«Мовний закон»: піар заради рейтингу*

Два тижні поспіль в Україні так і не вщухає конфлікт політичних сил довкола прийняття скандального «мовного» законопроекту.

Про це пише «Під прицілом».

Політологи переконують – для багатьох це доволі зручний піар-хід напередодні виборів до парламенту. Мовляв, на заході країни опозиціонери таким чином піднімають свої рейтинги, ревно доводячи соціуму, що «ми з народом». У свою чергу і провладні депутати та потенційні кандидати не гребують нагодою стати на захист рідної «солов’їної» під час чергового мітингу чи пікету. Однак, скільки б не розпинались біля трибуни кандидати – їм так і не вдалося домогтися скасування мовного законопроекту «Ківалова-Колесніченка». Діяльність Об’єднаної опозиції у цьому є ніщо інше, як мовна істерія. Істерія – оскільки саме в такому стані можна багато що наговорити, і потім не згадати.

Істеричні цирки, спровоковані «мовним питанням» набули такого розголосу, що усі забули, що в Україні, окрім прийняття законопроекту «Ківалова-Колесніченка», відбуваються не менш важливі події. Тож у той час, поки «Свобода», «Батьківщина», «Фронт змін» та інші опозиціонери бавились у гру «поштовхай Беркута», у Верховній Раді був прийнятий новий закон про «фактичне врізання пільг чорнобильцям» та закон про держзакупівлі, який спрощує процедуру розділення бюджету, оскільки тепер для цього не потрібен тендер, а також не розкривається інформація про те, що, у кого і за скільки купила держава. Тож, чи не намагаються, заробляючи собі перед виборами авторитет, відвести увагу українців від не менш важливих питань загальнодержавного характеру?

Тим часом у пресі продовжується інформаційне зомбування, що ніхто, окрім опозиції, так не відстоює право українців на використання української мови, і це радше розцінюється як наступ на державність. Мовляв, якщо вже всі органи влади будуть послуговуватись російською, то що вже говорити про пересічних українців.

Більше того, той хто читав проект Закону, зауважить, що ним встановлюється офіційне використання регіональних мов у роботі місцевих органів державної влади, якщо на певній території живе не менше 10% носіїв певної мови. Тож, може краще не бити себе в груди, освідчуючись усім в любові до рідної, батьківської, а зробити щось для того, аби змусити держслужбовців спілкуватись виключно українською? Так ні ‒ вигукувати в рупор чи малювати плакати набагато легше, аніж продумати якісь кардинально вагомі кроки, які б юридично закріпили державну мову на рівні обов’язкового спілкування в офіційних структурах. Але ж для цього треба покинути мітинг, не «посвітитись» на камери і попросту сісти за штудіювання юридичної літератури.

Чомусь так звана опозиція цього так і не наважилась зробити. Тим часом, вже наступного дня після скандального голосування за мовний законопроект «Ківалова-Колесніченка» до Верховної Ради було подано законопроект № 10700 «Про обовʼязкове володіння та використання державної мови», яким пропонується фактично змусити чиновників вчити українську мову і спілкуватись нею на роботі. Знання української і її обовʼязкове використання при виконанні службових обовʼязків має стати необхідною підставою для прийому на роботу та перебування на посаді в держструктурах. Законопроект підготували не лідери опозиції, а той, кого вони називають зрадником українського і волинського народу, – Ігор Палиця. Саме йому було вдосталь часу оперативно підготувати юридичний документ, на який не наважились ані соратники-зрадники з НУНС, ані сердечно-мовна «Батьківщина», ані радикальна «Свобода». Той, чиєю карткою проголосували «За» прийняття мовного законопроекту «Ківалова- Колесніченка», зрозумів, що не можна гаяти часу і варто давати продажній владі не словесний опір. Треба боротись з антидержавницькою політикою не на мітингах, а давити юридично-обґрунтованими рішеннями та проектами, вимагаючи обов’язкового знання української в органах влади. Чи не найбільшим позитивом законопроекту є обов’язкове проведення екзаменів на предмет знання державної мови чиновниками та посадовцями усіх рангів. Це дозволить побачити справжніх українців, справжніх патріотів і тих, хто, навіть обіймаючи якусь посаду, так і не спромігся вивчити державну мову.

В той же час, Ігор Палиця, розробивши законопроект «Про обовʼязкове володіння та використання державної мови», дав чітко зрозуміти – українською мовою мають розмовляти всі. І він це довів, як справжній українець. Попри це, саме на його «мовному» законопроекті «Про обовʼязкове володіння та використання державної мови», який зареєстровано у Верховній раді під номером № 10700, зуміли пропіаритись політики, які і пальцем об палець не вдарили аби зробити щось дієве.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---