасову окупацію півострова та закликають Москву звільнити українських громадян та скасувати заборону діяльності Меджлісу.

"Цей крок Кремля свідчить про подальшу самоізоляцію Росії та дистанціювання від чинної системи міжнародного права. Вона стає все більш небезпечною та непрогнозованою. Москва обрала модель поведінки часів Холодної війни, і цивілізований світ має ще раз провести її цим шляхом з відповідним результатом", - написала Ірина Фріз.

До речі, 16 листопада в документах ООН Росія вперше була названа державою-окупантом, а США запровадили нові санкції проти російських парламентаріїв, обраних в Криму. Здається, що процес реакції світової спільноти зараз зрушив з мертвої точки. І смикання Путіна з, по суті, безглуздою відмовою від Римського статуту, вказує на те, що російському лідерові далеко не все одно, що про нього думає весь світ.

Олександр Мережко, юрист-міжнародник:

- Навіть не ратифікувавши договір, Росія все одно (згідно з правом міжнародних договорів) не повинна порушувати об'єкт і мету договору. А своїми діями на території України вона порушила об'єкт і мету Римського статуту. Тож якщо Путін зараз щось підписав, він все одно вже запізнився. По-друге, за ініціативою прокурора Суду розслідування може тривати і стосовно тих країн, які не є сторонами Статуту.

Тут ще справа в тому, що військові злочини Росія скоїла на території України, а Україна висловила згоду на юрисдикцію Суду. Тож розслідування "Справи України" все одно продовжиться. Водночас Україні самій треба скоріше ратифікувати Римський статут. Тож розслідування і сам процес може тривати і без участі Путіна.

Головне, щоб було рішення про відповідальність Путіна й інших військових злочинців. Це вже тавро на все життя. Військові злочини не мають терміну давності. І коли Путін перестане бути президентом, можна буде вимагати від Росії його видачі або арештувати його, якщо він перебуватиме на території іноземної держави. Путін може повторити долю Мілошевича.

Це питання часу. Міжнародне право терпляче і вміє чекати. Але покарання невідворотнє.

Тарас Березовець, політтехнолог:

- Путін розуміє, що йому в будь-якому випадку не світить постати перед Гаагою. Поки він є президентом, він має довічний імунітет і зробити з ним нічого неможливо. Я впевнений, що Путін не доживе до Гаазького трибуналу. Його соратники просто не дадуть йому живим потрапити в руки правосуддя.

Якщо не розглядати смерть як покарання, то жодного покарання за свої злочини він не понесе. Він сам себе зробив довічним президентом, він собі відрізав будь-які шляхи до цивілізованої зміни влади. У нього не буде можливості мирно піти, як у Єльцина, і тихо померти на пенсії. Йому цього не дасть зробити його найближче оточення.

Нератифікація Римського статуту не рятує від відповідальності. Адже Сербія теж не ратифікувала, і тим не менше Мілошевич постав перед Гаазьким трибуналом і сидів потім. Але там була інша ситуація.

Росія - це не Сербія. У неї є ядерна зброя, тому не треба тішити себе ілюзіями, що Путін постане перед Гаазьким трибуналом. Цього не буде ніколи. Але у будь-якому випадку зрозуміло, що страх режиму посилюється.

Путін постійно збільшує кількість своєї охорони. Ми бачимо арешт міністра економічного розвитку Улюкаєва - це наслідок істерії і боротьби з внутрішніми ворогами, яка розгорнулася там і жертвою якої цілком може стати прем'єр-міністр Дмитро Медведєв, до якого пан Улюкаєв був близький.

У Путіна просто параноя. Цей страх нелогічний, він емоційний і наростає на тлі проблем, особистих і пов'язаних з Росією.

Богдан Яременко, голова фонду "Майдан закордонних справ":

- Російська влада намагається мінімізувати негативні наслідки для себе. Розуміючи, що висновки або рішення Суду будуть не на їхню користь, вони таким чином упереджують, створюють додаткові аргументи для того, щоб пізніше мати більше аргументів і заявити, що їх не обходять жодні рішення якихось міжнародних структур.

Це просто гра на випередження. У разі винесення обвинувального вироку позиція Росії буде підтверджена збройними силами і ядерною зброєю. А чим будуть підтверджені рішення Міжнародного кримінального суду? Це всі розуміють. За нинішніх обставин, навіть якщо б Росія і не відмовилася від ратифікації Римського статуту, мало що змінилося б.

Росія просто хоче, щоб навіть у правовому плані у неї була, з її точки зору, бездоганна позиція, тобто "немає про що говорити і немає з ким говорити".

Вони граються, тому що вони легітимісти, їх цікавить лише те, як вони напишуть по закону, а не який це несе смисл.

Ольга СКИЧКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---