USD 40.80 41.20
  • USD 40.80 41.20
  • EUR 41.00 41.25
  • PLN 10.25 10.50

Була в Луцьку парова машина. Коротка історія старих млинів

8 Жовтня 2023 10:04
У ХІХ столітті Європа увійшла в нову фазу розвитку. Цей час перервав вікову традицію лінійного розвитку суспільства і прискорив його. Відбувалося стрімке збільшення кількості населення, активна урбанізація, розвиток фабрик та заводів. І це – лише початок, який заклав міцні основи того, що відбувалося в ХХ столітті.

Російська імперія, у складі якої тоді перебував Луцьк, відставала. Більше того, центр Волині перемістили в Житомир, а Луцьк став просто повітовим містом, що також не дуже сприяло розвитку. Згодом ситуація стала вирівнюватися. Ближче до кінця століття промислове виробництво Волинської губернії сконцентрувалося у Житомирі та Луцьку. Більшість виробів реалізовували на місцях, проте з Луцька частину везли в Королівство Польське.

У 1880-х вже фіксують шість заводів у місті: миловарня, свічарня, маслобійня, броварня, фарбувальна та тютюнова фабрики. Швидко їх кількість подвоюється. Та більша частина промисловості все ж зосереджується у дрібних приватних руках. Діє ціла мережа майстрів та робітників. У 1903 році таких налічувалося аж 665. Серед кількох десятків тодішніх луцьких професій зустрічаємо колоритних майстрів: літографи, шпалерники, пряничники, черепичники, чемоданники, водовози тощо.

На зламі століть засновують справжні великі підприємства міста. Абрам Глікліх у 1890-х відкриває цегельню «Лучанин». Брати Шнайдери та Вацлав Земан засновують і розвивають великі броварні, чиї пива п’є вся губернія, а деякі сорти отримують міжнародні відзнаки. Брати Свободи в перші роки ХХ століття на Красному одразу за мостом засновують ливарню, яка діє наступні сто років. У 1909 році в Луцьку з’являється електрика – Альфонс Яр на концесійних умовах будує електровню і починає продавати електричну енергію за абонементами й одночасно освітлює головну вулицю міста. У цьому ряді підприємств і великих промислових об’єктів виділяються і млини. Усі разом вони формують промислову картину тогочасного Луцька.

Читати ще: Промисловий дух забутої вулички Фабричної

У 1901 році Луцька міська дума розглядала прохання Липи Пінчука дозволити йому влаштувати паровий млин за православним кладовищем на Вульці (на місці нинішніх корпусів Педагогічного коледжу). Наступного року по такий дозвіл звернулася дворянка Михайлина Трепко. Вона планувала відкрити млин на вулиці Кредиторській (тепер Братковського) з газомоторним двигуном, а Лейзор Птіц просив дозволу на свій паровий млин. Міська дума не мала жодних заперечень. У 1903 році в місті працювало вже чотири млини. Вони виготовляли борошно переважно для десятків місцевих пекарень. Ті уже розвозили свою продукцію до луцьких булочних, бубличних, ресторанів і чайних.

Жодних фотографій чи креслень тих млинів не залишилося. Однак зберігся один із млинів тих часів. У перші роки ХХ століття його збудувала родина Фрідманів (згодом було засновано спілку Jojna Frydman i S-ka). Млин діяв до великої пожежі 1950-х років. Пізніше у його приміщенні відкрили радянську фабрику взуття.
Млин Фрідмана
Млин Фрідмана
Борошняна промисловість навіть у часи Першої світової діяла активно, хоча хліба було дуже недостатньо, особливо для військ.

Відкриття млина було прибутковою справою. Тому їх з часом ставало все більше. Деякі занепадали, як млин Пінчука. У 1920-х після пожежі він уже не діяв. На заміну старим млинам приходили плани збудувати нові. Не завжди ці плани доходили до реалізації. За архівними джерелами вдалося простежити такі млини першої половини ХХ століття (по початку Другої світової війни).

Читати ще: Коротка історія луцького ЦУМу. Яким планам завадили нацисти

1918 року підприємець Іде-Герш Цимбель звернувся в Губернське правління по дозвіл відновити з нуля двоповерховий млин з газогенераторним двигуном на Гнідавській дамбі. На словах представники міської управи сказали, що управа не заперечуватиме проти будівництва. Ще до отримання офіційного дозволу Цимбель спорудив млин, через що потім його хотіли оштрафувати. Він же аргументував тим, що до 1914 року на цьому місці вже стояв млин, якого спалили росіяни. І він не отримав ніякої компенсації за спалений млин.
Млин Цимбеля на Гнідавській дамбі. Тут і далі копії з Державного архіву Волинської області
Млин Цимбеля на Гнідавській дамбі. Тут і далі копії з Державного архіву Волинської області
У 1919 році про намір збудувати дерев’яний триповерховий млин на власній ділянці на вулиці Караїмській оголосив Мойсей Голендберг. Планував обладнати його газомоторним двигуном. Але той час був економічно й політично нестабільним. Про те, що млин на Караїмській йому вдалося збудувати, документів немає. Натомість зафіксовано, що в 1924 році він збудував продуктовий кіоск. Млин на його ділянці того року не показаний. Отже, найімовірніше, його і не було.
Млин Голендберга на Караїмській
Млин Голендберга на Караїмській
Точно працював млин у 1920 році на вулиці Ковельській. Він розташовувався наподалік нинішнього АТБ на цій вулиці. Коли збудований і коли припинив існування, невідомо. Належав він Рувіну Шпильці.
Млин Шпильки на Ковельській
Млин Шпильки на Ковельській
Поряд із цими невеличкими млинами функціонували справжні гіганти, які могли виробляти значно більше продукції.

Читати ще: Вглиб історії Луцька: спокійна інтелігентність зниклої вулички Затишшя

Один із них існував на Гнідаві в районі школи №14. Він мав п'ятьох власників і був зведений після 1927 року, відколи власники отримали на нього дозвіл. У 1944 році млин ще був, а чи працював – відомостей немає.
Млин на Гнідаві
Млин на Гнідаві
Біля броварні Шнайдерів на Красному ще перед Першою світовою було зведено і млин. У 1926 році Герш Шнайдер вирішив розділити свою землю і одну частину продати разом із розташованими на ній млином, великим будинком та слодовнею. Купили це все шестеро власників, які заснували фірму Chlebosłod. Того самого року вони інвестували кошти в розбудову млина, підвищивши його на один (третій) поверх. А наступного року прибудували до млина машинну залу. Тим часом у луцькій пресі тих часів трапляються оголошення Шнайдерів про продаж млинового двигуна і різного технічного начиння. Так розуміємо, що давній млин у 1927 році отримав нове життя з новим обладнанням завдяки новим підприємливим власникам. Він працював до початку війни, а можливо, навіть трохи довше.
Млин біля броварні Шнайдера
Млин біля броварні Шнайдера
Переріз млина біля броварні Шнайдера
Переріз млина біля броварні Шнайдера
Великий млин зі складськими приміщеннями на Яровиці, розбудований в радянський час, ще зовсім недавно існував. Ним керувало товариство «Універсал». Він свою продукцію експортував.
Млин Універсал на Яровиці
Млин Універсал на Яровиці
Прокладання залізничної колії, яка довгий час пересікала вулицю Яровицю, вперше було ініційовано «Універсалом» від залізничного вокзалу в 1925 році. Правда, тоді її збудувати не дозволили, це сталося трохи пізніше. Млин був найбільшим у Луцьку.

Олександр КОТИС
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus