USD 39.80 40.03
  • USD 39.80 40.03
  • EUR 42.60 42.95
  • PLN 8.90 9.10

Білоруси з полку Калиновського на Волині: «З території Білорусі, можливо, відбуватиметься напад». Інтерв’ю

28 Листопада 2022 14:27
У них всіх різні історії, їх об’єднує лише дві речі – вони білоруси та воюють за Україну в складі білоруського полку імені Кастуся Калиновського Збройних сил України. Хтось з них приїхав в Україну 2014 року та відтоді захищає її цілісність, а хтось мусив утікати з лукашенківської білорусі після сфальсифікованих виборів. Воїни переконані, що наявність паспорта громадянина Республіки Білорусь не робить їхніх співвітчизників справжніми білорусами. Адже справжні білоруси нині на сто відсотків підтримують братський народ України та проливають за неї кров на передовій.

Сьогодні делегація в складі командира полку імені Кастуся Калиновського Дениса Прохорова з позивним Кит, добровольця Хутора та воїна з позивним Мірик, який є колишнім білоруським міліціонером, приїхала на Волинь.

Інформаційне агентство Волинські Новини розпитало у воїнів про їхні історії, створення полку, мовчання співвітчизників у Білорусі, ймовірний напад на Волинь з півночі та її захист, чому не вийшло скинути режим лукашенка у 2020 році, різницю між лукашистами та справжніми білорусами й майбутню долю лукашенка.
У полк імені Кастуся Калиновського постійно намагаються потрапити агенти ворожих спецслужб

Ще в 2014 році у дев’ятнадцять років нинішній командир полку імені Кастуся Калиновського Денис Прохоров вирішив їхати до України, аби захищати її цілісність та незалежність від російської агресії, режиму путіна та загалом від імперії. Відтоді він воює в Україні та не виїжджав з нашої країни, оскільки в Білорусі його засудять як найманця. Свій вчинок восьмирічної давнини пояснює тим, що не дивився білоруську пропаганду, натомість намагався шукати джерела правдивої інформації. Дуже ретельно стежив за подіями Майдану, хотів приєднатися ще тоді, але потрапив в Україну, коли це питання закрилося.

Щодо полку імені Кастуся Калиновського, то ідеї створювати окремий підрозділ для білорусів не було, але кількість добровольців була такою великою, що довелося це зробити.

«На початку була маленька група білоруських ветеранів ще з 2014 року, які були у різних формуваннях, зокрема в «Правому секторі» та «Азові». Від початку повномасштабної війни ми згрупувалися та були при ТрО «Азов» під час захисту Києва. Після того як записали декілька звернень до білорусів, до нас почали приходити нові добровольці. На базі ТрО «Азов» спочатку сформувалася рота, а далі ми почали розширюватися і нам вдалося вийти на контрактну службу в ГУР МО та створити батальйон, а далі – полк. Ми не очікували, що буде такий наплив білоруських добровольців. Тому спочатку ідеї створювати великий підрозділ не було», – пригадує командир полку, додаючи, що нині один з підрозділів перебуває в Запорізькій області, інший виконує завдання в Бахмуті.
Потрапити до полку може кожен охочий білорус, але для цього людині потрібно пройти надретельну перевірку, зокрема на поліграфі. Причина такого відбору – бажання ворожих спецслужб потрапити в склад полку.

