Життя капітана з Луцька вирішували секунди
Ворожа міна назавжди лишила в тілі лучанина Веніаміна Файчука 58 осколків. Тепер його лікують в ізраїльській клініці. Витримати багатогодинні надскладні операції допомагає кохання і мрія повернутися на військову службу. Про це повідомляє «Волинь-нова».
«МИ БУЛИ ПРОСТО ГАРМАТНИМ М’ЯСОМ…»
Веніамін Файчук навчався в Луцькій школі №5. Після того, як в Одесі відслужив строкову службу, перевівся на контракт. Армійська справа подобалася з дитинства, бо тато був військовим. Вищу освіту здобув у Національній академії прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького. Отримавши офіцерське звання, почав службу в Луцькому прикордонному загоні. У 2001–му заочно закінчив ще й юридичний факультет Волинського національного університету імені Лесі Українки.
На початку літа 74–ох військовослужбовців Луцького прикордонного загону відрядили охороняти найважчу ділянку Державного кордону України — прикордонний пункт «Маринівка» Донецької області. В ЗМІ його неодноразово називали «гарячою точкою», яку нині контролюють сепаратисти.
У липні, доки на Донбасі не було російських військ, ми могли сміливо зачистити і Луганськ, і Донецьк, — розповідає капітан Веніамін Файчук. — Але мали наказ лише утримувати позиції, а не наступати. Наші блокпости оточили і звідусіль постійно накривали «Градами». Важкої техніки не мали. Ми були просто гарматним м’ясом, бо стріляти в бік Росії не могли, щоб не провокувати противника. З іншого боку стояли сепаратисти, але їх обстрілами не діставали. Вони під’їжджали на відстань 5—10 кілометрів із села Степанівка і пресували нас вогнем. А тяжку артилерію не витримує жоден бліндаж, «Град» пробиває землю на півтора метра і з вирви виносить все.
ВРЯТУВАТИ ЙОГО ДОПОМОГЛИ РОСІЙСЬКІ ПРИКОРДОННИКИ
Прикордонники допомагали артилеристам коректувати вогонь по ворожих позиціях. 18 липня сепаратисти пошкодили зв’язок. Відновлювати його вирушили троє бійців, а командир взводу капітан Файчук їх прикривав. Сепаратисти по них відкрили мінометний вогонь. Хлопці вціліли, а Веніамін отримав важкі поранення, які могли забрати його життя.
— Біля нього розірвався мінометний снаряд, і він отримав понад 20 ушкоджень, — згадує військовий лікар Ярослав Демедюк. — 58 осколків буквально посікли тіло, зачепили життєво важливі органи. Там, де міг, я наклав пов’язки і повіз його на російську сторону до найближчого пункту, щоб встигнути врятувати. Секунди вирішували, чи виживе капітан. На КПП попросив викликати «швидку». Вона приїхала дуже скоро і доправила офіцера в лікарню Таганрога.
Рятівник Веніаміна — Ярослав Демедюк із Володимира–Волинського, син народного депутата України минулого скликання від Компартії Василя Демедюка. Він кілька разів вивозив наших поранених з–під обстрілу через російський прикордонний пункт. Розповідає, що тоді, у липні, росіяни не були вороже налаштовані проти українців. Можливо, тому, що не було оголошено військового стану, тож не вважали нас супротивниками. Та й кордон там дуже умовний.
ПІД ПОКРОВОМ МОЛИТВИ МАРІЇ МАТІОС
У таганрозькій лікарні нашого земляка прооперували — видалили нирку, селезінку, частину підшлункової, підлікували роздроблену п’яту, витягнули 21 осколок. Решта залишилися у його тілі. Стан героя ускладнився через зараження крові. Українське консульство в Ростові–на–Дону домовилося, щоб Веніаміна та ще сімох бійців перевезли до Центрального клінічного шпиталю Держприкордонслужби в Києві. Туди з Луцька приїхала його дівчина — Оля Луньо. Відтоді вона не відходить від коханого ні на крок — вирушила з ним і в ізраїльську клініку. Разом плачуть і сміються, спільно долають неймовірні труднощі, що випали їм.
Долею Веніаміна переймається письменниця, народний депутат України Марія Матіос, яка від початку АТО дбає про поранених українських солдатів. Саме вона прохала парламентарів допомогти коштами на лікування капітана Файчука за кордоном.
— У столичному шпиталі спочатку мене кілька разів не пустили до Веніаміна, — розповідає Марія Василівна. — Відмовляли його від поїздки до Ізраїлю. Я місяць чекала, поки він сам задзвонить і дасть згоду на виїзд. Якби його ще трохи потримали в Києві, то довелося б ампутувати ногу. Навіть із вильотом були проблеми, бо «швидка» його привезла в аеропорт за 20 хвилин до відправлення літака. Добре, що вдалося затримати виліт. Думала, що тоді інфаркт отримаю. Коли хлопцю робили в Ізраїлі першу 12–годинну операцію, згадала всі молитви, які знала, проказувала їх, щоб все відбулося добре. За цю дитину переживаю, як за рідну. Своїм не приділяю стільки уваги, скільки пораненим бійцям. Не гидую їхніми ранами.
