У луцькому ліцеї відкрили пам'ятну дошку загиблому Герою

Він дев’ять разів намагався потрапити на війну, проте йому відмовляли. З нетерпінням чекав повноліття, аби мати змогу захищати країну. Достойно боровся за найдорожче – Батьківщину. Та загинув у боях з окупантом на сході Україні.

Андрій Волос – 23-річний юнак, який завдяки рішучості, патріотизму та безмежній любові до України став Героєм. Посмертно. Сьогодні вшанували його пам’ять - відкрили меморіальну дошку біля Луцького ліцею.

Народився Андрій 13 грудня 1995 року в Луцьку, закінчив Луцький ліцей. Після початку війни Андрій намагався 9 разів потрапити на війну, йому щоразу відмовляли через юний вік. У 2015 році хлопець вступив на військову службу за контрактом.

Мама Андрія Волоса Зоя Сільчук, згадуючи сина, каже, що він ріс добрим і чуйним хлопчиком, старався усім допомогти.

«Андрій був хорошою дитиною, намагався нікого не образити, приходив всім на допомогу. Його всі любили і гордилися, і я теж горджуся, що він мій син. Він у моєму серці і пам'яті завжди буде живий, доки я буду жити», - каже мати.

Так склалося, що батька парубок не знав – той помер за пів року до його народження. Андрій теж повторив долю батька – загинув, лишивши вагітну дружину вдовою.

Проте батька парубку замінив вітчим Микола Сільчук.

«За своє коротке життя Андрій увібрав усе найкраще від батьків, бабусів, дідусів, людей довкола. Жив простим хлопцем, з мріями, хотів бути музикантом, займався музикою, грав у шкільному оркестрі.

Він 9 разів ходив у військкомат, але його не брали, бо був комісований: займався боксом, мав вади з печінкою. Але потім пройшов у спец-підрозділ «Світязь». До цього працював на Кромберзі. Пригадую, що він розказував, коли прийшов у військкомат, то його запитали чи хоче на службу, а він щиро відповів, що дуже хоче. Тоді йому запропонували єдиний варіант – підписати контракт на особливий період. За годину він мав усі папери і вже за чотири дні був на передовій. Це був 2015 рік.

Він не проходив навчання, полігон, з дому з речами поїхав у 24 частину, через чотири дні сидів у потязі на схід.

Він служив у групі швидкого реагування, тому був постійно на передовій, у «нульовій» зоні, проходив навчання НАТОвські.

Андрій рятував військового і собою прикрив офіцера, помер на руках у побратимів, кажуть що в кареті швидкої, але вона не доїхала, тоді поламалася по дорозі. В нього снайпери стріляли 8 разів, однією кулею не змогли вкласти, був сильний. Дев’ята стала фатальною», - каже вітчим.

Андрію Волосу снайперська куля влучила фактично в серце, пройшовши між пластинами бронежилета.

Заступник луцького міського голови Ірина Чебелюк висловила співчуття рідним та сподівання на завершення війни.

« Цим молодим хлопцям іще б жити і творити, але їх життя трагічно обриває ця війна. Наше завдання пам’ятати, той неоціненний вклад, який здійснений цими хлопцями, зокрема Андрієм. Я щиро вірю, що найближчим часом уже не буде смертей серед військових, щиро вірю, що буде лише мирне небо. Дякую батькам за те, що виховали Героя», - говорить Ірина Чебелюк.

Начальник управління освіти Луцької міської ради Зіновія Лещенко звернулася до матері Андрія.

«Я хотіла б, щоб на цій площі ми зустрічалися в майбутньому з радісних подій. Сьогодні скорботна, болюча. Душа плаче, але я знаю, що сьогодні, над цією площею, пані Зою, пролітає душа Вашого сина», - каже Зіновія Лещенко.

Сьогодні йому мало виповнитися 24 роки. Не судилося. Натомість старшому солдату, військовослужбовцеві 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ імені короля Данила Андрію Волосу посмертно присвоїли звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Поїздки на передову у складі 24 омбр не завадили Андрієві влаштувати особисте життя: у травні 2018 року Волос став на шлюбний рушник. Через місяць після весілля його вагітна дружина стала вдовою.

22-річний Андрій загинув 28 червня 2018 року. Похований 1 липня на сільському кладовищі селі Омельне Ківерцівського району, де мешкає мати.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---