«З самого початку створення нашого підрозділу були спроби ворожих спецлужб потрапити до нас. Нині ці намагання продовжуються. Але у нас є серйозна перевірка людей, які хочуть вступити у наш полк. Все починається з чат-ботів, де охочих ретельно опитують про їхню діяльність, минуле, піднімаються справки через кібер-партизанів, які знаходять всю максимально доступну інформацію про людину. Тобто ми знаємо про кандидата все ще до надходження анкет. Далі, якщо людина проходить відбір, то вона їде в центр у Варшаві, де знову ж відбувається опитування. Лише після цього кандидат їде в Україну, де також проходить співбесіду. У нас є виходи на перевірку поліграфом. Якщо виникають питання по людині, то ми відправляємо її на детектор брехні. Людину не допускають до служби в полку, якщо за підсумками цієї розмови виявляються певні дивацтва чи невідповідності», – каже Кит.
Є передумови того, що з території Білорусі на Волинь, можливо, відбуватиметься напад. Полк готується відправляти «співвітчизників» додому в пакетах

Сьогодні представники білоруського полку приїхали на Волинь, щоб, за їхніми словами, налагодити контакт з місцевістю, аби її було легше захищати, якщо їхні «співвітчизники» таки нападуть.

«У нас є припущення, що з території Республіки Білорусь, можливо, відбуватиметься напад. Якщо все почнеться з цих країв, то у нас будуть контакти, ми знатимемо логістику, куди їхати, де дислокуватися, щоб захищати Волинь, – каже командир Денис Прохоров, додаючи, що в полку є свої інформатори. – Інформації стосовно Білорусі достатньо. Люди пишуть і в чат-боти, надаючи відомості про військові частини. Є й військовослужбовці, які надають ту чи ту інформацію. Також чимало з них цікавляться, як правильно здаватися в полон».
Водночас Кит не взявся прогнозувати період, коли може статися ймовірне вторгнення, лише зазначив, що для цього є певні передумови, зокрема й те, що офіцерів у білоруській армії фактично замінили на російських.

«Дуже складно прогнозувати все, що пов’язане з війною. Поки ми покладаємося на загальнодоступну інформацію, зокрема від керівника ГУР МО Кирила Буданова. Я вважаю, що ця людина володіє достатньою інформацією з приводу Білорусі. Як він зазначає, остерігатися не варто. Але є такі історії, наприклад, зникнення деяких ключових людей у Білорусі, їхня раптова смерть, а також погіршення стану самопроголошеного президента Білорусі. Це свідчить про те, що, можливо, таким чином росія намагається прибрати офіційне керівництво Білорусі та впровадити свої важелі впливу. Вже відомий факт, що вищий офіцерський склад армії Республіки Білорусь здебільшого замінено на російських офіцерів, аби вони віддавали накази. А солдатам дадуть наказ – вони підуть. Тобто іде така підготовка. Також у нас є інформація, що в деяких військових частинах Білорусі є кілька тисяч російських військових, які проходять підготовку на полігонах. Все це є передумовами для вторгнення», – переконаний командир білоруського полку.

Читати ще: «Диктатор нікому не довіряє»: Лукашенко у паніці змінив кухаря та охорону після смерті голови МЗС Макея
Він наголосив, що білоруські військові поділяються на кілька категорій, серед них – амебні люди, які не розуміють сучасної політики і робитимуть все, що їм скажуть, та військові, які готові здаватися в полон та переходити на бік України. Однак він не впевнений, яке відсоткове співвідношення цих військових.

«Є певна кількість солдатів, які абсолютні амеби, не розуміють усю політику теперішнього часу, зокрема відносин України та росії. Для них це мильна бульбашка, яка, на їхню думку, дуже роздута. Вони не хочуть влазити в це питання та мають думку: куди підуть пацани, туди і я. Однак є чималий відсоток людей, які думають про те, аби перейти на сторону України, здатися в полон. Я сподіваюся, що є люди, які хоч і не здадуться в полон, але будуть робити диверсії, щоб дуло танка скерувати в інший бік. Однак зараз, на мій погляд, здебільшого йде ставка на російських військових, яких звозять на територію Білорусі. Найімовірніше, саме їх використовуватимуть, якщо будуть якісь наступальні дії», – вважає Кит.
Водночас він пояснив, чому білоруси не виходять на протести та нічого не роблять в той час, як на Україну летять ракети, та розділив лукашистів та справжніх білорусів: «Українцям потрібно розуміти, що територія Республіки Білорусь окупована в повному розумінні цього слова.

