Древнє село поблизу Луцька: тут народився козак Яцько і тримали оборону австрійці

Свята Покрова щороку в жовтні в селі Крупа скликає парафію Покрови Пресвятої Богородиці на престольне свято. Під час святкового богослужіння підносяться молитви за мир і спокій в Україні, за всіх її захисників, і, звісно ж, за рідну Крупу – одне з давніх приміських сіл Луцька.

Згадка про нього є у грамоті великого князя Любарта Гедиміновича від 8 грудня 1322 року. Назву села пов’язують з тим, що в давні часи тут розташовувалася круподерня, де переробляли зерно на крупу. Цей населений пункт також згадується 1527 року в описах маєтностей князя Костянтина Острозького.

Проте, археологічні пам’ятки говорять про інше – що поселення було засноване значно раніше. Безмовними свідками цього є древні кургани, могильники, городища на території села. Кілька городищ на околицях можуть свідчити про те, що Крупа в давнину була важливим рубежем оборони. На карті розташувань передмість, укріплень та монастирів великого Лучеська XII-XIV століть зафіксована майже суцільна смуга укріплень на обох берегах річки Стир на відстані понад 10 км від Луцька, вздовж давньої дубенської дороги.

Є документальне підтвердження факту, що в 1561 році Крупа була містечком із замком. Цей замок не зберігся до наших днів, адже був дерев’яним. Тільки залишки середньовічних валу й рову та назва місцевості Замчище свідчать про його колишнє існування.

Частину сучасної Крупи називають Границею. Це колишня чеська колонія, яка проіснувала з 1874 по 1947 роки.

Ось що дізналися в Крупівській гімназії в ході краєзнавчої роботи про перебування чехів у селі. Влітку 1871 року 14 чеських родин викупили частину маєтку польської графині Є. Міончинської і на куплених землях заснували село з назвою Чеський Боратин. Але значна частина придбаної ділянки розташовувалася за Стиром біля села Крупа. Не було тут ніяких господарських приміщень, до того ж сюди було важко дістатися. Частина чеських родин поселилась на східній межі своїх земель, заснувавши в 1874 році колонію, яка отримала назву Границя.


Чехи залишили помітний слід в історії села. Вони були добрими господарями, поряд із землеробством велику увагу приділяли вирощуванню хмелю. Жили вони дружно з місцевим населенням, добре платили за роботу. У 1947-му чехи виїхали до Чехословаччини, а на їх місце на початку 50-х років були переселені жителі навколишніх хуторів. До наших днів збереглася низка чеських садиб, а також чеський цвинтар.У цьому ж шкільному дослідженні йдеться про важкі випробування, які випали на долю села під час Першої та Другої світових воєн. У роки Першої світової лінія фронту по річці Стир розділила Крупу та сусідні Підгайці. На околицях Крупи тримали оборону австрійці, в Підгайцях дислокувалися російські війська. У цьому селі й досі стоїть пам’ятник 46 солдатам-росіянам, які загинули в бою під Крупою 16 липня 1916 року. Під час наступу російських військ у Крупі було знищено багато будинків, згоріла сільська церква.У Другу світову одні жителі Крупи воювали в складі польського війська в 1939 році, інші – в рядах Червоної Армії, треті – в лавах УПА. 2 лютого 1944 року село було визволене від німецьких окупантів. З приходом радянської влади відразу ж розпочалися репресії. У вересні 1944-го дев’ять дівчат віком від 16 до 22 років були засуджені військовим трибуналом НКВС на досить тривалі терміни позбавлення волі. Їх звинувачували у зв’язках з ОУН.

Згадкою про односельчан, борців за волю та незалежність України, є у Крупі монумент, яким увічнили всіх полеглих.На околиці села, на розгалуженні доріг, підноситься до небес висока, близько 10 метрів, мурована споруда. Місцеві називають її фігурою. Коли вона постала, ким була зведена, з якою метою – досі залишається загадкою.Одна з версій її походження пов’язана з відходом у XVI столітті князя Острозького з Луцького замку і позначення ним кордону своїх земель ось такими високими стовпами.
Читати ще: Згадка про трагедію чи знак радості: що за споруда височіє біля Луцька?
У списку першого відомого найдавнішого реєстру українського козацького полку є запис про козака Яцька з Крупи. Реєстр складений 1581 року, а козаків сюди вносили за іменем та вказували населений пункт, звідки він прибув чи де народився.

Уродженцями села Крупа вважаються графи Ледуховські – представники польського шляхетського роду українського походження. Антоній Бартоломей Ледуховський був відомим державним діячем Речі Посполитої. Один з його шістьох дітей, граф Ігнацій Ледуховський, прославився як генерал та відважний учасник наполеонівських війн і Листопадового повстання. Наймолодша дитина в родині, граф Тимотеуш Ледуховський, відомий своєю участю в історичному конгресі, який відбувся 20 жовтня 1820 року в місті Троппау в австрійській Сілезії.Лік славетним вихідцям з села Крупа продовжився і в наш час. Далеко за межами України, в Канаді, проживає і працює Іван Качановський – політолог-міжнародник, професор Школи політичних досліджень Університету Оттави. Валерія Шиманського з волинського села Крупа в СРСР призвали виконувати так званий інтернаціональний обов’язок в Афганістані. На тій війні бойовим побратимом для нього став Віктор Ткачук з Білорусі. Аби не потрапити в полон до душманів, ці 18-річні хлопці підірвали себе в бронетранспортері.Іменем Валерія Шиманського, посмертно нагородженого орденом Червоної Зірки, названа одна з вулиць в його рідному селі Крупа. А в сусідніх Підгайцях ось уже майже двадцять років проводять традиційний турнір з волейболу, присвячений пам’яті воїнів-інтернаціоналістів Валерія Шиманського та Віктора Ткачука.

Ірина РЕПЕТУХА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---