Директорка музею розповіла, як врятувалася з Харкова і переїхала на Волинь
Ірина Григоренко – філологиня, літературознавиця, засновниця Харківського літературного музею. 34 роки була його директоркою. 24 лютого разом із колективом рятувала колекцію музею.
Зараз із сім’єю музейниця тимчасово мешкає у селі Зимне Володимир-Волинського району. Суспільному жінка розповіла про роль культури у війні з Росією та евакуацію із Харкова.
«Ту ніч забути неможливо»
«Я не уявляла, що доживу, що за моє життя станеться така страшна війна. Це пояснити неможливо, і це забути неможливо. Ту ніч забути неможливо. Хоча вже 5 місяців пройшло», – каже Ірина Григоренко.
Жінка пригадує: 24 лютого, попри вибухи та небезпеку, уся команда Харківського літературного музею прийшла на роботу і почала рятувати колекцію. Музейникам вдалося вивезти з міста найцінніші експонати. «Ми переконані, що воно усе повернеться до Харкова. Нині їх зберігають у безпечному місці», – додає жінка.
«Боляче думати про дім і Харків»
Ірина Григоренко пригадує, її родина наважилася полишити місто на початку березня: «Коли вже літаки над головами, авіація почала усе руйнувати, то ми прийняли рішення їхати у невідомість, щоб врятувати своє життя».
Жінка жила у мікрорайоні Салтівка, чи встояв будинок, не знає. «Мені боляче думати про Харків і дім. Я все життя намагалась заробити собі на старість. Але без цього можна жити. Головне, щоб жити зі своїми рідними, близькими», – говорить музейниця.
«Ніяких стосунків культурних бути не може»
Ірина Григоренко у 1988 році була серед тих, хто займався створенням літературного музею у Харкові. Розповідає: в 1928 році в місті збудували «Будинок слова», де мешкали усі культурні діячі.
«У 1934-му у нього з’явилась назва «Будинок слова, будинок смерті». Бо щовечора приїжджав «воронок» і забирав діячів культури. Когось розстрілювали відразу без суду, когось заарештовували, когось виселяли з родинами. І це найстрашніші часи в історії культури, літератури», – говорить музейниця.
«Зараз Росія продовжує знищувати усе українське, – каже Ірина Григоренко і додає: – Культуру ми, все одно, врятуємо, вона буде. Я вважаю, що ніяких стосунків культурних не може бути з ними, бо це буде повторюватись знову».
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Зараз із сім’єю музейниця тимчасово мешкає у селі Зимне Володимир-Волинського району. Суспільному жінка розповіла про роль культури у війні з Росією та евакуацію із Харкова.
«Ту ніч забути неможливо»
«Я не уявляла, що доживу, що за моє життя станеться така страшна війна. Це пояснити неможливо, і це забути неможливо. Ту ніч забути неможливо. Хоча вже 5 місяців пройшло», – каже Ірина Григоренко.
Жінка пригадує: 24 лютого, попри вибухи та небезпеку, уся команда Харківського літературного музею прийшла на роботу і почала рятувати колекцію. Музейникам вдалося вивезти з міста найцінніші експонати. «Ми переконані, що воно усе повернеться до Харкова. Нині їх зберігають у безпечному місці», – додає жінка.
«Боляче думати про дім і Харків»
Ірина Григоренко пригадує, її родина наважилася полишити місто на початку березня: «Коли вже літаки над головами, авіація почала усе руйнувати, то ми прийняли рішення їхати у невідомість, щоб врятувати своє життя».
Жінка жила у мікрорайоні Салтівка, чи встояв будинок, не знає. «Мені боляче думати про Харків і дім. Я все життя намагалась заробити собі на старість. Але без цього можна жити. Головне, щоб жити зі своїми рідними, близькими», – говорить музейниця.
«Ніяких стосунків культурних бути не може»
Ірина Григоренко у 1988 році була серед тих, хто займався створенням літературного музею у Харкові. Розповідає: в 1928 році в місті збудували «Будинок слова», де мешкали усі культурні діячі.
«У 1934-му у нього з’явилась назва «Будинок слова, будинок смерті». Бо щовечора приїжджав «воронок» і забирав діячів культури. Когось розстрілювали відразу без суду, когось заарештовували, когось виселяли з родинами. І це найстрашніші часи в історії культури, літератури», – говорить музейниця.
«Зараз Росія продовжує знищувати усе українське, – каже Ірина Григоренко і додає: – Культуру ми, все одно, врятуємо, вона буде. Я вважаю, що ніяких стосунків культурних не може бути з ними, бо це буде повторюватись знову».
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
«Робота бойового медика – це набагато більше, ніж накласти турнікет чи надати першу допомогу»: історія прикордонника з Волині
Сьогодні 07:15
Сьогодні 07:15
«Кожен важливий на своєму місці»: VI Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголосив цьогорічну програму
Сьогодні 06:47
Сьогодні 06:47
Один випадок на 15 мільйонів вагітностей: в Австралії жінка народила однояйцевих четвернят
Сьогодні 00:29
Сьогодні 00:29
22 липня: свята, події, факти. День гамака та День манго
Сьогодні 00:00
Сьогодні 00:00
У Києві шахраї під виглядом СБУ виманили у 81-річної пенсіонерки майже 1 млн гривень
21 Липня 2026 23:38
21 Липня 2026 23:38
За пів року бюджети громад Волині отримали понад 2 млн грн туристичного збору
21 Липня 2026 23:18
21 Липня 2026 23:18
Експосадовці Німеччини та Росії таємно зустрічалися в Баку – обговорювали війну в Україні
21 Липня 2026 23:00
21 Липня 2026 23:00
Сирського звільнили з посади, новим Головнокомандувачем ЗСУ став Михайло Драпатий
21 Липня 2026 22:40
21 Липня 2026 22:40
Українським військовим підняли пенсії: скільки отримають УБД після підвищення
21 Липня 2026 22:22
21 Липня 2026 22:22
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.