Хто і як запроваджував моду на минуле Луцька 100 років тому

Мода на історію завжди в тренді. Для когось – щоб пізнати власне коріння, для інших – встановити культурну тяглість, для третіх – знайти джерело для маніпуляцій і перекручень. Немає сумніву в одному – це справді потужне джерело, яке живить наші роздуми і про сучасне, і про майбутнє.

Мода на історію, збирання старожитностей, краєзнавство походить із ХІХ століття. Принаймні саме тоді це явище масово розвинулося. Луцьк не пас задніх. Маємо багато прикладів окремих ентузіастів та ініціатив, проєктів, видань, заснування інституцій із вивчення та популяризації минулого. Історики, колекціонери, дослідники, археологи, мандрівники, етнографи підіймали історичні культурні шари пласт за пластом. Результати їхніх праць лягали в основу колекцій, видань, заснованих музеїв.

Маємо приклади людей з початку ХІХ століття, які внесли вклад у вивчення історії Луцька. У той час це були переважно герої, для яких Луцьк був одним із місць їхнього зацікавлення.

А ось прізвище одного з перших місцевих ентузіастів сьогодні зовсім невідоме. Це священник Феофан Савлучинський. Він був членом Луцького братства, проводив служби у Свято-Троїцькому соборі, а також був членом Церковно-археологічного товариства Київської духовної академії. За його ініціативи братство розчистило місце давньої Дмитрівської церкви. Савлучинський віднайшов місце, де колись в Луцьку були П’ятницька церква і Пречистенський монастир.Савлучинський ініціював створення першого луцького музею при Луцькому братстві. Втім називати його повноцінним музеєм не варто, бо власне таким він не був ані юридично, ані за рівнем збереження експонатів. Це скоріше збірка предметів старовини, яка довгий час зберігалася в соборі і яку не завжди і не всі могли побачити. Все ж його вклад неоціненний, збережені завдяки йому предмети частково нині перебувають у Волинському краєзнавчому музеї.

Варто також згадати викладача і директора Луцької гімназії Луку Орду. Він написав брошуру «Короткий історичний нарис Луцька та пам'ятки старовини, що в ньому збереглися», в якій подав цікаві і невідомі раніше відомості з історії міста і його пам’яток. Орда є автором видання і про луцьку братську церкву. Обидві праці вийшли друком в луцькій друкарні Самуїла Бонка.Яскраво помітним на Волині стало пожвавлення культурного життя у міжвоєнному двадцятилітті. Важливу нішу зайняло краєзнавство, яке від перших організованих подій перейшло до видання часописів, наукових досліджень, етнографічних пошуків, а потім і до заснування музею.

У 1927 році заснували Волинське товариство краєзнавців і опіки над пам’ятками минулого. Воно налічувало в різний період від 200 до 300 членів і мало кілька напрямів діяльності: музейний, туристичний, історичний, природничий та інші.

Товариство було справді доволі активним. Організовували лекції на різні цікаві історичні теми, виставки, поїздки, екскурсії. Коли в Луцьку з’явився клуб мотористів і велосипедистів, то організовували велопоїздки, а коли створили Волинський автомобільний клуб, то здійснювали туристичні поїздки на авто. Поза активною публічною роботою товариство займалося описом пам’яток, складанням планів, фотографуванням місцевостей і збережених історичних споруд, археологічними дослідженнями.Товариство видавало власний журнал «Волинська земля» («Ziemia Wołyńska»). Сьогодні його дуже цікаво гортати. Окрім поточного життя воєводства, можемо почерпнути звідти краєзнавчі статті, побачити незнані фотографії волинських місцевостей. Багато з тих праць стали якщо не першими, то дуже важливими у своїх царинах знань.

Товариство у своєму первинному вигляді існувало пʼять років. Через економічну кризу було вирішено об’єднатися з Польським краєзнавчим товариством. Вирішили створити Волинський воєводський округ ПКТ під назвою «Волинське краєзнавче товариство». Окрім луцької, до складу товариства входили філії у Рівному, Сарнах, Горохові, Костополі, Ковелі, Дубні, Кременці, Володимирі-Волинському, Острозі. Загалом майже 500 членів.

Товариство, як і раніше, організовувало лекції, виставки, екскурсії, займалося видавничою діяльністю. Окрім виготовлення поштових карток, займалися друкуванням путівників, туристичних карт, планів міст. Наприклад, знаний «Ілюстрований путівник по Волині» доктора Мєчислава Орловича з фотографіями видатного фотографа Генрика Поддембського видали з ініціативи Польського краєзнавчого товариства.За інформацією колекціонерів, Волинське краєзнавче товариство видавало різні серії поштових листівок. У серії 1935 року із 15 листівок, що видало ПКТ у Луцьку, зображувалися найвизначніші пам’ятки Волині: замки в Дубні, Острозі, Корці, Луцьку, Олиці, три картки з визначними місцями Кременця, палац Вишневецьких у Вишнівці, костел бернардинів у Дубні, палац Любомирських у Рівному та фрагмент монастиря в Межирічі. Серія з 1937 року нараховувала 21 листівку з памʼятками архітектури та краєвидами Волині. Виготовлена вона була у друкарні «Графіка» у Вільні, а знімки для листівок зробив один із найвидатніших польських фотографів Ян Булгак.

Продовжували працювати й окремі дослідники. Анатоль Дублянський у 1930-х видав нарис з історії Луцька, а Леонід Маслов – книжку про архітектурну спадщину міста.Після Другої світової культурні обставини різко змінилися.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---