Дух психлікарні, загадкові голоси коней і «сховані скарби». Фоторепортаж із давнього замку на Волині

«Власники цієї оселі були настільки багатими, що влітку катали гостей на справжній солі. Тоді вона коштувала, як золото».

Вказана фраза з мережі, звісно ж, не мала практичного втілення. Але такий опис яскраво демонструє масштаби достатку литовського роду Радзивіллів. Їхній родинний замок в Олиці пережив війни, імперії та радянську психлікарню – і досі залишається однією з найвідоміших архітектурних перлин Волині.

Журналісти Волинських Новин поговорили із завідувачкою замку, історикинею і дослідницею Оксаною Сущук про минуле та теперішнє споруди. Принагідно мали нагоду перевірити низку легенд, що побутують про цю місцину.«Колись Олика була одним із володінь найвпливовішого магнатського роду Східної Європи. Радзивілли прийшли сюди у 1513 році. Про олицький палац уперше згадано в шлюбній угоді Ганни Кишківни, коли вона виходила заміж за Яна Радзивілла (Бородатого). Але ми не можемо сказати точно, чи була споруда на тому місці, що й зараз. Проте Бородатий побачив в Олиці вигідне розташування для оборонної фортифікації», – почала розповідь Оксана Сущук.

Нащадок Яна Микола Радзивілл (Чорний) в 1564 році підтримав ідею будівництва мурованого корпусу, бо назрівало чимало загроз, як-от селянські й козацькі повстання, татарські набіги. У 1640 році Альбрехт Станіслав Радзивілл завершив реконструкцію замку. Місто отримало одну з перших в Україні прямокутних фортець бастіонного типу – потужну оборонну споруду.

Замок успішно витримував численні облоги, довівши свою військову ефективність. Чотири бастіони захищали фортечні стіни та дозволяли обстрілювати нападників. Зверху розміщувалося чимало артилерії.Початок XVIII століття для міста виявився плачевним, бо його спустошили шведські війська під час Північної війни. Проте найбільшого розквіту замок досяг за князя Михайла Казимира Радзивілла (Рибоньки). До 1760-х років він перебудував фортецю на розкішну магнатську резиденцію.

З’явилися третій поверх, парадні зали, галереї, вежа з годинником. Усередині розміщувалися колекції живопису, велика бібліотека, родинна галерея портретів, сотні кімнат для гостей і придворних, багато золота і срібла. Рід недаремно вважали «некоронованими королями», а Олицький замок – символом їхнього багатства.Читати ще: «Шахед» на підлозі, паспорт росіянина й деталі ракети: де лежать речі з війни в Луцьку. Фоторепортаж

Але в ХІХ столітті нова війна – Наполеонівська, у якій замок руйнувався, палав і навіть стояв порожнім. У 1812 році будівля сильно постраждала від пожежі. Тоді ж згоріла велика конюшня із десятками тварин.

«У нас досі є легенда про те, що в окремі дні у замку чути іржання коней. Наші охоронці кажуть, що вчувають кінські звуки. І деколи бачили сліди копит незрозумілого походження на території. На відеокамерах нікого не було», – поділилася Оксана Сущук.Через війни і напади Радзивіллам доводилося покидати Олику. Зазвичай із подібних замків давали драпака крізь систему підземель. За місцевими переказами, олицька підземка вела аж до Луцька, проте офіційних підтверджень цього немає. Однак у місті траплялися інциденти обвалу землі над ходами, пригадала дослідниця. В один із таких нібито втрапила частина трактора, в інший – провалилася корова.Під час евакуації магнати могли ховати своє численне золото в стінах замку. Скарби Радзивіллів за масштабами не дотягують до скарбів Полуботка. Проте вкрай манять чорних золотошукачів. Як пригадала завідувачка, був випадок, що ласі до наживи люди намагалися побити сторожа. Не раз через стороннє проникнення до замку приїздила поліція.

Водночас Оксана Сущук упевнено розвінчує легенду про залишки скарбів у стінах. Мовляв, якби Радзивілли щось заховали, то неодмінно забрали б через деякий час. І якщо думати більш меркантильно, то навіть для знатного роду багатіїв негоже покинути солідну заначку.Кінець ХІХ століття став початком останнього розквіту Олицького замку. Після тривалого занепаду Радзивілли вклали значні кошти у відновлення резиденції.

«Антоній Радзивілл був змушений прийняти підданство російської імперії, стаючи на коліна перед царем. З 1883 року, за ініціативою Фердинанда Фрідриха Радзивілла, розпочато новий етап ремонтно-відновлювальних робіт. Керувати процесом запросили архітектора Зигмундта Горголевського, автора проєкту сучасного Львівського театру опери та балету», – зазначила історикиня.

Реставрація тривала десятиліттями, а після Першої світової війни замок вкотре дуже постраждав. Він залишався головною родовою резиденцією Радзивіллів до 1939 року, допоки не виїхав останній із власників – князь Януш.Читати ще: Сім історій про речі з війни в Луцьку. Фоторепортаж

Із часу Другої світової збереглася світлина, де на головній площі стоять німецькі офіцери. Німці не нищили замок, бо вважали своєю майбутньою власністю. Менше з тим, у роки світових воєн фортеця зазнала втрат: вигоріли деякі споруди, обвалилися перекриття, а радянські війська спалили частину меблів і книг, щоб зігрітися в холодну зиму.