Людей садять на величезні терміни за напис «Слава Україні!» чи «Жыве Беларусь!» Був випадок, що людині дали шість років за те, що вона переказала 16 доларів на рахунок полку. Це все показує, наскільки режим затягнув гайки контролю силовими структурами. Тобто лукашенко сформував величезну банду силовиків, яка все контролює. Не можна дихнути чи ступити без нагляду.

Одне з завдань полку Калиновського – показати українцям та загалом усьому світу, що білоруси – це не лукашисти, які виступають за режим, вбивства та кров. Справжні білоруси підтримують братський народ України, зі зброєю в руках проливають кров на передовій, стоять за свободу України, роблячи все можливе, щоби покласти край режиму путіна».
Також він пообіцяв, що своїх так званих співвітчизників, які ризикнуть ступити на українську землю, разом з побратимами відправлятиме в пакетах додому.

«Стосовно тих «білорусів», які підуть з території Білорусі війною на Україну, то ми їх не розцінюємо як білорусів. Ми їх трактуватимемо як наших прямих ворогів, як прихвоснів режиму путіна. Якщо вони не будуть здаватися в полон, то просто повертатимуться додому в пакетах. Наявність паспорта громадянина Республіки Білорусь не робить їх справжніми білорусами», – наголосив Денис Прохоров.

Скинути режим лукашенка у 2020 році не дозволили тупі правоохоронці, які знущалися з білорусів

Воїн з позивним Мірик – колишній білоруський міліціонер, який став на бік народу під час протестів у Білорусі в 2020 році, а у 2021 році поїхав воювати за Україну. З 24 лютого практично увесь час він був на нулі. Розповідає, що до переїзду в Україну працював у системі правоохоронних органів Білорусі міліціонером в Мінську. Але під час протестів у 2020 році відмовився іти на злочин проти свого народу.

«Після виборів у Білорусі відбувся правовий дефолт – для мене і всіх адекватних людей, які розуміли, що сталося, закон цієї держави перестав існувати як такий. Це був просто плювок на законодавство, конституцію. Лукашенко силовим шляхом узурпував посаду глави держави. Для мене все стало очевидним і зрозумілим. Ще місяць після виборів я працював, сподіваючись, що стілець під лукашенком похитнеться. Після цього можна було б пройти люстрацію та залишитися на службі тим ідеалам, яким я присягав. У присязі все було сказано трьома словами: «Закон, Народ, Айчына». Але для багатьох людей в структурі ці слова були як чергова фраза при закінченні навчального закладу. З мого підрозділу звільнилося лише 10% колег, які також не хотіли іти на злочини», – розповідає Мірик.
Щодо того, чому інші колеги все ж взяли участь в розгоні протестів та знущаннях зі співвітчизників, то воїн переконаний, що тут зіграла роль їхня тупість. Адже впродовж багатьох років до правоохоронних органів людей набирали за принципом: що тупіший – то краще.

«Потрібно розуміти, що в Білорусі все йшло до того, коли терпець в народу закінчиться і він спробує вийти на вулиці та проявити громадянську позицію, хоча й не такими радикальними методами, як це було в Україні. Система готувала правоохоронців до цього. Відбувалася від’ємна селекція до органів. Тобто що тупішою була людина – то краще. Багатьох, зокрема й мене, на відборі в структури завалювали психологи. Чимало людей не пройшло до органів, хоча вони мали аналітичний та критичний склад розуму. До того ж, в Білорусі постійно закручували гайки, зокрема це стосувалося й міліції. Навіть у тих моментах, де міліціонеру потрібно було застосувати зброю, його ставили в такі рамки, що краще цього не робити, були постійні перевірки. Але в один момент їм дозволили робити все, розв’язавши руки, мовляв, потрібно у будь-який спосіб захистити законно обраного президента. Тобто п’ять-сім років нічого не дозволяли, а тут така вседозволеність. Люди там недалекоглядні та не сприймали це як щось незаконне», – пригадує воїн.
Тож Мірик зрозумів, що не може залишатися у Білорусі, водночас він хотів продовжити боротьбу проти окупації своєї країни, тому поїхав в Україну набиратися досвіду й допомагати братньому народу.