Мер Києва Віталій Кличко профінансував переліт Веніаміна за кордон. Проте для тримісячного лікування і кількох надскладних операцій потрібно щонайменше ще 200 тисяч доларів. А попереду також тривала реабілітація. Нині ізраїльська клініка лікує капітана Файчука в кредит — під добре ім’я Марії Матіос, завдяки якій став на ноги і луганський прикордонник Юрій Гладченко. Тож ті, хто захоче допомогти, можуть переказувати кошти на картку Веніаміна Файчука у «Приватбанку» — 5363542302523684.
— Дуже образливо за наших політиків, — стверджує пані Марія. — Як послухаєш, що вони плетуть перед виборами, як брешуть. Мільярдери гроші давати не хочуть, а лише на білборди витрачаються. Я їм показую фотографії поранених хлопців, вони здригаються: «Ой, як це страшно!», але допомагати не беруться. А ті, на кого розраховувала, відповіли мені: «Зачєм оно вам, ну кто вас просіл за ето братся. Пішите лучше своі кніжки». Ця байдужість мене вбиває. Коли з таким проханням звернулася до Степана Івахіва, він одразу допоміг. За ці кошти Веніамін зараз і лікується.
Час від часу Марія Василівна з любов’ю викладає на своїй сторінці у «Фейсбук» знімки Веніаміна Файчука. «Прошу вас, моліться за Веніаміна! — пише вона. — І загояться його страшні рани. І спокій прийде у душу. І робота буде. І весілля буде. Але тепер йому треба терпіння. І він його має. Бачите, Веніамін посміхається? Бо він знає, що я його «пресую» за найменші ознаки депресії. Може, це не найгірший «прес»… Терпи, сину…».
Нещодавно після кількох складних операцій він уперше за довгий час зміг сісти, і його вивезли на прогулянку. Тож, молімося за нашого волинянина, якого Президент України Петро Порошенко нагородив орденом «За мужність» IІІ ступеня. Хай Бог пошле йому меценатів, щоб швидше одужав. До зустрічі на рідній землі, капітане Файчук!
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
«МИ БУЛИ ПРОСТО ГАРМАТНИМ М’ЯСОМ…»
Веніамін Файчук навчався в Луцькій школі №5. Після того, як в Одесі відслужив строкову службу, перевівся на контракт. Армійська справа подобалася з дитинства, бо тато був військовим. Вищу освіту здобув у Національній академії прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького. Отримавши офіцерське звання, почав службу в Луцькому прикордонному загоні. У 2001–му заочно закінчив ще й юридичний факультет Волинського національного університету імені Лесі Українки.
На початку літа 74–ох військовослужбовців Луцького прикордонного загону відрядили охороняти найважчу ділянку Державного кордону України — прикордонний пункт «Маринівка» Донецької області. В ЗМІ його неодноразово називали «гарячою точкою», яку нині контролюють сепаратисти.
У липні, доки на Донбасі не було російських військ, ми могли сміливо зачистити і Луганськ, і Донецьк, — розповідає капітан Веніамін Файчук. — Але мали наказ лише утримувати позиції, а не наступати. Наші блокпости оточили і звідусіль постійно накривали «Градами». Важкої техніки не мали. Ми були просто гарматним м’ясом, бо стріляти в бік Росії не могли, щоб не провокувати противника. З іншого боку стояли сепаратисти, але їх обстрілами не діставали. Вони під’їжджали на відстань 5—10 кілометрів із села Степанівка і пресували нас вогнем. А тяжку артилерію не витримує жоден бліндаж, «Град» пробиває землю на півтора метра і з вирви виносить все.
ВРЯТУВАТИ ЙОГО ДОПОМОГЛИ РОСІЙСЬКІ ПРИКОРДОННИКИ
Прикордонники допомагали артилеристам коректувати вогонь по ворожих позиціях. 18 липня сепаратисти пошкодили зв’язок. Відновлювати його вирушили троє бійців, а командир взводу капітан Файчук їх прикривав. Сепаратисти по них відкрили мінометний вогонь. Хлопці вціліли, а Веніамін отримав важкі поранення, які могли забрати його життя.
— Біля нього розірвався мінометний снаряд, і він отримав понад 20 ушкоджень, — згадує військовий лікар Ярослав Демедюк. — 58 осколків буквально посікли тіло, зачепили життєво важливі органи. Там, де міг, я наклав пов’язки і повіз його на російську сторону до найближчого пункту, щоб встигнути врятувати. Секунди вирішували, чи виживе капітан. На КПП попросив викликати «швидку». Вона приїхала дуже скоро і доправила офіцера в лікарню Таганрога.