У 1957 році радянська влада зробила із замку психіатричну лікарню. Тож усі розкішні покої стали або лікарняними палатами, або медкабінетами. Центральну залу, де Радзивілли приймали гостей, перебудували у двоповерхове приміщення, фактично знищивши оригінальне планування.Зі слів Оксани Сущук, у певні періоди в медзакладі перебувало до тисячі пацієнтів, а відділення було в системі каральної медицини. У своїй статті дослідниця писала про те, що там утримували студентів, дисидентів, які виступали проти окупації Чехословаччини, людей, які посміли висловитися проти радянської системи.

Дух колишньої психлікарні досі можна відчути в залах. Зберігся інтер’єр палат і таблички з номерами відділень. Під божевільню не тільки міняли планування, але й поклали черепицю і перефарбували стіни. На давніх світлинах замок Радзивіллів має сірі відтінки, а в жовтий колір його пофарбували за часів Союзу.Читати ще: Скільки могил на кладовищі в Гаразджі і хто там спочиває. Фоторепортаж

На цьому моменті розмови перевіряємо ще дві легенди – про замкових привидів. Перша каже: тут духи людей, які страждали в психлікарні. Друга: тут примари власників, що не мають спокою, як бачать, на що перетворили їхню домівку.

«Привидів я точно не бачила (усміхається, – ВН). Якщо говорити про домівку Радзивіллів, то в них аж ніяк не одна власність. Олика для цього роду стала ніби тихою гаванню. Тут вдале розташування, розвинуте утримання палацу, багато лісів», – зауважила Оксана Сущук.

Побачити в Олиці фантома відверто важкувато. А ось бродити просторами маєтку може місцева куниця.Тільки у 2021-му психлікарня переїхала з Олицького замку. Споруду передали на баланс Волинського краєзнавчого музею. Деякі надбання Радзивіллів досі збереглися в музейних фондах. Частину майна врятував священник і краєзнавець Анатолій Дублянський у 1939 році.

Перші литовські шляхтичі теж доклали зусиль, аби нащадки не втратили владу й маєток. Вони отримали ординацію від польського короля. Згідно з нею, кожен родовід мав свою власність, і ця власність була неподільною. Її частини не можна було продати, обміняти або, наприклад, програти в карти. Древній комплекс за 400 років пережив близько трьох десятків власників.

«Все майно передавалося комплексно за нащадком чоловічої статі. Якщо нащадків не було, то маєток переходив до іншого роду. Одним із родів Разивіллів був олицько-несвізький, який ділився на кілька гілок.

І як ви могли помітити, Радзивілли мали прізвиська: Микола Чорний, Микола Рудий, Михайло Рибонька, Кароль Пане Коханку. Чому так? Бо родові імена повторювалися. Щоб якось розрізняти власників, їм давали прізвиська або за зовнішнім виглядом, або за манерою спілкування», – поінформувала дослідниця.Нащадків олицької лінії Радзивіллів немає. Проте далекий нащадок роду Мацей Радзивілл щороку приїздить з Польщі до володіння предків. Чоловік має фундацію, яка допомагає Волині і Збройним силам України.

На сьогодні Олицький замок відчинено для відвідувань. Можна зайти всередину на прогулянку або попередньо записатися на екскурсію з гідом. Утім більшість приміщень колишньої психлікарні зачинені, бо перебувають в аварійному стані.

«У нас зросла кількість екскурсій, тому раджу відвідувачам записуватися хоча б за годину. Останніми роками вдалося залучити більше туристів. Вони приїздять сюди відпочивати, бо в Олиці тихо і спокійно», – акцентувала Оксана Сущук.

Незабаром відвідини пам'ятки стануть доступними для людей з інвалідністю через ініціативу «Відчуй Олику: дотиком, слухом, серцем». Йдеться про створення туристичного маршруту, що поєднує історико-культурну спадщину та сучасні інклюзивні рішення.Читати ще: Радзивіли на Волині: журналіст Акім Галімов показав таємниці Олицького замку. Відео

П’ять років тому Олицький замок навіть потрапив під державну програму реставрації історичних об’єктів. Але через початок повномасштабної війни її згорнули, так і не почавши відбудову. Наразі культурна пам’ятка лише отримує частину бюджетного фінансування для протиаварійних робіт і благоустрою території.

За попередніми оцінками історикині, на повну реставрацію треба кілька мільярдів євро й мінімум десять років. Силами держави відновити колишню велич пам’ятки наразі майже нереально.Додамо, що у квітні 2025 року Олика повернула собі статус міста. Населений пункт віддалений від траси, тому тут відчувається тиша, спокій і розмірене життя. Містяни без поспіху роблять свої справи.

Місцева архітектура контрастує від старовинної до сучасної. У межах ста метрів одночасно стоять новенький магазин, оновлені бібліотека й мерія, а також римо-католицький костел XVII століття, будівля 1901 року й будинок побуту, що за антуражем переносить у нульові. Одноденна мандрівка в гарну погоду точно стане прекрасним розвантаженням від метушні та буденності.

Дмитро КЛИМЧУК

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---