Дослідниця історії Волині Тетяна Яцечко-Блаженко: «Європа не була така далека від нас…»

«20 фактів з минулого, які ви не знали про Волинь» пообіцяла розкрити своїм гостям на Файній гутірці відома луцька краєзнавиця, журналістка і блогерка Тетяна Яцечко-Блаженко.

На давно очікувану «реальну» зустріч з дослідницею відгукнулися численні читачі, котрі уважно відстежують її дописи у Фейсбуку. Організувала подію Волинська Фундація за підтримки Lihtar.agency та Центру національно-патріотичного виховання дітей та молоді у м. Луцьк в атмосферному закладі Нashtag.bar.

Протягом двох крайніх років ФБ-сторінка викладача факультету історії, політології та національної безпеки СНУ імені Лесі Українки Тетяни Яцечко-Блаженко стала однією з найпопулярніших серед шанувальників регіональних краєзнавчих розвідок. Ще б пак! Відібрані нею рідкісні архівні фото, більшість з яких вперше оприлюднені на спеціалізованих європейських та американських сайтах, змушують по-новому розглядати історію нашого міста, Волинського краю. Кожен допис у соцмережі фахової дослідниці обов’язково містить коротку історичну довідку чи опис. Архівних «новинок» направду дуже багато і вони охоплюють різноманітні теми – як саме життя зображених на ретросвітлинах волинян.

Для зустрічі з читачами Тетяна обрала найнесподіваніші та, без перебільшень, найсенсаційніші факти. Гості гутірки із захопленням слухали її розповіді про більш як 20 історичних волинських цікавинок: про блазня князя Вітовта Хенньо, який забажав стати лицарем, і впливову американську економістку Роуз Фрідман зі Старого Чарторийська; про режисера Михайла Вашинського з Ковеля, який відкрив світу Софі Лорен та Одрі Хепберн, і мандрівницю «Леді Арктику» Луїзу Арнер Бойд та зроблені нею численні світлини волинських сіл; борця Урсуса з хутора Юзефин, якого не здолав сам Піддубний; «батька бурштинового клондайку» на Волині Павла Тутковського...

Тетяна продемонструвала унікальні фотоматеріали про Любешівський колегіум і палац в Дольську для доньки останнього польського короля, сучасний музей Волині в Німеччині та поля жовтої азалії – туристичну родзинку регіону в міжвоєнний період...

«Європа не була така далека від нас, як ми зараз гадаємо!» – стверджує дослідниця. А презентовані нею документи й фото складають величезний ресурс для сучасної Волині – це і теми подальших фахових розвідок, матеріали для розробки оригінальних туристичних маршрутів, реальні «історії-сценарії» для літераторів та кінематографістів, зрештою, дуже переконлива профорієнтаційна робота з молоддю – бо ці факти надихають творити нову історію нашого краю, а не шукати щастя деінде.

На гутірці Тетяна анонсувала спільний з відомим краєзнавцем Олександром Котисом проект, який стартує 24 січня нового року, – презентації-розповіді про видатних волинян, які відбуватимуться в книгарні «Є». Вона зібрала багатий матеріал, який періодично з’являвся на шпальтах інтернет-видання «Хроніки Любарта». Кількість публікацій її авторства у рубриці "(Не)відомі волиняни" нещодавно сягнула солідної цифри 100!

З чого дослідниця починала таку захоплюючу і потрібну сьогодні волинянам роботу, як здійснює пошук інформації, а також про інші дотичні проекти поспілкувалися докладніше.

Розкажи, будь ласка, як у тебе розпочалася така цікава робота? Хто надихнув і навчав?