«Перед тим як покидати Білорусь, я обирав країну, куди можна податися. Для мене було важливо, щоб боротьба не закінчувалася. Я зрозумів, що таких лукашенків можуть бути тисячі, але голова – в іншій країні, вона набагато більша та сильніша. Найкращою країною, де можна набратися досвіду і водночас допомагати, виявилася Україна, яка довго протистоїть російській агресії. У цій агресії також допомагав лукашенко. Його спецслужби стояли за рекрутингом сепаратистів для участі в бойових діях на південному сході. Тобто в нас спільні вороги», – переконаний Мірик.

Нині його сім’я – у Білорусі, але про неї він говорить неохоче, лише каже, що батьки добре ставляться до нього як до сина, але він пішов з їхнього життя.

Білоруси чекають на другий шанс, коли можна буде скинути лукашенка

Мірик переконаний, що влада лукашенка тримається саме на силовиках, яких він набагато краще забезпечує, аніж армію: «Внутрішній блок, зокрема міліція та спецпідрозділи, забезпечені набагато краще за військових, починаючи службовим житлом та закінчуючи зарплатою. Звичайний боєць ОМОНу може заробляти як офіцер в армії. Армію тримали на дуже короткому ланцюгу. Навіть під час протестів військових садили на карантин. Наскільки я знаю, їм урізали видавання боєкомплектів. Я думаю, що Лукашенко просто боявся сплеску нових ідей в армії».

Попри те, що свою позицію в Білорусі демонструвати дуже небезпечно, багато з білорусів чекають на другий шанс – коли ситуація стане такою, що на території країни можна буде допомагати скидати режим силовим шляхом.

А ось Денис Прохоров переконаний, що після перемоги України над русскім міром для білорусів почнеться наступний етап – звільнення їхньої землі від режиму лукашенка.

«Ми дуже сподіваємося, що Україна підтримає нас в цьому питанні, адже розуміємо, що режим лукашенка неможливо буде скинути лише нашими силами. Також нам потрібна буде допомога білоруського народу для внутрішніх дій та допомога українських військових, щоб рознести цю всю сволоту в Білорусі. Водночас ми розуміємо, що будь-яка зміна влади неможлива без політичних протестів», – каже командир полку імені Кастуся Калиновського.
На його думку, лукашенко намагатиметься врятуватися, але росія навряд чи прийме його після такого довгого мовчання в бік України, бо він довго не вводив війська.

«Путін тисне на нього достатньо жорстко, але лукашенко зникатиме з радарів доволі старанно, можливо, навіть інсценує свою смерть. Ми можемо лише сподіватися на варіант, що серед його служб є якісь заслані козачки, які зможуть здійснити мрію мільйонів українців та білорусів», – резюмував Денис Прохоров.

Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 4
Янеробот Показати IP 28 Листопада 2022 15:22
Слава Україні! Живе Бєларусь!
Анонім Показати IP 28 Листопада 2022 18:02
І тут знову фраза 'братський народ', скільки можна? Не існує братських народів, це надуманий вислів, який звучить гарно, але є дуже небезпечним.
Андрій Показати IP 28 Листопада 2022 20:00
Фразу "братський народ" потрібно замінювати на партнери або сусідній народ. Не потрібно копіювати московитів. Україна зі всіх боків оточена або ворогом або потенційним ворогом.
Дикий до Андрій Показати IP 29 Листопада 2022 04:25
Усюди, усюди вороги. Манія якась, варто побачити спеціаліста.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus