Флешмоб у Верховній Раді: три законопроекти про мову

Нещодавно на розгляд українського парламенту було внесено три законопроекти про державну мову. Усі вони стосуються врегулювання використання української мови державними органами та службовцями, а також діяльності медіа, культури, книговидання тощо. Як відомо, в Україні й досі діє ухвалений у 2012 році закон «Про засади державної мовної політики», більш відомий як «мовний закон Ківалова-Колісніченка».

Що зміниться і що пропонують

19 січня у Верховній Раді було зареєстровано одразу два законопроекти про державну мову, а за місяць до цього, 19 грудня, – ще один, який регулює мовне питання.Відтак парламентські комітети отримали на опрацювання відразу три подібні законопроекти: «Про державну мову» (№5670), «Про мови в Україні» (№5556), «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні» (№5659).

Співавторами законопроекту №5556 стали і депутати від УКРОПу Тарас Батенко та Ірина Констанкевич.

«Ці законопроекти на часі – це очевидно, бо ще й досі ми живемо за сумнозвісним законом Колісніченка-Ківалова, який приніс стільки лиха Україні, – каже волинянка Ірина Констанкевич. – Водночас велику тривогу викликає мовна ситуація у державі, стан української мови як державної, звуження сфер її побутування, засилля російського контенту на телебаченні, радіо, в музиці, кіно тощо. Йдеться навіть не про те, що на вулицях Києва, столиці України, у закладах торгівлі, побуту рідко почуєш українську мову. А що найгірше – в державних установах превалює російська. Не секрет, що чимала частина працівників міністерств, депутатів не володіє державною мовою. Зараз у публічній площині розгорнулася дискусія, який із законопроектів кращий. Думаю, що не варто хвалити один і критикувати інші, як це уже роблять щосили на радість «русскому міру». Тому пропозиції потрібно обговорити з громадськістю, докладно і виважено аргументувати у парламентських комітетах і всім авторам дійти згоди – спільного законопроекту про мови в Україні».

Об’єднує їх спільне завдання, йдеться у пояснювальних записках: захистити й поширити українську мову. Усі вони визначають, що людина має засвідчити знання державної мови для набуття громадянства. Українська визначається мовою функціонування державних структур, збройних сил, освітніх закладів будь-якого рівня. У галузях культури, спорту та медіа також встановлюється або стовідсоткове, або ж квотне поширення державної мови. Вирізняються законопроекти тим, хто і яким чином регулюватиме порушення мовного законодавства, а також до якої міри українська має стати основною мовою.

Законопроекти значно розширюють сферу функціонування української мови, беручи за зразок, очевидно, литовську модель. Зокрема, закон №5670 передбачає перехід усіх друкованих ЗМІ, телебачення та інтернет-сайтів на державну мову. Якщо ж засновник бажає видавати газету чи вести сайт іншою мовою, він може це зробити лише в паралельній версії. При цьому обсяг, зміст, періодичність версій іншими мовами мають відповідати обсягу, змісту, періодичності версії державною мовою, а тираж української мовної версії має становити не менш як 50% сукупного тиражу всіх мовних версій цього друкованого засобу масової інформації.

Це має кардинально змінити інформаційний простір, де нині російська мова є панівною, й повернути українську мову на телебачення, де зараз переважають російські серіали та адаптовані шоу. Інше положення законопроекту передбачає знання державної мови для усіх без винятку держслужбовців. За цим законом, для вступу на будь-яку посаду в органах державної, комунальної чи місцевої власності претенденту потрібно скласти іспит на знання державної мови та отримати відповідний сертифікат. Це ж стосується і перших осіб держави, народних депутатів, викладачів та вихователів, медичних працівників, усіх командирів Збройних сил України. Охочих отримати українське громадянство також зобов’яжуть складати тест на знання державної мови. Для контролю за виконанням закону депутати пропонують створити нові органи: Національну комісію зі стандартів державної мови, Центр української мови, Термінологічний центр української мови та забезпечити діяльність уповноваженого з захисту державної мови, мов національних меншин та регіональних мов або служби мовних інспекторів.

Дискусійні питання

Однак кожен із законопроектів містить низку дискусійних норм, що викликали бурхливе обговорення. Зокрема, пропозиція запровадити кримінальну відповідальність за неповагу до української мови. За таке порушення у законопроекті №5670 передбачено штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років. Цікаву думку щодо обурення російськомовних через запропоновані законопроекти висловив письменник Юрій Винничук. Він упевнений, що «рускоговорящі» навмисне нагнітають емоції щодо закону про мови.

«Хтось каже, що піде вішатись, поки за ним не прийшли, – пише Винничук. – Хтось уже лепече, що новий закон веде до розколу країни. Якого розколу? Русифіковані міста відокремляться від українських сіл? Оце роздряпування невидимих ран особливо вражає. Бо ран ще нема, а вереск, як у великодніх поросят. А ще віщують занепад україномовної преси і що глянцеві україномовні журнали не виживуть. Як же виживають глянці у тих націй, які вдесятеро менші за чисельністю від українців? Як там з глянцями в Данії, Норвегії, Фінляндії, Словаччині, Хорватії? А в Прибалтиці? А в Ісландії? Там навіть серіали чудово виживають рідною мовою. Ісландія з населенням 250 тисяч продукує фільми і серіали, які й Росія купує і дублює. А де ви були всі, такі стурбовані, коли ухвалювали закон Гадіка-Підрахуя? Хтось із вас десь пікнув? Хтось волав, що аборигенів затискають? Ні, вам було комфортно. Вам завжди було комфортно. І тоді, як українських фільмів не було взагалі, і тепер, коли більшість із них і далі російською. А коли ми починаємо протестувати проти того, що українською мовою відмовляються обслуговувати в крамницях чи кафе, то нащадки «асвабадітєлєй» радять нам тупо не ходити туди, де нас принижують. Бо іншого виходу вони для нас не бачать. А це все одно, що загнати нас у наше українське гетто, як негрів. Чорні ходять у свої заклади, білі – у свої. І всім дуже комфортно. Після століть тотальної русифікації закон про українську мову мусить бути тільки радикальним і не поступливішим, ніж у Франції чи Польщі, хоча вони й близько не пережили того, що ми».

Виходить, що всі законопроекти зареєстровані не як альтернативні, а як незалежні, з окремими назвами, хоча й мають на меті врегулювати одне й те саме: формувати державну мовну політику та захищати права україномовних, не порушуючи прав інших меншин. Однак депутати можуть поділитися на групи у Верховній Раді, провалити голосування, не давши 226 голосів жодному законопроекту.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---