Учені з Бразилії довели, що павуки можуть «мислити» завдяки своїй павутині.

Результати нового дослідження, автором якого виступив біолог Хілтон Джапьясу, опубліковані у виданні QM, повідомляють Діалоги.

У результаті еволюції деякі види павуків відмовилися від круглої павутини заради більш легких способів упіймання здобичі. Щоб довести це Хілтон Джапьясу помістив 12 видів особин, зібраних в Бразилії, і дочекався, поки вони сплетуть звичайну пастку. Потім деякі нитки були обрізані і опущені в коробку з цвіркунами.

Частина павуків скористалася можливістю і дістала своїх жертв. Це змусило дослідника припустити, що нестандартні проблеми змушують членистоногих задуматися над їх вирішенням. Разом з колегою Кевіном Лаландом, який представляює Університет Сент-Ендрюса, біолог опублікував у журналі Animal Cognition статтю про те, що павутина є для павуків регульованою частиною сенсорного апарату, і на неї розширюється когнітивна система. У зв’язку з даною пропозицією наукове співтовариство побачило інші приклади, які показують, що для вирішення когнітивних завдань тварини використовують не тільки мозок і тіло. Наочним прикладом став восьминіг, нейрони у якого розташовуються не тільки в центральному мозку, але і в щупальцях.

Джапьясу припустив, що павуки передають обробку інформації об’єктам, які знаходяться поза їхнім тілом. Щоб ця теорія працювала, павук і павутина повинні мати здатність впливати один на одного. Для перевірки припущення біолог проаналізував дії членистоногого під час будівництва. Виявилося, що на сигнал більш щільних ниток павук реагував набагато швидше, а під час голодування він затягував їх тугіше, щоб налаштуватися навіть на невелику здобич. Однак багато біологів сумніваються, що ця взаємодія призводить до створення більшої когнітивної системи. Ключовим питанням для критиків є семантичне розходження, але стаття Джапьясу визначає пізнання з точки зору отримання, обробки та зберігання інформації.