Нам показали ембріон чергового месії. Месіі в пробірці. Месію на виріст.

Рік тому уже політик-мем, але месія минулого сезону Михеіл Саакашвілі в потязі повному політичних буратін, а потім бігом трусцою перебіг український кордон. Скільки розмов було про переворот. Про нову якість політики. Про людей, які крадуть. І про інших людей, які мають взяти владу у свої руки.

Те саме я почула від Вакарчука. Це був 100%, але абсолютно прогнозований хіт.

Як звуть тих людей, які «стоять за мною і мають силу та відвагу, яких не зупинити»? Чи не одвічні чумаки та деревянки, які шукають собі тіло новенького політичного кита заради тимчасової політичної присоски.

«Хто ті люди, яким довіряє суспільство і які мають взяти владу у свої руки». Имя, сестра, имя...
Що таке «починати розмову з простими людьми». Поки ви розкачуєтесь на форумах, Ляшко обцілував кожну корову країни. Наш пересічний виборець не на форуми ходить, він в райцентрах на великах їздить.

«Якщо ви хочете почути щось конкретне — трішки потерпіть». Що добре при запізненні на концерти не є добре для держави. 20 років наші месії просять потерпіти, а потім по колу просять тєрпіл іще потерпіти своєю терпілкою.

«Не можна вічно пафосно говорити про політику». Не можна. Насправді усе складніше ніж присвятити пісню Сенцову і воїнам АТО. Хоча це красиві драматичні жести. Це і є чистий пафос і він припиниться, коли люди припинять голосувати за:
1) 5 облич із легкою політичною пластикою,
2) за артистів професійних і рівня будинку культури.

Співайте, Святослав, поки голос ще є і торс нічого.



Джерело: ГЛАВКОМ