Ніколи не перестану дивуватись українській нації, яка в найсуворіших умовах завжди знаходить сили піднятись. Більше того, не просто піднятись, а зробити це з піснею і гордо піднятою головою.
Ми навчилися відстоювати своє, відстоювати те, що любим і те, що має для нас велику цінність. А це вже говорить, що ми не бідні, і живемо не на задвірках Європи. Нам є що захищати, в нас є свобода і демократія. Нехай не в повному обсязі цього слова, але все ж своя.
Веду до того, що майдан був чимось більшим за площу наповнену людьми. Це свого роду образ. Вперше народ України відчув що стаття 5 Конституції України, де говориться, що єдиним носієм влади є народ, - не просто слова полишені змісту. Дух цього майдану особисто відчув у Києві. Маю надію він ніколи не полишить це місто. Новий майдан розмістився неподалік Хрещатика, недалеко від КМДА. Він в десятки разів менший помаранчевого, проте, там той самий дух, дух свободи і єднання українців. Після спілкування з протестувальниками відчув, що ці люди не бояться, що це ті ж люди, що стояли зі мною на головній площі країни, це ті ж, які співали разом наш державний гімн. Це ті люди, для яких хочеться творити українську Україну.
А про креативність українців годі і говорити, дивіться самі.