Дев’ята пристань: спорт і молодь міжвоєнного Луцька

Перед Другою світовою війною кількість населення Луцька становила майже 40 тисяч осіб. У місті діяло багато різних спортивних клубів, які об’єднували людей і за видами спорту, і за професійними чи національними ознаками.

У кожному районі тодішнього Луцька були різні спортивні майданчики, де мешканці охоче проводили час, організовували змагання та інші видовищні й благодійні імпрези.

1920-ті роки стали початком справжнього буму розвитку громадського руху в місті. Особливість того часу – виникнення цілої низки спілок, клубів, рухів, партій та організацій. А спортивні клуби, краєзнавчі об’єднання, автомобільні й корпоративні товариства і багато-багато іншого з міжвоєнного періоду – це майже стандарт тих часів. У тодішній пресі знаходимо чимало повідомлень про зльоти, зустрічі, засідання, виїзди тих чи тих спілок, товариств, клубів.

Міжвоєнний період ХХ століття, який став бурхливим розвитком життя, в тому числі й спорту, позначився і на луцьких пристанях. За назвами і локаціями у вказаний період на річці Стир таких виявлено 9 штук. Вони належали різним громадським і спортивним організаціям (була навіть окрема пристань Банку польського), які дбали про фізичний розвиток своїх членів.

Читати ще: Казимир Школьницький: архітектор луцьких вілл для інтелігенції

Кожна організація вважала престижним збудувати власну пристань. На них не тільки займалися водним спортом, а й періодично влаштовували дансинги, культурні та благодійні вечори. Тож берег найбільшої луцької річки був усіяний пристанями від району зоопарку до Вишкова.

Хронологічно останню пристань було збудовано в останній рік перед початком війни. Її звели на майданчику єврейського спортивного клубу «Гасмонея», заснованого у 1918 році. Як позиціонувалося на емблемі клубу, у ньому працювали такі секції: легкоатлетична, гімнастична, футбольна, боксерська, велосипедна, спортивних ігор, тенісна, водного та зимового спорту, туристична, музична й окремо жіноча. Майданчик розташовувався неподалік мосту Бена нижче за течією на правому березі річки Стир.Читати ще: П'ять вдалих містобудівних рішень міжвоєнного Луцька

Клуб було влаштовано за принципом інших молодіжних та військових організацій, проте його членами були лише євреї. «Гасмонея» більше відомий як луцький футбольний клуб, проте діяла в ньому і веслярська секція. До речі, клуби з такою назвою були в багатьох містах. Вона походить від прізвища династії правителів Юдеї від ІІ століття до нашої ери.На території «Гасмонеї» біля мосту на плані території позначено пляж, тенісний корт, спортивний майданчик, пристань. Останню спроєктував для єврейського клубу архітектор Пилип Пилипчук, колишній міністр Української народної республіки, який з 1927 року жив і працював у Луцьку. Він спроєктував у місті кілька десятків будівель, деякі з них збереглися до нашого часу.Пристань була квадратна у плані. Посередині – велика зала, довкола якої розмістилися роздягальні, кухня, адміністративне приміщення, канцелярія, коридор.Пристань було спроєктовано як дерев’яну на палях. Проте з фотографії часів війни ми бачимо зовсім інше приміщення, яке радше видається цегляним. Подальша післявоєнна доля цієї будівлі невідома. Нині її не існує.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---