Любов до історії у мене і моєї сестри Світлани передалась від батька і бабусі Тетяни по материнській лінії. Батько багато розповідав мені про родину, про своє село Лисин на Демидівщині, про славне минуле, храми, які там були, про війну... Так як більшу частину свого дитинства я провела в селі Білогородка на Ізяславщині, то пам’ятаю, що замість казок бабуся розповідала мені історії про предків, які вона дуже добре пам’ятала. Можна сказати, що моїм першим підручником з історії були родинні альбоми. Потім була луцька школа № 19, де історія стала улюбленим предметом завдяки вчительці Алексеєнко Валентині Іванівні. Гарні знання отримала на історичному факультеті тоді ще ВДУ імені Лесі Українки. Але появі своїх перших історичних розвідок завдячую найбільше Феодосію Мандзюку, волинському письменнику і краєзнавцю. У 2006 році я прийшла в редакцію газети «Луцький замок», бо дуже хотіла писати про історію просто і доступно для волинян. Він мені допоміг з темами, дав багато порад. На жаль, його вже нема... Але його настанови та дружні поради пам’ятаю досі.

Як здійснюється цей пошук? Які навички для цього необхідні?

Процес пошуку займає багато часу. Для цього треба знати ключові слова, декілька мов і, власне, де шукати. В основному використовую близько сотні інтернет-джерел, проте чи не найважливішим є наш Волинський архів, де є багато цікавого про край і його мешканців.

Як ставишся до коментарів читачів під твоїми дописами? Чи допомагають вони тобі в пошуку інформації?

Дуже допомагають! Коментарі – це завжди цікаво і пізнавально, особливо, коли їх пишуть люди, які знають набагато більше за мене про історію Волині. Кожного разу чекаю з нетерпінням зауважень і коментарів волинського знавця історії, зокрема Олики, Анатолія Гури. Це людина з великої букви! Я рада, що завдяки публікаціям маю такого читача.

Ще один цікавий твій проект – це генеалогічне дослідження «Лодомерія». Розкажи про це докладніше.

Кілька років тому разом з лучанином Артуром Альошиним ми вирішили зробити добру справу для волинян – зробити сайт про... генеалогію! Ми обоє цікавились своїми родоводами, як аматори шукали інформацію, знаходили багато документів, фактів, фото. Хотілося поділитися з іншими людьми, щоб зекономити їм час для пошуків. Ми навіть робили декілька зустрічей з генеалогії, на яких допомагали порадами лучанам. Завдяки проекту познайомилися з багатьма однодумцями, вихідцями з Волині, які проживають сьогодні в Польщі, Канаді, США і Австралії.

Ти розповідала у ФБ, що відтворила свій родовід аж до 8-го покоління, навіть зробила тест ДНК на етнічне походження, де виявилося 16% вікінгів!

Про вікінгів – то жарт! Хоча в тесті ДНК дійсно 16% займає Данія та Норвегія.

Яким чином це вплинуло на твоє життя?

По-перше, після тесту знайшла багато родичів по всьому світу, які відображаються в спеціальній програмі на сайті myheritage. По-друге, зрозуміла краще, звідки в мене мій темперамент, кулінарні вподобання. Тест підтвердив багато гіпотез мого походження, про які думала, але не знала, чи це правда. Я на 97% європейка і, якщо вірити тесту, то української крові в мене найбільше, проте є домішки зі Скандинавії, Литви, Польщі, Балканських країн (це Греція) та 3% єврейської. Я все життя думала, що є якесь коріння з Азії, а тест виявив нульовим цей показник. Взагалі раджу робити тест, бо це цікаво та пізнавально.

Чому історичні та генеалогічні дослідження стали такими популярними серед волинян, на твою думку?

Напевно, прийшов такий час. Волиняни доросли до цього духовно. Людей стали цікавити не лише матеріальні цінності, а й те, хто вони є, яким було минуле Волині, що було в селі чи місті, де вони народилися. Вважаю, що це є ознакою зрілості нашої нації. Люди хочуть пишатися своїм минулим, відновлювати забуте.

Отож, новий рік обіцяє стати для знавців і любителів історії Волині ще більш насиченим подальшими дослідженнями, зустрічами однодумців. Вже на 24 січня 2019 року запланована перша презентація проекту «(Не)відомі волиняни», куди запрошуються всі охочі. Слідкуватимемо за анонсами!

Архівні фото презентації надані Тетяною Яцечко-Блаженко

Фото події надані Андрієм Петрищевим, авторкою

Була на події і розмовляла з Тетяною Яцечко-Блаженко Маша Пилипчук

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---