«Зараз мало людей читають»: волинянка 40 років піклується про книгозбірню
60 річна жителька села Любче Луцького району Алла Антонюк понад 40 років працює в сільській бібліотеці. Жінка вболіває за книгозбірню, постійно підшуковує нові книги і наводить лад у приміщенні.
Суспільному жінка розповіла, що все дитинство провела у бібліотеці з мамою Юлією Антонюк, яка теж усе життя пропрацювала в книгозбірні.
«Я приходила туди як додому, допомагала мамі щось писати або оформляти. Також багато читала, навіть пам’ятаю улюблену книгу дитинства: Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху», – розповідає жінка.
Освіту отримала у Волинському коледжі культури і мистецтв, після чого шість років працювала у Рожищенській районній бібліотеці для дітей. З 1991 року працює у бібліотеці-філії села Любче комунального закладу «Копачівська публічна бібліотека».
Читати ще: Вигадане місто, повоєнна література та Нобелівська премія: у Луцьку презентували одразу три книги письменника-захисника України. Фото
Алла Антонтонюк започаткувала ляльковий театр «Котигорошко». Організовувала у бібліотеці постановки вистав «Лісова пісня» та «Вечори на хуторі біля Диканьки». Проводить майстер-класи з виготовлення мотанок та писанок. Зараз читачі, каже жінка, – це учні початкових класів та пенсіонери.
«Зараз мало людей читають, порівнюючи з кількістю минулих років. Населення зменшується, та й вибір літератури невеликий, загалом близько 4920 книг є, хотілося би більше», – пояснує Алла Антонюк.
Алла Антонюк постійно звертається до видавництв, аби отримати нові примірники книг. Також діє акція «Подаруй бібліотеці крила» – можна принести власні книги для урізноманітнення літератури.
«З громади поповнення приходить рідко, більшу допомогу отримую від видавництв. Я люблю читати волинських авторів: Володимира Лиса, Надію Гуменюк. Дуже мені подобається роман Анатолія Дімарова «І будуть люди». Я між макулатурою знайшла видання цієї книги 1961 року, воно мене вразило», – розповіла Алла Антонюк.
Читати ще: «Для мене бібліотека – це затишок»: лучанка 48 років працює у книгозбірні
Зі слів жінки, бібліотеці не вистачає ремонту та деяких меблів. Усі книжкові стелажі та дитячі куточки працівниця оформляла самотужки. Бракує дитячої літератури, журналів та ігор для дітей.
«Хочеться, щоб у бібліотеці був запах нової фарби, а не пилу. Для цього роблю все, що в моїх силах, дуже люблю це місце. Нещодавно «MAL`OPUS» подарували 50 примірників коміксів, діти швидко розібрали», – розповідає жінка.
Вся російська література, близько 900 одиниць, була списана на макулатуру разом зі старими книгами.
Алла Антонюк вивчала історію села Любче, збирала інформацію з розповідей старожилів та місцевий фольклор. Жінка написала дві краєзнавчі роботи зі світлинами : «Книга пошани» та «У серці бережемо пам’ять». Волинянка працює бібліотекаркою вже 40 років та не бачить себе на іншому місці.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Суспільному жінка розповіла, що все дитинство провела у бібліотеці з мамою Юлією Антонюк, яка теж усе життя пропрацювала в книгозбірні.
«Я приходила туди як додому, допомагала мамі щось писати або оформляти. Також багато читала, навіть пам’ятаю улюблену книгу дитинства: Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху», – розповідає жінка.
Освіту отримала у Волинському коледжі культури і мистецтв, після чого шість років працювала у Рожищенській районній бібліотеці для дітей. З 1991 року працює у бібліотеці-філії села Любче комунального закладу «Копачівська публічна бібліотека».
Алла Антонтонюк започаткувала ляльковий театр «Котигорошко». Організовувала у бібліотеці постановки вистав «Лісова пісня» та «Вечори на хуторі біля Диканьки». Проводить майстер-класи з виготовлення мотанок та писанок. Зараз читачі, каже жінка, – це учні початкових класів та пенсіонери.
«Зараз мало людей читають, порівнюючи з кількістю минулих років. Населення зменшується, та й вибір літератури невеликий, загалом близько 4920 книг є, хотілося би більше», – пояснує Алла Антонюк.
Алла Антонюк постійно звертається до видавництв, аби отримати нові примірники книг. Також діє акція «Подаруй бібліотеці крила» – можна принести власні книги для урізноманітнення літератури.
«З громади поповнення приходить рідко, більшу допомогу отримую від видавництв. Я люблю читати волинських авторів: Володимира Лиса, Надію Гуменюк. Дуже мені подобається роман Анатолія Дімарова «І будуть люди». Я між макулатурою знайшла видання цієї книги 1961 року, воно мене вразило», – розповіла Алла Антонюк.
Читати ще: «Для мене бібліотека – це затишок»: лучанка 48 років працює у книгозбірні
Зі слів жінки, бібліотеці не вистачає ремонту та деяких меблів. Усі книжкові стелажі та дитячі куточки працівниця оформляла самотужки. Бракує дитячої літератури, журналів та ігор для дітей.
«Хочеться, щоб у бібліотеці був запах нової фарби, а не пилу. Для цього роблю все, що в моїх силах, дуже люблю це місце. Нещодавно «MAL`OPUS» подарували 50 примірників коміксів, діти швидко розібрали», – розповідає жінка.
Вся російська література, близько 900 одиниць, була списана на макулатуру разом зі старими книгами.
Алла Антонюк вивчала історію села Любче, збирала інформацію з розповідей старожилів та місцевий фольклор. Жінка написала дві краєзнавчі роботи зі світлинами : «Книга пошани» та «У серці бережемо пам’ять». Волинянка працює бібліотекаркою вже 40 років та не бачить себе на іншому місці.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 4
Корiнний лучанин
Показати IP
Сьогодні 08:59
Не хочуть читати "великих" украiнських карп,дерошiв I т.д.. не потрiбно було нищити книжки великих поетiв i письменникiв.
журналіст
Показати IP
Сьогодні 09:37
Виросло нечитаюче покоління, яке не може сформулювати елементарну думку. Не вистачає слів. Це, здебільшого, молоді люди підвищеної чутливості, які живуть за принципом Карла Маркса «піддавай усе сумніву». Не переносять правду про себе. Впевнені у власній унікальності, з повними трусами амбіцій, хоча ці амбіції нічим не підтверджені. Не можуть скласти собі ціни. Засуджуючи нетерпимість інших, самі є «наочними посібниками» крайньої нетерпимості своїх опонентів. Крім усього негативу, нечитаючий громадянин держави різко обмежує простір доступних йому розумінь, що дуже звужує його інтелектуальне життя.
До корінний ждун
Показати IP
Сьогодні 09:47
А те що знищено пів країни і нищиться щоденно,гинуть безневинні люди то тебе це не обходить і ким.
бібліотекарка
Показати IP
Сьогодні 13:09
а в нашій міській бібліотеці-філії навпаки, читати стали більше, і це люди старші, пенсійного віку. Одинокі, бо діти-внуки повиїжджали втікаючи від війни, не мають де час подіти, а день довгий, то в бібліотеку - до людей! як сказав один дідусь "десь треба очі втулити" щоб менше переживати, бо телевізор вже набрид....
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.