Рятівник Веніаміна — Ярослав Демедюк із Володимира–Волинського, син народного депутата України минулого скликання від Компартії Василя Демедюка. Він кілька разів вивозив наших поранених з–під обстрілу через російський прикордонний пункт. Розповідає, що тоді, у липні, росіяни не були вороже налаштовані проти українців. Можливо, тому, що не було оголошено військового стану, тож не вважали нас супротивниками. Та й кордон там дуже умовний.
ПІД ПОКРОВОМ МОЛИТВИ МАРІЇ МАТІОС
У таганрозькій лікарні нашого земляка прооперували — видалили нирку, селезінку, частину підшлункової, підлікували роздроблену п’яту, витягнули 21 осколок. Решта залишилися у його тілі. Стан героя ускладнився через зараження крові. Українське консульство в Ростові–на–Дону домовилося, щоб Веніаміна та ще сімох бійців перевезли до Центрального клінічного шпиталю Держприкордонслужби в Києві. Туди з Луцька приїхала його дівчина — Оля Луньо. Відтоді вона не відходить від коханого ні на крок — вирушила з ним і в ізраїльську клініку. Разом плачуть і сміються, спільно долають неймовірні труднощі, що випали їм.
Долею Веніаміна переймається письменниця, народний депутат України Марія Матіос, яка від початку АТО дбає про поранених українських солдатів. Саме вона прохала парламентарів допомогти коштами на лікування капітана Файчука за кордоном.
— У столичному шпиталі спочатку мене кілька разів не пустили до Веніаміна, — розповідає Марія Василівна. — Відмовляли його від поїздки до Ізраїлю. Я місяць чекала, поки він сам задзвонить і дасть згоду на виїзд. Якби його ще трохи потримали в Києві, то довелося б ампутувати ногу. Навіть із вильотом були проблеми, бо «швидка» його привезла в аеропорт за 20 хвилин до відправлення літака. Добре, що вдалося затримати виліт. Думала, що тоді інфаркт отримаю. Коли хлопцю робили в Ізраїлі першу 12–годинну операцію, згадала всі молитви, які знала, проказувала їх, щоб все відбулося добре. За цю дитину переживаю, як за рідну. Своїм не приділяю стільки уваги, скільки пораненим бійцям. Не гидую їхніми ранами.
Мер Києва Віталій Кличко профінансував переліт Веніаміна за кордон. Проте для тримісячного лікування і кількох надскладних операцій потрібно щонайменше ще 200 тисяч доларів. А попереду також тривала реабілітація. Нині ізраїльська клініка лікує капітана Файчука в кредит — під добре ім’я Марії Матіос, завдяки якій став на ноги і луганський прикордонник Юрій Гладченко. Тож ті, хто захоче допомогти, можуть переказувати кошти на картку Веніаміна Файчука у «Приватбанку» — 5363542302523684.
— Дуже образливо за наших політиків, — стверджує пані Марія. — Як послухаєш, що вони плетуть перед виборами, як брешуть. Мільярдери гроші давати не хочуть, а лише на білборди витрачаються. Я їм показую фотографії поранених хлопців, вони здригаються: «Ой, як це страшно!», але допомагати не беруться. А ті, на кого розраховувала, відповіли мені: «Зачєм оно вам, ну кто вас просіл за ето братся. Пішите лучше своі кніжки». Ця байдужість мене вбиває. Коли з таким проханням звернулася до Степана Івахіва, він одразу допоміг. За ці кошти Веніамін зараз і лікується.
Час від часу Марія Василівна з любов’ю викладає на своїй сторінці у «Фейсбук» знімки Веніаміна Файчука. «Прошу вас, моліться за Веніаміна! — пише вона. — І загояться його страшні рани. І спокій прийде у душу. І робота буде. І весілля буде. Але тепер йому треба терпіння. І він його має. Бачите, Веніамін посміхається? Бо він знає, що я його «пресую» за найменші ознаки депресії. Може, це не найгірший «прес»… Терпи, сину…».
Нещодавно після кількох складних операцій він уперше за довгий час зміг сісти, і його вивезли на прогулянку. Тож, молімося за нашого волинянина, якого Президент України Петро Порошенко нагородив орденом «За мужність» IІІ ступеня. Хай Бог пошле йому меценатів, щоб швидше одужав. До зустрічі на рідній землі, капітане Файчук!
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
У Луцькій художній школі можна навчитися писанкарству
Сьогодні 21:35
Сьогодні 21:35
Кавуни, ковбаса, сало: лучанка створює їжу з дерева
Сьогодні 21:16
Сьогодні 21:16
«Віджимання берегової лінії в населення». Пляж на Світязі відгородили парканом і ровами з водою
Сьогодні 20:40
Сьогодні 20:40
Затримали аж в Польщі: на Волині судили водія, через якого в ДТП травмувалась 16-річна
Сьогодні 20:21
Сьогодні 20:21
На вихідних на Волині спіймали 16 п'яних водіїв
Сьогодні 19:24
Сьогодні 19:24
