«Діма вдома – це головне. Все інше поправимо», – лучанка Наталія Ніколаєва, яка дочекалася сина з полону

Лучанка Наталія Ніколаєва 29 місяців чекала на звільнення сина з російського полону. З 27-річним Дмитром, який у результаті обміну повернувся в Україну 13 вересня, матір зустрілася у реабілітаційному центрі, де він нині проходить реабілітацію.

Суспільному жінка розповіла про першу зустріч із сином після обміну і 29 останніх місяців, які називає періодом переживань, нервів і відчаю.

27-річний військовий медик 36-ї бригади морської піхоти Дмитро Селютін у полон потрапив 12 квітня 2022 року із заводу Ілліча у Маріуполі. Зі слів Наталії Ніколаєвої, у полоні син схуд і потребує реабілітації.

«Дімка молодець, він все витримав, він дуже мужній, він дуже сильний, він дуже мудрий, і я це знала. Діма розповів, що в нього «поганяло» у полоні було Главврач. Він виконував свої медичні обов'язки, витягував хлопців з якихось психологічних станів, бо вже були й важкі», – розповідає Наталія Ніколаєва.Читати ще: «Мене повернули, коли я там вже був непотрібний»: звільнений з полону РФ військовий з Луцька за 2 роки вперше поспілкувався з мамою

Матір каже: понад два з половиною роки боролася і вірила у звільнення сина з полону, проводила численні акції, зустрічі, автопробіги на підтримку військовополонених. Поки чекала Діму, вела також власну боротьбу з онкозахворюванням: пережила операцію та шість хіміотерапій. Нині жінка у стані ремісії й планує відновлювати здоров'я сина після полону.«Я розумію, що в нас це новий етап, він буде не менш трудомістким, тому що не потрібно опустити жодної деталі щодо здоров'я, – каже жінка. – Це запалі оченята, колір обличчя такий жовто-сірий. Але Діма вдома – це головне. Все інше поправимо: недарма я пішла вчитися на психолога і здобуваю другу вищу освіту».

Про полон рідним Дмитро розповів мало. Зі слів Наталії, син мріє після реабілітації допомагати бійцям, які повертаються з фронту.«Він же не знав ні про хворобу мою, ні про що не знав, тому дуже-дуже обережно все розповідав і майже все позитивне. Він хоче навчатися і продовжувати надалі службу. Сказав: «Мам, зрозумій мене правильно, я мушу допомагати тим, хто повертається. Це моя місія», – провадить жінка.

Сама ж Наталія після повернення сина не припиняє волонтерити, підтримувати військових та родини, які чекають рідних з полону.

«Не втрачати надії, не зупинятися, молитися, вірити, боротися. І все буде добре. Всі обов'язково повернуться», – впевнена матір.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---